4. Порядок виконання лабораторної роботи

4.1. За літературою, що рекомендована, та матеріалами методичних вказівок студентам необхідно ознайомитися з асортиментом ювелірних виробів, а також вивчити властивості дорогоцінних металів, звернувши увагу на їх зміну при отриманні сплавів.

4.2. Вивчити системи проб дорогоцінних металів, звернувши увагу на перерахунок однієї системи проб на іншу; навчитися розпізнавати основні та допоміжні пробірні клейма, їх призначення.

4.3. Вивчити та законспектувати будову, принцип дії детектора «Проба-М».

4.4. Підготувати детектор до роботи, дотримуючись визначеної послідовності щодо підготовки датчика та цифрового вимірювача напруги до роботи від автономного живлення або від блока живлення. Під час підготовки датчика звернути увагу на заповнення електролітом вимірювальної камери та вилучення з неї повітря.

Контрольні запитання

1. Класифікація ювелірних виробів

2. Властивості дорогоцінних металів

3. Які існують системи проб дорогоцінних металів?

4. Характеристика основних пробірних клейм

5. Характеристика допоміжних пробірних клейм

6. Яким є призначення детектора «Проба-М»?

7. Основні складові частини детектора

Лабораторна робота № 6 Електронні детектори коштовних каменів.

1.Мета і завдання заняття

1. Ознайомитися з класифікацією ювелірних каменів.

2. Вивчити загальні властивості та характеристику благородних ювелірних каменів, що застосовуються для виготовлення ювелірних виробів.

3. Вивчити будову та принцип дії детектора для ідентифікації коштовних каменів «Кристалл-1». Намалювати схему конструкції приладу.

4. Провести дослідження ювелірних виробів щодо визначення природних та штучних імітацій діамантів.

2. Загальні відомості про ювелірні камені.

Для виготовлення ювелірних виробів використовують камені, що мають гарний колір, блиск, прозорість, променезаломлення, твердість та ошатний малюнок структури.

За класифікацією, що використовується в торгівлі, ювелірні камені поділяють на коштовні, напівкоштовні та виробні. Вони можуть бути мінерального, органічного походження, а також синтетичними.

Класифікацію ювелірних каменів з урахуванням усіх ознак наведено в табл.2.

Таблиця 2

Класифікація ювелірних каменів

Ювелірні камені
Коштовні	Напівкоштовні	Виробні	Штучні
Мінерального походження
Алмаз (діамант), смарагд, рубін, сапфір	Аквамарин, аметист, берил, бірюза, гірський кришталь, гранат, місячний камінь, опал, топаз, турмалін, хризоберил, хризоліт, шпінель	Тверді: авантюрин, агат, лазурит, нефрит, онікс, орлиць, сердолік, халцедон, яшма Середньої твердості: малахіт, флюорит, мармур М’які: алебастр, гіпс, селеніт	Синтетичні корунди: рубін, аметист, сапфір тощо; штучні (рідкісноземельні) гранати, фіаніти штучні смарагди
Органічного походження
Перли	Кораль, янтар	Перламутр	Вирощені перли

До природних матеріалів належать мінерали, гірські породи, а також матеріали органічного походження.

До штучних матеріалів належать камені синтетичні, вирощені, реконструйовані, облагороджені та імітації каменів.

Коштовні, напівкоштовні та штучні камені використовують в ювелірних прикрасах (каблучки, брошки, сережки, браслети, кулони, кольє, намиста та ін.).

Виробні камені, деякі напівкоштовні, а іноді й коштовні, використовують для виготовлення великогабаритних різьблених виробів (попільниць, письмових приладів) або для виготовлення гем – рельєфних або вирізаних із заглибленням прикрас з каменів.

Ваговою одиницею коштовних каменів є карат (1 карат дорівнює 200 мг), а для інших каменів – грам.