
- •6 Характеристика і приклади необоротних активів підпва
- •7 Метод бух.Об.Та його елементи
- •9 Характеристика і приклади оборотних активів підпва
- •20 Закон України Про бух.Об.І фінансову звітність
- •21. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку.
- •22.Хто уповноважений організовувати та забезпечувати форму введення б. О.?
- •23.Обов’язки головного бухгалтера підприємства
- •24. Оцінка як система вартісного виміру.
- •25. Калькуляція в системі б. О.
- •26. Принципи класифікації бух. Рахунків
- •27. Класифікація рахунків стосовно балансу
- •28. Форми б. О.. Їх види
- •29. Класифікація рахунків за призначенням та побудовою
- •31. Зміст та передумови раціональної організації обліку
- •32. Характеристика позабалансових рахунків
- •33.Відображення операцій на позабалансових рахунках
- •34.Журнально-ордерна форма ведення б. О.
- •35. Керівництво б. О.
- •36. Сучасні паперові форми б. О.
- •37.Комп’ютерні форми і системи обліку
- •38. Основні вимоги до фінансової звітності та принципи її побудування
- •39.Склад фінансової звітності, порядок її подання та оприлюднення
- •40.Особливості комп’ютерної форми б. О.
22.Хто уповноважений організовувати та забезпечувати форму введення б. О.?
Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації.
23.Обов’язки головного бухгалтера підприємства
Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:
забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;
організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;
забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
24. Оцінка як система вартісного виміру.
Оцінка — це спосіб вираження з допомогою грошового вимірника наявності та руху господарських засобів. Вона є складовим елементом методу бухгалтерського обліку і не тільки тісно зв'язана з усіма іншими елементами, але є передумовою їхнього функціонування. Грошова оцінка є самою суттю бухгалтерського обліку. Від її обґрунтованості та правильного застосування залежить об'єктивність характеристики наявних ресурсів та ефективності їх використання, точність визначення результатів роботи кожного підприємства.
Досягнення цього забезпечується дотриманням найважливіших принципів оцінки — її реальності та однаковості.
Реальність оцінки відображає відповідність грошового виразу вартості об'єкта затратам живої та уречевленої праці, вкладеної в нього. З цією метою всі натуральні та трудові показники переводять у грошові за допомогою діючих цін, розцінок та інших атрибутів.
Принцип однаковості оцінки полягає в тім, що на всіх підприємствах протягом тривалого періоду однакові засоби мають однаковий порядок оцінки, який регулюється органами, що здійснюють керівництво бухгалтерським обліком. В основу оцінки засобів підприємств України покладено фактичну собівартість.
Слід зазначити, що за умов ринкової економіки застосовується багато методів оцінки засобів підприємства; за собівартістю, за ринковими цінами, за найменшою оцінкою та ін. Але за всіх обставин оцінка засобів підприємства має відповідати вимогам бухгалтерської звітності.
Виходячи з принципів реальності та однаковості оцінки за умов інфляції, відповідні засоби підлягають переоцінці, яка проводиться у встановленому для всіх підприємств єдиному порядку. Завдяки цьому досягається реальність оцінки засобів підприємства на кожний момент його функціонування.
Водночас матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась, або ресурси застарілі чи такі, що втратили первісну якість, оцінюються за ціною можливої реалізації. Коли ця ціна стає нижчою за їхню первісну вартість, то різницю відносять на фінансові результати.