Зелений туризм у сучасному туристському бізнесі

Сьогодні, за даними «Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні», близько 600 господарств у різних регіонах України, загальною місткістю понад 6 тис. місць, щорічно приймають не менше 800 тис. туристів. Для порівняння: у Польщі господарств, задіяних в агротуризмі, налічується близько 12 тис., в Англії, Франції та Німеччини цей показник коливається в районі 20 тисяч.

В Європі вважається, що прибуток від одного ліжко-місця еквівалентний прибутку від однієї корови. Сьогодні в Західній Європі налічується приблизно стільки ж ліжко-місць для відпочиваючих у сільській місцевості у хазяйських домівках, скільки й у готелях.

У даний час у професійному туристському бізнесі зелений туризм, як дуже дохідний вид діяльності, займає свою визначену нішу на світовому туристському ринку і має немалі обсяги продажів та залучення туристів. Зрозуміло, що змагатися з обсягами туристських потоків на популярні морські курорти або в такий туристський центр, як Париж, він не може, проте за значущістю стає все більш важливим і дуже перспективним напрямком сучасного туристського бізнесу.

Розгляньмо сучасний досвід гостинності у сільській місцевості в зарубіжних країнах.

Склалося два основних види організації відпочинку агротуристів шляхом:

- здачі в найм невеликих будиночків, квартир або кімнат у невеликих сільських готелях або котеджах, улаштованих у мальовничих місцевостях;

- організації проживання відпочиваючих у сільському будинку безпосередньо в сім'ї. Це дозволяє туристам глибше увійти в стиль сільського життя, познайомитися з новими

людьми, пізнати цікаві звичаї, взяти посильну участь у сільськогосподарських роботах, харчуватися за одним столом тощо. Зрозуміло, це створює певні незручності й клопоти власникам, адже не завжди гості бувають дуже комунікабельні, але ця діяльність приносить у дім настільки необхідні додаткові гроші і певну розмаїтість у рутину сільського життя. Для гостей спеціально виділяються одна або кілька кімнат, надаються постільна білизна і необхідні речі, харчування, нерідко навіть й одяг і взуття.

Ті, у кого є власний будинок у селі або близькі родичі, звичайно вирішують ці проблеми самі, не звертаючись до послуг туристських фірм або користуючись лише окремими видами туристських послуг, наприклад, звертаються у транспортні агентства для організації перевезення домашніх речей на дачний сезон.

Цей вид туризму орієнтований насамперед на туристів-індивідуалів, швидше за все сімейного плану.

Також розрізняють «змішаний» і «чистий» різновиди зеленого туризму. Перший спирається на фермерські господарства, що вирощують худобу і овочі та додатково приймають туристів. Це надає приблизно 25% прибутку фермерській родині. Причому велика частина цих коштів реінвестується в облаштування будинку, відновлення інтер'єру, створення умов для гостей. Власні екологічно чисті продукти фермерського господарства заощаджують гроші на їхню закупівлю і служать додатковою перевагою для екотуристів. Другий - це виключна діяльність з обслуговування туристів. Необхідною умовою для цього є розташування будинку недалеко від жвавих магістралей. Такі будинки виконують роль пришляхових міні-готелів. Умови в цих будинках такі ж, як в готелях: з обов'язковим сніданком, пранням і прасуванням одягу.

Як ми згадували раніше, батьківщиною сучасної моделі В&В можна вважати США. Але, разом з тим, не можна однозначно стверджувати, що В&В не має аналогів в інших країнах. В залежності від традицій, культури, віросповідання, рівня соціально-економічного розвитку, ділової активності, клімату малі готельні господарства приймають ті чи інші форми в кожній окремій країні, та й усередині однієї країни також можуть бути суттєві розбіжності.

Так, в Японії поширені традиційні засоби розміщення туристів «рекан». Подібність рекан зі звичайним В&В полягає лише в тому, що вони управляються сімейним бізнесом, як правило, завжди переданим у спадщину від батька до сина, і розміщуються в житловому будинку, де проживає сім'я - власник. Японці, що зупиняються в рекан, є винятковими прихильниками своєї національної культури і традицій. Готелі рекан обов'язково оформляються й національному стилі, стінки між приміщеннями виготовлені з рисового паперу, гості сплять на циновках і харчуються винятково стравами традиційної кухні, а персонал готелю дотримується всіх національних і релігійних ритуалів і церемоніалів. Зрозуміло, що в таких готелях іноземці практично не зупиняються. Причому окремі рекан можуть прийняти нового гостя лише за наявності особливого рекомендаційного листа від свого постійного клієнта, який у такий спосіб ручається за нового постояльця.

У Західній Європі, де розміщення в готелях порівняно дороге, поширені недорогі пансіони і будинки для гостей, що користуються популярністю серед подорожуючої молоді і бізнесменів. В&В у багатьох європейських країнах відіграють ключову роль у розширенні готельних місць під час проведення масштабних спортивних і культурно-масових заходів. Наприклад, встановлено, що понад 60 % футбольних уболівальників у Західній Європі розміщуються у недорогих приватних пансіонах. Розвинена транспортна інфраструктура західноєвропейських країн й умови Шенґенської угоди дозволяють значній кількості європейських футбольних уболівальників вільно подорожувати з однієї країни в іншу країну. Крім того, в Європі понад 70% туристів під час подорожей розміщуються у неготельних засобах розміщення, більшу частину з яких становлять саме приватні гостинні садиби.

Британська модель зеленого туризму становить інтерес, насамперед, особою системою розміщення туристів, при цьому найбільш популярними прийнято три типи проживання:

• Bed & breakfast - проживання в будинку фермера з харчуванням у вигляді сніданку, у цьому випадку є можливість безпосереднього контакту з родиною фермера.

• Self catering unit - проживання в окремому будинку на умовах самообслуговування. Найчастіше це перероблена невелика комора.

• Bunkhouse - проживання в ізольованому будинку, що вміщає в середньому 8-15 туристів. Для цього може бути використана велика комора, розділена на спальну зону (в якій зосереджені всі ліжко-місця, кухня та ванна кімната).

Сільські тури у Великобританії включають елементи пізнавального, активного та екотуризму: пішохідні та велосипедні прогулянки, катання на поні для дітей, гра у футбол, крикет, верхова їзда і гольф. Багато уваги приділяється екологічному вихованню дітей.

Наростаюча популярність сільського зеленого туризму спонукала багатьох англійських фермерів зорганізуватися з метою пропозиції більш різноманітних послуг у своїх будинках. Сільський туризм в Англії стає все більш привабливим ще й тому, що пропонує виключно доступні ціни і спеціальні знижки для дітей. У Південно-західній Англії відновлюють стародавні ферми для туристських цілей: розкішно обладнані, з опаленням, електропобутовими приладами, телевізорами і з частково збереженим стародавнім меблюванням - вони користуються великим успіхом у туристів. В Ірландії сільські садиби проходять обов'язкову сертифікацію й отримують зірки як готелі, стіни їхніх будинків прикрашаються відповідною кількістю зелених листків. Знайти «зелене житло» допомагають спеціальні покажчики, довідники, каталоги. В Ірландії, зокрема, красномовним орієнтиром для мандрівників служить зелений чотирилисник, яким позначають шлях до сільського маєтку. До того ж, в цій країні автотуристам пропонуються ваучери на ночівлю на фермах або приватних квартирах з багатим частуванням.

Австрія, що славиться своїми гірськолижними курортами, активно інвестує кошти в розвиток сільського й екологічного туризму. Райфайзен-Банк з 1982 р. виділяє позики фермерам, що займаються туризмом. Він об'єднує 130 ферм, що відповідають певним вимогам (наявність душу, балкону, достатньої житлової площі для приймання туристів, загального приміщення для спілкування туристів), а також піклується про їхню популяризацію, інформування клієнтів тощо.

Бажаючих познайомитися з Австрією або просто відпочити від міської метушні де-небудь у глушині австрійські селяни очікують у всеозброєнні. Селянське подвір'я в Австрії являє звичайно великий будинок, увесь потопаючий у зелені, а також солідне присадибне господарство. Гостя тут чекає затишна кімната, для повноти відчуттів можуть і матрац сіном набити, селянська їжа (усе - екологічно чисте, власного приготування) і всі принадності сільському життя: кудахкання курей, спів півнів рано-вранці, запахи сіна й парне молоко. Для тих, хто не вміє сидіти без справи, роботи на подвір'ї завжди вистачить, найчастіше це входить у програму відпочинку. Дуже популярний такий вид відпочинку серед родин з дітьми. Міську дитину, що бачила курочок і кізок тільки в зоопарку, навчать доглядати за ними, навчать їздити верхи.

Сільський туризм пов'язують іноді з так званим біовідпочинком. Вперше ідея біовідпочинку була втілена в Австрії із створенням спеціальної «школи життя» на курорті Бад Тацамансдорф. Біовідпочинок проводиться з квітня по жовтень у гірських курортах посеред чарівної і чистої природи. Туристи перебувають під лікарським контролем, про них піклується біо-тренер. Меню відповідає принципам натуральної австрійської кухні (оскільки в основі лежить ідея харчуватися так, як харчувалися австрійські селяни 100 років тому), що включає прісні натуральні блюда, в основному вегетаріанські, а також безліч молочних продуктів. Проживання включає також і різноманітну спортивну програму, курси з австрійської «чистої» кухні, курс з натуральної косметики, травознавства тощо.

У Німеччині на початку 1980-х років була розроблена концепція механізму туризму в периферійних регіонах. її основна мета - пропозиція на туристському ринку дешевого відпочинку на природі, без використання дорогої інфраструктури і надання комфортних умов проживання.

Гості воліють перебувати безпосередньо в хазяйських будинках, а будівництво нових котеджів у сільських районах не дуже практикується. Для німців типові наступні форми організації дозвілля: допомога господарям по господарству, догляд за тваринами, проведення пікніків, риболовля.

Сільський туризм у Німеччині тісно пов'язаний із подієвим туризмом. Це не випадково, адже в країні існує безліч народних свят, фольклорних фестивалів і регулярно проводяться сільські ярмарки.

У Німеччині основна увага з боку держави звертається на якість обслуговування туристів. З метою контролю створена спеціальна система ярликів, які використовуються при оцінці якості харчування та стану житла для сільських туристів.

В Італії агротуризм завойовує все більшу популярність. Він почав розвиватися тут ще в 70-х роках минулого століття як додаток до основної сільськогосподарської діяльності. Спочатку передбачалося, що розміщення туристів буде непрофільною діяльністю фермерів, яка дозволить дещо зміцнити їхнє фінансово-економічне становище без необхідності великих інвестицій. Агротуризм 20-30-літньої давнини був не тільки дешевим, але і по-справжньому спартанським, і тому не користувався великою популярністю.

Ситуація почала змінюватися близько 10 років тому, що, цілком ймовірно, було викликано двома основними причинами. По-перше, в усьому світі почав зростати інтерес до екологічного туризму, й агротуризм дуже добре вписався в нову моду. Адже мова йшла не тільки про відпочинок на лоні природи, але і про переваги сільського укладу життя та екологічно чисті продукти харчування. По-друге, як внутрішній італійський ринок, так і ряд важливих іноземних ринків (насамперед німецький) досягли значного рівня насичення і вимагали нового продукту, що виходить за рамки традиційних видів «пляжного» туризму та екскурсійних турів по найбільших містах країни.

Попит поступово змінює саму концепцію агротуризму, який поступово перетворюється для багатьох сільських жителів не на додатковий, а основний вид діяльності з усіма необхідними для туристичного бізнесу атрибутами: рекламою, маркетингом, ціновою політикою, кваліфікованими кадрами і т. п. Об'єкти розміщення трансформувалися і почали вимагати значних інвестицій. Сучасний агротуризм в Італії - це вже не скромні кімнати з 3-4-місним розміщенням у сільських будинках, а справжні міні-готелі рівня 3-4-х зірок з антикварними меблями, прекрасно обладнаними санвузлами, басейнами, тенісними кортами. Дуже часто під них реконструюються садиби XVI-XVIII століть або невеликі старі монастирі.

Показовий приклад одного монастиря біля Сієни, де готель обслуговується монахинями-августинками. Розпорядок дня туристів складений за сонцем. Туристи встають на зорі, йдуть на ранкове богослужіння, працюють у монастирському городі.

Агротуристичні комплекси надають своїм клієнтам можливість займатися різними видами спорту, здійснювати кінні й піші прогулянки, організують екскурсії для огляду місцевих визначних пам'яток і навколишніх місць, де туристи із задоволенням відвідують сільські ярмарки і середньовічні костюмовані свята. І, нарешті, все важливішу роль починає відігравати кухня. Агротуризм надає можливість не тільки смачно й якісно поїсти, але й привезти із собою, як сувеніри, дорогі й рідкісні вина, особливі продукти: трюфелі, спеціальні сорти сиру і маслинової олії, що не надходять у міські магазини. Так, на даний час в Італії розроблено понад 70 винно-гастрономічних маршрутів, що значною мірою пов'язані з агротуризмом. Зрозуміло, велика розмаїтість послуг не могла не позначитися і на цінах в агротуризмі, які низькими назвати вже не можна: у середньому пристойна двомісна кімната зі сніданком коштує не менше $60-80 на день. До них треба додати плату за додаткові послуги: харчування, спортивні площадки, екскурсії, а також оздоровчі й косметичні програми так званих beaty-farm - «ферм краси».

За офіційними статистичними даними на даний час в Італії нараховується близько 6 тисяч сільських відпочинкових комплексів, на кожний з яких припадає приблизно 10-12 спальних місць. Щорічно їх відвідують понад 400 тисяч туристів, що зупиняються на досить тривалий термін - у середньому на 6 ночівель. Варто мати на увазі, що офіційна статистика враховує, цілком ймовірно, далеко не все, тому що агротуризм слабо піддається точному контролю (насамперед ліцензійному і податковому). Агротуристські об'єкти розміщення рідко бронюються через турагенства, а намагаються використовувати прямі контакти з клієнтами через мережу Інтернет, рекламні публікації і виставки й тому залишаються «тіньовим» сегментом туризму. За даними асоціації сільськогосподарських підприємців Confagricoltura, агротуристських підприємств в Італії майже вдвічі більше, ніж стверджує офіційна статистика — близько 10 тис., а їхніми клієнтами є щорічно близько 1,8 млн. чоловік. За минулі 10 років кількість агротуристських підприємств збільшилася на 40%, а кількість їхніх клієнтів - на 80% (частка іноземців серед них виросла з 10 до 25%). Експерти Confagricoltura оцінюють річний оборот цієї сфери в $400-500 млн.

В основному агротуризм розвинений у Північній і Центральній Італії, причому безсумнівними лідерами тут є Тоскана і Трентіно - Південний Тироль. Саме в цих двох областях концентрується майже половина агротуристських підприємств усієї країни і саме сюди направляється половина потоку туристів цієї сфери. Тоскана - це земля Флоренції, Пізи, Сієни і безлічі менш відомих, але надзвичайно цікавих середньовічних міст і монастирів, а Трентіно - Південний Тироль - один з найбільших європейських центрів гірського і гірськолижного туризму. Таким чином, успішний розвиток агротуризму став можливим тут, насамперед, на основі вже існуючої добре розвиненої туристської інфраструктури і розрекламованості цих територій. До цих двох факторів додаються краса пейзажів, наявність визначних культурно-історичних і природних пам'яток, гарні вина й якісна місцева кухня, що займають особливе місце в цій «формулі успіху». Слід зазначити також, що основний вид транспорту, використовуваний у цій сфері туристами - це особистий автомобіль (або формула fly and drive), тому далеко не у всіх регіонах агротуризм може розвиватися настільки бурхливо й успішно.

Сільський туризм в Іспанії передбачає розміщення на фермах, у сільських будинках, невеликих сільських готелях. Власники таких будинків в Іспанії об'єднані в асоціації, завдання яких полягає в тому, щоб категоризувати сільські туристичні об'єкти в залежності від рівня надаваних послуг і контролювати їхню відповідність вимогам асоціацій.

Асоціації сільського туризму Іспанії пропонують такі основні типи розміщення:

• розміщення на фермах і в садибах в одному будинку на одній території з господарями, в окремих кімнатах, спеціально обладнаних для прийому туристів. Спокій і невтручання в особисте життя туристів гарантуються.

• розміщення в номерах сільських готелів, спеціально обладнаних для прийому туристів (HR - hotel rural - сільський готель).

• розміщення в історичних будинках (замках, палацах, монастирях), розташованих у сільській місцевості або у невеликих містечках (СА - castillo - замок, історичний будинок).

• оренда цілого будинку однією чи родинною групою туристів (CR - casa rural -сільський будинок).

Безперечні успіхи Франції в пропозиції на ринку туристських послуг такого специфічного продукту, як відпочинок у сільській місцевості. З 37 мільйонів іноземних туристів, які щорічно відвідують країну, близько 7 мільйонів віддають перевагу саме відпочинку у селі.

Основним засобом розміщення туристів є маленькі котеджі-апартаменти. Французи воліють самостійно готовити собі їжу, використовуючи екологічно чисті сільські продукти.

Ще в 1971 році у Франції була створена асоціація «Туризм у сільській місцевості», що координує організацію сільського туризму в національному масштабі. Сільським туризмом охоплені практично всі департаменти Франції (сільська місцевість займає 80% площі країни), хоча в загальному доході від туризму його частка становить менше 10%. Однак, є й побічні ефекти: з розвитком сільського туризму помітно оживилася підприємницька активність у сільській місцевості, зокрема, виросло число актів купівлі-продажу нерухомості.

Проблеми сільського туризму розглядається у Франції не тільки в масштабі всієї країни, але й на рівні окремих районів. Так, у департаменті Крез нещодавно відкриті можливості для додаткової зайнятості сільського населення в літню пору. Найбільш популярні місця відпочинку в департаменті - берега природніх водойм (ставків і озер). Місцеві влади стимулюють забудову прибережних зон легкими будиночками й створення штучних піщаних пляжів, де влітку організують свята, конкурси рибалок, різноманітні заходи для дітей. Основні ж заняття відпочиваючих у сільській місцевості - це пішохідні, водні й кінні прогулянки, різні форми пасивного відпочинку.

Сільський туризм стимулював і значний ріст числа туристських маршрутів на околицях традиційних морських курортів. Так, особливістю розвитку туризму на узбережжі Вандеї в останні роки стало включення в «рекреаційний обіг» нових прибережних територій, що сприяло відновленню пам'ятників природи й культури в цих районах.

Туристи, природно, відпочивають у конкретних населених пунктах, тому розробки окремих проектів по розвитку сільського туризму доводять до рівня сіл. В одному з таких зразкових сіл на площі в 1100 гектарів розмістилися три поля для гольфа, три першокласні готелі, 1050 приватних володінь, бальнеологічний санаторій.

Частина агроосель різних категорій приймає гостей з їхніми домашніми улюбленцями: кішками, собаками, морськими свинками тощо, для них створена спеціальна інфраструктура.

Існує спеціальна категорія агроосель для інвалідів, сертифікованих організацією «А.Р.Б». Вони поділяються на дві категорії:

I категорія: розміщення на першому поверсі з можливістю в'їзду в оселю і пересування по ній (до кухні, спальні, ванни, туалету тощо) інвалідним візком.

II категорія: подібні умови, але дещо обмеженіші умови пересування оселею на інвалідному візку і користування спеціальним обладнанням.

У Франції розроблена спеціальна програма дитячого відпочинку в сільській місцевості впродовж шкільних канікул. Діти від 3 до 13 років запрошуються для проживання у сім'ї, піклування про свійських тварин (ягнята, поросята, кролики), активних ігор на природі зі своїми сільськими ровесниками, цікавих походів і пригод. Також у селі діти мають змогу вивчати народні танці, художні промисли, фольклор краю, іноземні мови. Якість такого відпочинку контролюється і сертифікується DDASS - Міністерством охорони здоров'я і соціального забезпечення Франції, а також Міністерством молоді та спорту.

Для тих категорій туристів, які полюбляють подорожувати країною на власному авто, у Франції значного розвитку набула мережа автотуристичних кемпінгів, «прив'язаних» до сільської місцевості, де туристи можуть отримувати свіжі продукти домашнього приготування.

Особливістю сільського туризму є те, що туристи їдуть відпочивати тільки в збережені старі села, вибираючи природні об'єкти. Зміст сільського туризму у Франції полягає в підтримці освоєння території країни на досягнутому рівні. Французький уряд пішов шляхом зміни функцій сільських населених пунктів. Сільське господарство країни було не в змозі більш підтримувати ту систему розселення, яка склалася в минулому, тому й стало розвиватися у новому напрямку рекреації - сільському туризмі.

Крім того, з метою популяризації агроекотуризму, у національних природних парках Франції створено мережу т. зв. панда-готельчиків, сертифікованих WWF, що відповідають таким вимогам:

• «вписуються» у природний ландшафт і мають помірний рівень сервісу, що не вимагає значних затрат ресурсів;

• дотримуються умов захисту навколишнього природного середовища (використання екотехнологій);

• пропонують гостям програми екотуристичного супроводу, оренду біноклів, довідники-ідентифікатори фауни, топокарти з нанесеними екотуристичними маршрутами, екотуристичні брошури тощо.

На Кіпрі усе більш популярним стає «природний» туризм. Згідно з останніми дослідженнями, проведеними Кіпрською організацією по туризму (СТО), усе більше й більше туристів віддають перевагу відпочинку, максимально наближеному до природи. У 2009 році число бажаючих відпочити на лоні природи досягло 65 % від загального туристичного потоку.

У цей час на Кіпрі існує кілька туристських агентств, що спеціалізуються на продажі путівок у кіпрські села, де туристам пропонують «шматочок сільського життя», знайомлячи з місцевими традиціями та звичаями, народною кіпрською кухнею.

По даним СТО, на Кіпрі гостей чекають 60 туристських об'єктів, розташованих у 29 селах острова, загальною місткістю до 500 кімнат.

Туристи вже розпізнали всі принадності відпочинку, максимально наближеного до природи, у сільській їжі, у прогулянках по горах, лісах, полях, у походах на велосипедах або пішки (можна й на машині) до найближчого берега моря, де чекають безлюдні бухти. Власники сільських таверн радо розкладають на блюдах шматки, що стікають соком, баранини, овочеву ікру, домашній сир. Чекає туриста прикритий рушником хліб, що дихає теплом, а вино, навпаки, ще чекає свого часу в холодному підпіллі у величезній пузатій скляній пляшці або в бочці темного дерева. Агротуристам на Кіпрі пропонуються лісові прогулянки, походи до прадавніх монастирів, археологічних розкопок, яких досить багато на Кіпрі. Можна кататися на конях або віслюках, причому з цілком певною метою - наприклад, потрібно добратися до сусіднього села, щоб спробувати їх особливе вино.

У Фінляндії, де багато лісових озер, розповсюджений відпочинок по типу сільський туризм у невеликих котеджах на одну родину від 2 до 8 людей. Будиночки відмінно обладнані всім необхідним адекватно вартості. Звичайно вони складаються з вітальні й декількох спалень.

У котеджах є гаряче й холодне водопостачання, невелика кухня, оснащена електроплиткою, холодильником, мікрохвильовою піччю, кавоваркою. Більшість котеджів мають каміни, сауни. Туристам надаються напрокат човни, рибальські снасті, лижне спорядження.

Усе це дозволяє жити в комфортних умовах досить самотньо, але при цьому активно відпочити на березі чистого озера, у лісі. Цей напрямок туризму являє собою добре організовану індустрію й пропонує свої послуги як фінам, так і іноземним туристам, у тому числі російським.

Принципові відмінності від наведених вище моделей організації зеленого туризму демонструє Королівства Швеція. Однією з відмінних особливостей шведської моделі є розвинутість та досконалість професійного самоврядування у сфері сільського туризму.

Прийом відпочиваючих у сільській місцевості господарями сільських садиб здійснюється у рамках спеціальної Програми «сільська гостинність» Програма являє собою свого роду об'єднання, компанію - організацію з ознаками громадських об'єднань та традиційних професійних цехів.

Участь у Програмі «сільська гостинність» господарів є обов'язковою умовою для набуття права здійснювати діяльність у сфері сільського туризму. Участь у Програмі є добровільною та платною.

Для вступу до організації - Програми «сільська гостинність» садиба - господарство та господарі повинні відповідати наступним вимогам:

• господарство повинно демонструвати гарне навколишнє середовище, у тому числі добротні умови утримання тварин та відповідати вимогам небезпечного перебування людей у господарстві;

• господарство повинно бути розташовано у сільській місцевості і використовуватись як діюче сільськогосподарське виробництво, це може бути рослинництво, тваринництво або невелике лісогосподарське виробництво;

• господарство повинно бути платником податку, як сільськогосподарське підприємство;

• господар, або господарі повинен бути обізнаний з питань харчування;

• господар повинен повністю або частково бути зайнятий у цьому господарстві (при наявності реально діючого сільськогосподарського виробництва вимоги до господаря по зайнятості не висуваються);

• господар або його родина повинні проживати у садибі, що здається відпочиваючим або у безпосередній близькості до неї.

Програма «Сільська гостинність» охоплює наступні форми проживання відпочиваючих у господарстві: «Самостійне ведення господарства»; «Житло і сніданок», «Кемпінг». Відпочиваючі (гості) можуть займати частину будинку господаря, мати окремі кімнати, проживати в окремому будинку або у наметах на території маєтку.

Дозвіл на зайняття прийомом відпочиваючих надається після проведення інспекцій компетентними особами Програми, відповідно до власних правил інспектування. Програмою встановлені власні правила - внутрішні мінімальні стандарти якими передбачені необхідні умови надання послуг відпочиваючим. Такі дозволи, у межах Програми надаються господарям при наявності у господарів для надання послуг більше ніж 8 ліжок або більше 4 кімнат. При умові наданні послуг в обсягах менших ніж вказано вище, спеціальній дозвіл не потрібен. Відповідно до внутрішніх правил Програми, на запит господаря може бути проведено також спеціальне інспектування з метою «кваліфікації за якістю».

Господар зобов'язаний запропонувати гостеві заповнити гостьову анкету, як передається до центральної канцелярії або до регіональної структури Програм. Крім того господар зобов'язаний надсилати до Програми статистичні дані про кількість людино-днів проведених у його садиби гостями. Дані надіслані господарем до Програми є конфіденційними і поширенню не підлягають.

Доходи від здачі житла відпочиваючим обкладається податком у розмірі 12%. Доходи отримані у сфері сільського туризму від надання й інших послуг та продажу товарів, на приклад, продуктів харчування, оподатковуються у розмірі 25%.

Законодавством Угорщини сільський зелений туризм віднесено до сфери ведення особистого селянського господарства, формуються відповідні пільгові податкові інструменти. У цьому виді туризму в Угорщині задіяно понад 8 тис. сільських жителів. До числа найпопулярніших місцевостей відносять південно-західну область Ваш, східну область Сольнок (район р. Тис) і славнозвісний Хортобадський степ.

Родзинкою сільського туризму в цій країні є його поєднання з національними традиціями конярства (до XII ст. угорці були кочівниками і до сьогодні зберегли свою любов до коней). Щорічно в Угорщині проводяться Національні фестивалі кінного спорту, до яких включено 40 видовищних програм, а в 2000 р. в країні була проведена друга Всесвітня зустріч аматорів кінного спорту. За останні 10 років у кінний туризм інвестовано понад 100 млн. євро.

У Румунії інтереси власників агроосель представляє А]ЧПТ<ЕС - Національна асоціація сільського, екологічного і культурного туризму. На сьогодні ця організація нараховує 3250 членів, понад 2500 агроосель з сумарним рекреаційним потенціалом понад 11 000 ліжко-місць.

Сільський туризм у цій країні розвивається, передусім, у Південних Карпатах і орієнтується на такі ж переваги, що й Україна, тобто на збереження природного середовища й етнокультурних традицій (обряди, звичаї, народні ремесла, вівчарство на карпатських полонинах, гастрономічні традиції, унікальна народна архітектура, гірські замки, гірськолижні курорти, мережа природно-заповідних територій).

Болгарія стає усе популярніше для туристів не тільки на Заході, але й у країнах СНД. По території Болгарії пролягає багато різноманітних туристських маршрутів: гірських, водних, пішохідних, кінних, велосипедних, автомобільних. У країні є не тільки унікальні природні можливості, а й надзвичайна культурно-історична спадщина. Велика перспектива розвитку в галузі молодіжного, сімейного туризму, спортивного, екотуризму, пригодницького, релігійного, конференц-туризму, індивідуального, культурно-пізнавального. Болгарія визнана найбільш перспективною рекреаційною зоною Європи, тут можливо цілорічне обслуговування туристів. Туризм у Болгарії має особливе значення тому, що він поєднує сучасну інфраструктуру з унікальними історичними та культурними аспектами.

Проживання, харчування й обслуговування туристів забезпечує сільська родина. У порівнянні із Західною Європою, населення Болгарії тісніше пов'язане із природою й сільським господарством. Туристів приваблює ландшафтна, кліматологічна, бальнеологічна, історико-культурна різноманітність, а також економічна доступність подібного виду туризму. Для розміщення екотуристів використовуються вже наявні туристські комплекси, а також приватний житловий фонд, використовуються природні оздоровчі фактори, атрактивні ландшафти, привабливі історико-архітектурні об'єкти тощо.

За даними ВТО, з 1997 р. Польща утримує 5-7 місце серед найбільш відвідуваних країн Європи. За даними Польської агенції розвитку туризму, участь країни у приїжджому туризмі в Європу складає близько 5% , а у валютних доходах від туризму - близько 4% .

Масовий сільський туризм зародився у Польщі на початку 1990-х рр. як наслідок масштабних соціально-політичних трансформацій у Європі (зміна економічного режиму в країні, пожвавлення євроінтеґраційних процесів, об'єднання Німеччини, відкриття західного кордону). Впродовж 1990-х рр. сільський зелений туризм у Польщі перебував у фазі інтенсивного кількісного та якісного розвитку. Він стимулювався як успіхами ліберальної політики держави, так і потребами ринку. В сільському туризмі уряд країни вбачає джерело розвитку для регіонів, які не мають природних ресурсів для розбудови виробничих галузей економіки.

Як назва цієї форми діяльності у Польщі традиційно використовується словосполучення «господарська гостинність».

Польське законодавство чітко розмежовує основні поняття та принципи ведення надання господарської гостинності від інших видів туристичних послуг, що надаються у сільській місцевості, проте законодавчо віднесені до підприємницької діяльності.

За польськими законами, надання послуг сільського зеленого туризму не належить до підприємницької діяльності. Тому прибутки селянських господарств за такі послуги не підлягають обкладанню податком на додану вартість. Крім того, законодавство передбачає також звільнення доходів від оподаткування, що отримані завдяки наданню нічліжних послуг агротуристам за таких умов:

• житловий будинок, в якому здаються кімнати, належить до сільського господарства;

• кімнати здаються туристам, а не сезонним працівникам чи третім особам;

• кімнати для туристів знаходяться у житловому будинку сільської родини, а не в іншій спеціально пристосованій будівлі для туристів;

• кількість кімнат, що здаються туристам, не перевищує п'яти.

Законодавство не передбачає спеціальних санітарних вимог до персоналу, яке залучається до діяльності по сільському туризму. Але відпочиваючі вправі, вимагати від осіб, які виконують роботи по заміні постільної білизни та по приготуванню страв медичну довідку про стан здоров'я.

Законодавство Польщі передбачає реєстрацію фізичних осіб у місцях їх постійного а також тимчасового проживання. У зв'язку з цим, господар повинен вести спеціальний журнал реєстрації в який заносить особисті дані громадянина та ідентифікаційні ознаки документа, що засвідчує особу, а також час прибуття та вибуття відпочиваючих з господарства. Встановлений спеціальний порядок реєстрації іноземців.

Причиною виникнення цивільної відповідальності може бути невиконання, або неналежне виконання умов домовленостей між сторонами, а також нанесення шкоди. Така відповідальність реалізується шляхом відшкодування вартості нанесених збитків. Взаємні права та обов'язки сторін визначаються договором укладеним між сторонами (договір може бути укладений як в письмовій так і в усній формі), законодавчо врегульовані Цивільним Кодексом. Тобто спеціальними нормативними актами відповідальність сторін при здійсненні діяльності у сфері сільського туризму не регулюється.

Страхування майна, що використовується у процесі діяльності у сфері сільського туризму та страхування ризиків та відповідальності здійснюється відповідно до чинного законодавства, яка не передбачає жодних особливостей пов'язаних з цією діяльністю.

Зараз у Польщі існує безліч гостинних господарств і мікроготелів у сільській місцевості, для яких сільський туризм є основною формою підприємництва. Натомість типових агротуристичних господарств порівняно мало. А з-поміж тих, які функціонують, значна кількість стратегічно зорієнтована на приймання німецьких туристів.

Для обслуговування цього сегмента споживачів власники агроосель західного регіону країни пристосовують інтер'єр до високих євростандартів: облаштовують на рівні люксу ванні кімнати, використовують елементи оздоблення інтер'єру, «рідні» для німецького менталітету (наприклад, фігурки гномів і інших персонажів німецьких казок), використовують готичне письмо на рекламних щитах, вивісках з написами німецькою мовою.

Промоційна система польських агротуристичних господарств також варта наслідування. У країні щорічно видаються десятки тисяч каталогів та рекламних буклетів із агротуристичними послугами, розробленими для всіх територіальних рівнів: груп воєводств, воєводств, ґмін і навіть окремих сіл. Перевагою каталогів є насичення їх конкретною практичною інформацією: ціни, адреси, категорії та види осель.

В Європі існує Асоціація «Євросела», основна роль якої полягає в створенні ланцюга таких сіл в Європі. Її задача - надавати ліцензію торгової марки «Євросела» всім бажаючим за умови, що вони дотримуються основних принципів Асоціації, таких як, наприклад, норми комфорту і послуг. Асоціація піклується про те, щоб її торгова марка не використовувалася незаконно тими, хто не має офіційного дозволу. Асоціація координує також розвиток євроосель - своїх членів, завдяки своїм контактам з великим числом туроператорів у різних європейських країнах.

Різновидом сільського туризму є також сполучення роботи з відпочинком. Така форма взаємодії фермерів і туристів існує в багатьох країнах миру завдяки програмі WWOOF (Добровільні працівники на органічних фермах) - www.wwoof.org. Суть програми полягає в обміні праці на житло і харчування. Доброволець працює на фермі 4-6 годин на день, за це фермер надає йому їжу та домівку (кімнату) - ніхто нікому не платить. Щоб брати участь у цій програмі, фермер платить невеликий щорічний внесок WWOOF у своїй країні й підтверджує, що його фермерське господарство відповідає стандартам органічного сільського господарства: працівники не будуть мати справу з отрутохімікатами, їм буде надане житло, відповідне до санітарних норм. Доброволець також зобов'язаний внести суму річного членського внеску в WWOOF тієї країни, у якій хотів би працювати. Він одержує каталог фермерів-учасників і потім уже домовляється самостійно. На сьогоднішній день WWOOF працює в 53 країнах. Нашими найближчими WWOOF-сусідами є Болгарія й Чехія.

Усі національні організації сільського туризму та агротуризму країн Європи у кінці 1990-х років об'єдналися в Європейську федерацію фермерського та сільського туризму (European Federation for Farm fnd Village Tourism). Скорочено - «EuroGites». Основною метою федерації «EuroGites» визначено:

• всебічну популяризацію цінностей відпочинку в сільській місцевості;

• вивчення та збереження потенціалу сільського туризму в Європі;

• сприяння розвитку сільського зеленого туризму в усіх аграрних районах Європи;

• запровадження принципів сталого туризму для різних форм організації відпочинку у сільській місцевості;

• цільове інвестування проектів розвитку сільського туризму, які підтримують принципи збереження біотичного, ландшафтного й етнокультурного різноманіття Європи та сприяють росту зайнятості сільських громад;

• надання різноманітної (передусім, консультаційної, маркетингово-рекламної, навчально-тренінгової тощо) допомоги організаторам сільського зеленого туризму.

З основними напрямами діяльності «EuroGites» можна детальніше ознайомитися, завітавши на офіційний веб-сайт цієї міжнародної організації (www.eurogites.org).

Нині «EuroGites» розглядає питання щодо входження у федерацію на правах повноправного члена від України Всеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму.

Закінчуючи аналіз світового досвіду організації сільського туризму, звертаємо увагу на нові тенденції його розвитку, пов'язані з процесом глобалізації. Глобалізація у туристичній сфері, передусім, передбачає зникнення будь-яких бар'єрів у міжнародних туристичних обмінах, туристичне «зменшення» земної кулі завдяки здешевленню трансконтинентальних авіаперельотів та створенню більш-менш однорідної за рівнем сервісу туристичної інфраструктури в усіх без винятку країнах світу тощо. Глобалізація в сільському туризмі й агротуризмі набирає обертів, перш за все, через запровадження глобальних банків даних агротуристичної пропозиції планети та механізмів глобальної електронної торгівлі цими послугами.

Зокрема, наводимо одну з найдієвіших глобальних інформаційних систем бронювання сільського туризму й агротуризму в усіх регіонах світу (www.allrural.com). Ця електронна система, згідно з її звітами, уже забезпечує практично 7 % світових продажів агротуристичних послуг. А в найближчій перспективі роль подібних інформаційних систем має стати визначальною у системі глобальної промоції та збуту послуг сільського туризму у світі.