ГО «ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ РЕГІОНУ»
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ФОНД ПІДТРИМКИ
ПІДПРИЄМНИЦТВА
ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР МОЛОДІ МОЛОДІЖНИЙ ЦЕНТР ПРАЦІ
ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ
ЦЕНТРА ТУРИЗМА
МОЖЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ У СФЕРІ ЗЕЛЕНОГО
ТУРИЗМУ:
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАПОЧАТКУВАННЯ
ВЛАСНОЇ СПРАВИ
ХАРКІВ - 2011
Рецензенти:
Бульба В.Г. - к.і.н., доцент, завідувач кафедри соціальної і гуманітарної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України; Кузнецов Д.П. - начальник управління культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації.
Можливості працевлаштування молоді у сфері зеленого туризму: методичні рекомендації щодо започаткування власної справи / [за заг. ред. О.В. Кулініча] . - Х. : Інститут соціальної політики регіону, 2011. - 124 с.
Цей методичний збірник містить нормативні документи, опис зарубіжного і вітчизняного досвіду та інші корисні матеріали щодо організації власної справи у сфері зеленого туризму.
Дане видання буде корисним для сільських, селищних, міських голів, депутатів місцевих рад, працівників молодіжної галузі, сфери культури та туризму, державної служби зайнятості, засобів масової інформації та молодих людей, які мають бажання започаткувати власну справу у малих містах або у сільській місцевості.
© Інститут соціальної політики регіону, 2011 © Міжнародний фонд «Відродження», 2011
ЗМІСТ
Вступ 4
Дещо про термінологію 5
З історії зеленого туризму 7
Зелений туризм у сучасному туристському бізнесі 8
Мотивація вибору відпочинку в сільській місцевості 18
Де можна успішно розвивати зелений туризм 19
Хто і як може почати працювати у сфері зеленого туризму 21
Необхідні правові та економічні умови 23
Як стати суб'єктом підприємницької діяльності 29
На чому можна заробляти у сфері зеленого туризму 31
Розробка вашого унікального туристичного продукту 32
Рекламна підтримка вашого турпродукту 37
Основні етапи налагодження дружніх стосунків з гостями 41
Як вирішувати конфлікти й спірні питання 42
Як працювати зі скаргами 43
Забезпечення умов безпечного відпочинку 45
Особливості планування у зеленому туризмі 46
Типова структура бізнес-плану суб'єкта агротуристичного бізнесу 47
Як започаткувати власний бізнес за сприяння державної служби зайнятості 49
Як отримати мікрокредит Харківського регіонального фонду підтримки підприємництва....50
Як залучити бюджетні кошти на розвиток зеленого туризму 53
Організація надання послуг тимчасового проживання 54
Права та обов'язки власників гостинної садиби 54
Правила внутрішнього розпорядку 55
Підтримання необхідних стандартів чистоти 56
Рекомедації по облаштуванню агросадиби 59
Вимоги для різних категорій клієнтів 65
Технологічні основи гостинності 66
Стандартний контрольний перелік 70
Організація надання послуг харчування 72
Окремі аспекти етикету за столом 74
Окремі особливості обслуговування і харчування іноземних туристів 75
Деякі особливості іноземної кухні 77
Невідкладна медична допомога 82
Організація програм перебування зелених туристів 84
Методика організації екскурсійних програм 85
Кластери зеленого туризму як чинник стабільного розвитку територій 87
Алгоритм створення кластеру зеленого туризму на конкретній території 87
Де можна отримати освіту та підвищити кваліфікацію 88
Журнал «Туризм сільський зелений» 89
Інтернет-ресурси за тематикою зеленого туризму 90
ДОДАТКИ 91
Витяг із Закону України «Про туризм» 91
Витяг із Закону України «Про особисте селянське господарство» 99
Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) 100
Правила обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) 101
Кваліфікаційні вимоги для екскурсоводів 110
Кваліфікаційні вимоги для гідів-перекладачів 111
Порядок мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва 111
Положення про порядок проведення обласного конкурсу міні-проектів 113
Вимоги програми «Зелена садиба» щодо екологічної якості розміщення 116
Авторський колектив 119
Використана література 119
ВСТУП
У 70-х роках минулого століття в Європі стає популярним досить нестандартний вид відпочинку - сільський туризм. Мешканці мегаполісів, що стомилися від стрімкого сучасного життя, почали знаходити особливу принадність у відпочинку з видом на мальовничі сільські пейзажі в атмосфері традиційного селянського укладу життя. Ця тенденція підсилилася на рубежі тисячоріч — по-перше, європейський споживач переситився традиційними «пляжними» видами відпочинку, а по-друге, в усьому світі зріс інтерес до всього «екологічно чистого», у тому числі й дозвілля. Зелений туризм із чистим повітрям, здоровою їжею й фольк-колоритом ідеально задовольнив запити публіки. На зміну трьом «S» - Sun-Sea-Sand (сонце - море - пісок) приходять три «L» - Landscape-Lore-Leisure (пейзаж - традиції -дозвілля).
Розвиток зеленого туризму в Україні є не далекою перспективою, а найближчим завданням, для рішення якого існують усі передумови. Україна, як ніяка інша країна, дуже багата різноманітними пам'ятками природи, історії і культури, національними традиціями, можливостями отримання екологічно чистих продуктів, відпочинку в в мальовничих умовах.
Не дарма розвиток сільського та екологічного (зеленого) туризму називається в Законі України «Про туризм» одним із пріоритетних напрямків державної політики в галузі туризму.
Зелений туризм має реальні перспективи на попит як серед мешканців регіону, громадян Росії, що транзитом перетинають Харківську область, так і серед туристів з Європейських країн.
Сільський зелений туризм - явище багатостороннє. Один з його аспектів (враховуючи сучасний стан соціально-економічного розвитку країни) - соціальний. Тому сільський зелений туризм слід розглядати як один з компонентів комплексного розвитку сільських територій та сільської інфраструктури, а також як один з факторів стратегії подолання бідності в сільській місцевості.
Зелений туризм, на відміну від масового, не має шкідливого впливу на довкілля і, разом з тим, робить істотний внесок у регіональний розвиток. Сільський туризм, який ґрунтується на виявленні й ефективному використанні місцевих ресурсів, може стати одним з важливих елементів пожвавлення місцевої економіки. Результати розвитку сільського туризму вигідні, насамперед, даній території. Це рентабельний і прибутковий бізнес, що стимулює розвиток транспорту, систем зв'язку, торгівлі, сфери обслуговування, об'єктів розваги, відродження традиційного мистецтва, промислів, ремісничої майстерності.
Розвиток сільського зеленого туризму є одним із ключових інструментів підвищення зайнятості молоді на селі, сприяє скороченню міграції сільської молоді в місто. Саме тому в країнах, що розвиваються, сільський зелений туризм активно підтримується та заохочується державою.
Другий аспект міститься в отриманні додаткових можливостей для популяризації української культури, розповсюдження знань та інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України, яка є основою для визнання сільського туризму суспільно цінною та корисною сферою відносин, яка заслуговує на всебічну підтримку з боку держави.
Основна відмінність сільського зеленого туризму від туризму, так би мовити, класичного - це те, що туристичні послуги можуть надавати особи, які не обов'язково мають фахову туристичну освіту (сільськогосподарські робітники, працівники сфери обслуговування, вчителі).
У пропонованій збірці здійснено спробу узагальнити теоретичні та практичні здобутки з менеджменту, маркетингу, організації сервісу зеленого туризму, нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності та надання туристичних послуг.
При підготовці даного видання авторським колективом було використано матеріали, напрацьовані Спілкою сприяння розвитку зеленого туризму в Україні, Білгородським обласним фондом підтримки малого та середнього підприємництва та науковцями вищих навчальних закладів України.
Дещо про термінологію
«Зелений» туризм - дуже широке поняття, загальновизнаного визначення якому на рівні закону або іншого нормативного акту поки ще не дано. На даний час в Україні достеменно точно не визначено відмінності між поняттями «зелений»,«сільський», «природний» та «екологічний» туризм. Спробуємо в цьому розібратися.
Що ж таке зелений туризм? З погляду економіки - це господарська діяльність у сфері надання туристичних послуг. З погляду географії - це туризм за міськими межами на території з низькою щільністю населення. Визначення даного виду туризму як «зеленого» підкреслює його проекологічну орієнтацію.
На наш погляд, усе розмаїття видів діяльності у сфері зеленого туризму можна об'єднати у дві великі групи - сільський туризм та екологічний (або природний), які істотно різняться між собою.
У британському словнику з подорожей, туризму та гостинності С. Медліка дається таке визначення сільського туризму (rural tourism) — це «відпочинковий вид туризму, сконцентрований на сільських територіях. Він передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами».
Сільський туризм включає подорожі і транзитне переміщення через сільську місцевість на машині, велосипеді, човні, верхи, а також проживання в сільських будинках. Сільський туризм пов'язаний як з відвідуванням сільської місцевості, так і з зацікавленістю науково-дослідною діяльністю, з відвідуванням історичних місць і релігійних центрів. Цей вид туризму включає все, що пов'язане із сільськогосподарською діяльністю, з певними подіями, святами, присвяченими виробництву сільськогосподарських продуктів з традиціями та звичаями даного регіону. Базою його розвитку є капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові та інші надбання тієї чи іншої місцевості. Поняття «сільський туризм» часто ототожнюють з «агротуризмом», але поняття «сільський туризм» значно ширше.
Агротуризм (farm tourism) — різновид сільського туризму, що передбачає використання сільського (фермерського) господарства або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері.
В агротуризмі індивідуальне селянське господарство (фермерське господарство) становить одночасно і нічліжну базу, і головний предмет інтересу туриста. Агротуризм може проявлятись у різних формах, але завжди включає винаймання помешкання. Розрізняють дві базові форми агротуризму: винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах домогосподарства (в так званій агрооселі) або розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до домогосподарства, наприклад, в кемпінгах та наметах.
На відміну від сільського туризму, який може не мати обмежень в навантаженості на територію і регламентуванні видів розважального відпочинку, екотуризм - це вид зеленого туризму, характерний для сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку.
Терміну «екотуризм» 28 років. Він з'явився завдяки Гектору Цебаллос-Ласкурейну в 1983 році. Цим поняттям мексиканський архітектор-еколог позначив «подорожі натуралістів у недоторкані куточки природи спеціально для їхнього вивчення, спостереження за диким рослинним і тваринним світом, для одержання радості від спілкування із природою, а також для вивчення культурних цінностей цих територій». Сьогодні «Міжнародне товариство екотуризма» (TIES), найстарша й найбільша екотуристична організація в світі, доповнює це визначення так: «Подорож у куточки природи, яке сприяє її охороні та поліпшує добробут місцевого населення».
Для екотуризму характерні перевага природних, а не культурних об'єктів туризму, стійке природокористування, менша ресурсо- й енергоємність. Ще однією відмінністю сільського туризму від екотуризму є основні цілі використання вільного часу. Сільський туризм передбачає проведення вільного часу у формі стаціонарного відпочинку з можливістю недалеких радіальних виїздів чи походів. Натомість екотуризм — це вид проведення вільного часу у формі невпинного руху, відкриття дикої природи, маршрутного ознайомлення з природними й історичними атракціями території, похідного пізнання традицій і місцевої культури (при цьому сільські оселі можуть використовуватись як база для ночівлі та харчування екотуристів). Принципи екотуризму:
екологічна освіта туристів і місцевих жителів;
сприяння охороні природи;
знайомство з живою природою та місцевою культурою;
зведення до мінімуму негативних впливів екологічного й соціально-культурного характеру на природу і культуру відвідуваних місць.
створення умов для одержання місцевими мешканцями економічної вигоди від збереження природи в незайманому вигляді.
По типу взаємодії із природою в сфері екотуризму сьогодні сформувалося три основні напрямки: науковий, пізнавальний і рекреаційний.
Науковий екотуризм передбачає участь у наукових дослідженнях добровольців. Учасники таких екотурів поєднують відпочинок на природі з дослідженнями, спостереженнями за дикими тваринами та інформаційно-просвітницькою діяльністю.
Пізнавальний екотуризм більшою мірою орієнтований на подорожі та спостереження за навколишнім світом. Цей класичний вид екотуризму включає спостереження за життям тварин, етнографічні подорожі, тури для аматорів фото- і відеозйомки.
Рекреаційний екотуризм більш за все схожий на «класичні» види відпочинку. Такий туризм може бути як активним, так і пасивним. До його активних форм відносяться піші, кінні й лижні походи, альпінізм, спелеотуризм, багато видів гірських і водних подорожей (сплави на плотах, байдарках). Пасивними вважаються відпочинок у наметових таборах, ближні походи й прогулянки, пікніки, а також риболовля.
Останнім часом в рамках багатоцільового туризму з'явилися два нових поняття: «агроекотуризм» та «екоагротуризм».
Агроекотуризм передбачає відпочинок у селян, які вирощують сільськогосподарську продукцію, із застосуванням екологічних методів. Тут агротуризм поєднується з екологічним сільським господарством.
Екоагротуризм передбачає використання гостьових будиночків без господарів (як, наприклад, у Фінляндії) або агроосель, розташованих у межах чи пообіч біосферних заповідників і національних парків, які пропонують широкий спектр екологічних і спортивно-туристичних занять, у т.ч. мисливство, рибальство тощо.
Отже, зелений туризм можна визначити як тимчасове перебування громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства в сільській місцевості з метою одержання послуг, надаваних суб'єктами зеленого туризму, для відпочинку, оздоровлення, ознайомлення із природним потенціалом, національними культурними традиціями тощо.
Виділяють такі види зеленого туризму:
короткотерміновий (наприклад, під час вихідних). Найчастіше він буває сезонним (рибальство, збирання грибів тощо), корпоративним, маршрутним (відвідання видатних чи заповідних місць регіону) та подієвим (участь у різноманітних заходах - фестивалях, ярмарках та ін.).
відпочинковий (зазвичай - на період відпусток). Він буває сімейним, орієнтованим на іноземців та ін.
Туристичний продукт у сфері зеленого туризму (комплекс послуг зеленого туризму) — це сукупність послуг щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного, екскурсійного та відпочинково-розважального обслуговування, які пропонують суб'єкти туристичної діяльності, власники агроосель (агропансіонатів), заклади культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.