Сутність методу

Метод визначення виходу летких речовин у нагріванні навішення вугілля у закритому тиглі (без доступу повітря) при температурі 850±25°С на протязі 7 хвилин та визначенні втрати в масі взятого навішування.

Таким чином рідкі та газоподібні речовини, які розкладаються і видаляються у вигляді пари зараховують як вихід летких речовин.

Прилади та лабораторний посуд

1.Електричний муфель.

2.Фарфорові тиглі із притертими кришками:

3. Щіпці тигельні.

4. Терези аналітичні.

5. Ексикатор.

6. Підставка для тиглів.

7. Шпатель для перемішування проби вугілля і взяття проби.

Проведення досліду

Електричний муфель розігрівають до сталої температури на рівень 850°С. Зважений (±0,001г) тигель із навішенням вугілля до10 гр. закривають кришкою і ставлять у муфель на підставці із жаростійкої сталі. Тигель тримають в печі на протязі 7 хвилин. Коливання температури, які контролює термопара, повинні закінчитися на протязі перших 3 хвилин, після чого встановлюється температура 850±25°С.

Якщо коливання за останні 4 хвилини виходять за ці межі, то аналіз повторюють. По закінченню 7 хвилин, підставку з тиглем виймають із печі, охолоджують на повітрі не більше 5 хвилин, після чого повністю охолоджують в ексикаторі і зважують.

Втрату маси вираховують у відсотках до навішення вугілля. за винятком вмісту вологи W^а, та приймають за вихід летких речовин V^а.

Журнал результатів досліду

1. Вага тигля _________гр.

2. Вага тигля та вугіллям ________гр.

3. Навішення вугілля (а) _________гр.

4. Вага тигля із залишком після накалювання ________гр.

5. Втрата маси (в) ___________________________гр.

6. На аналітичну пробу, %:

7. Вихід летких речовин в процентах від сухого вугілля, %:

Щоб виявити правильну характеристику вугілля по виходу летких речовин и порівняти результати, треба вихід летких відносити до органічної маси, тобто до тієї його кількості, яка отримується, якщо з вугілля вирахувати кількість вологи та мінеральних домішок, так як визначити дійсну кількість мінеральних домішок дуже важко, вихід летких прийнято відносити не до органічної, а до горючої маси.

Цю величину визначають за формулою:

Характеристика отриманого королька__________________

Лабораторна робота № 4 "Визначення жорсткості і лужності споживчої та котлової води" а. Визначення жорсткості споживчої води

Жорсткість являється одним із основних показників якості котлової води паросилових установок.

Жорсткістю води називається кількість розчиненої в ній солі кальцію та магнію, вимірюється в еквівалентах на літр води (1 мг. екв. / л = 20,04 мГ/л Са⁺² або 12,16 мг/л Mg⁺²).

Розрізняють жорсткість загальну, карбонатну та некарбонатну. Загальна жорсткість (Нз) характеризується вмістом у воді солі кальцію магнія-хлоридів, сульфатів, бікарбонатів, нітратів та силікатів:

Н_з=Н_К+Н_Н.

Карбонатна жорсткість води (або тимчасова жорсткість Нк ) обумовлена наявністю у воді бікарбонату кальцію та магнію, які розкладаються при нагріванні та кип'ятінні води із виділенням осаду карбонатів Са та гідроокисі:

Ca[HCO₃]₂ →CaCO₃ + CO₂ + H₂O

Mg[HCO₃]₂ →MgCO₃ + CO₂ + H₂O

MgCO₃ + 2H₂O→Mg[OH]₂ + CO₂ + H₂O

Некарбонатна жорсткість води (або постійна жорсткість Н_нк) обумовлюється наявністю в ній всіх інших солей Са та Мg - хлоридів, сульфатів, нітратів та силікатів.

Умовна оцінка якості води по жорсткості проводиться по градаціям, приведеним у табл. 1.:

Таблиця 1”Умовна оцінка якості води по жорсткості ”

Загальна жорсткість води мг/екв/л	Загальна жорсткість градус	Характеристика води
До 2,0	До 4	М'яка
2-4	4-8	Помірно жорстка
4-6	8-16	Середньої жорсткості
6-8	16-25	Жорстка
8-10	25-30	Підвищеної жорсткості
вище 10	30	Занадто жорстка

1 мг/екв./л відповідає 2,8 градусам.

Існує два засоби визначення жорсткості води: масова та об'ємна . До об'ємних засобів відносять лужні та комплексно-метричні.