9 Характеристика і приклади оборотних активів підпва

Оборотні активи являють собою фінансові ресурси господарських суб'єктів, інвестовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції.

Оборотні активи - це такі активи у формі предметів праці, які можуть бути перетворені у грошові кошти протягом одного календарного року або одного виробничого циклу. Постійна їх наявність забезпечує безперервний процес виробництва. Характерною особливістю оборотних активів є їх повне використання в кожному виробничому циклі та повне перенесення своєї вартості на готову продукцію.

10

Організаційні форми побудови бухгалтерського обліку

Раціональне ведення бухгалтерського обліку значною мірою залежить від вдало вибраної форми обліку, що застосовується на даному підприємстві, та належної організації роботи. Останнє передбачає, крім усього іншого, також найраціональніші взаємовідносини центральної бухгалтерії з оперативно відокремленими частинами підприємства. Отже, організаційна форма побудови обліку на підприємстві зумовлюється його особливостями, територіальною відокремленістю його структурних підрозділів, системою управління, рівнем самостійності структурних підрозділів, чинною системою контролю та звітності.

Законом передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та дотримання законодавства в процесі здійснення господарських операцій несуть керівники. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для належного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до обліку, вимог головного бухгалтера щодо оформлення та подання бухгалтерських документів. Залежно від розмірів підприємства, організаційної його структури, системи управління, обсягів облікової інформації керівник підприємства для ведення обліку може:

створити бухгалтерську службу як самостійний структурний підрозділ підприємства на чолі з головним бухгалтером;

передати повноваження щодо ведення обліку спеціалізованій організації або централізованій бухгалтерії, коли така є;

найняти бухгалтера-фахівця на договірних засадах;

особисто вести бухгалтерський облік, якщо підприємство не зобов'язане оприлюднювати свою звітність.

Розвиток ринкових умов господарювання зумовлює функціонування підприємств із різною формою власності, різним обсягом господарської діяльності, від чого залежать суттєві відмінності в системі управління, обсязі облікової інформації. Усе це, у свою чергу, є передумовою різноваріантності організаційної побудови облікового процесу на конкретному підприємстві.

Підприємство самостійно організовує ведення бухгалтерського обліку на засадах повної чи часткової його централізації.

11

суть і побудова бухгалтерського балансу

Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Взагалі балансовий метод широко використовується в економічних науках, наприклад, баланс доходів і витрат, касовий план банку, баланси матеріальних і трудових ресурсів тощо. Причому використовують балансові узагальнення як статичні, так і динамічні.

Слово "баланс" (лат. bis — двічі, lans — чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Загальне і широке його використання розпочинається з XIV ст. в Західній Європі, зокрема Італії і Німеччині. Як символ рівноваги ваги (терези) зображені на гербі Міжнародної спілки бухгалтерів.

Баланс — це метод відображення стану господарських засобів (майна) за їхнім складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату.

За формою баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім — пасиву.

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).

Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

12

структура бухгалтерського балансу

Бухгалтерський баланс характеризує не лише стан господар-

ських активів і джерел їх утворення конкретного підприємства на

відповідну дату (як правило, на початок і кінець звітного періо-

ду), а й результати його діяльності за звітний період. За даними

бухгалтерського балансу визначають фінансовий стан господар-

ства та ряд інших показників, які необхідні для керівництва ді-

яльністю підприємств, організацій та установ.

Це забезпечується спеціальною будовою (структурою) балан-

су — певною системою групування статей активу і пасиву — за

розділами і групами та розміщенням їх у балансі. В основу будо-

ви бухгалтерського балансу покладено класифікацію господар-

ських активів і джерел їх утворення за економічними ознаками і

призначенням.

Статті бухгалтерського балансу — це показники, що відобра-

жують стан на відповідну дату окремих видів господарських акти-

вів і джерел їх утворення. Кожна стаття балансу має грошовий ви-

раз, що називається оцінкою статті. Загальним принципом оцінки

активів для балансу є оцінка їх за фактичною собівартістю.

Отже, однорідні за економічним змістом статті об’єднуються в

групи, а групи — в розділи активу і пасиву балансу.

Форму бухгалтерського балансу згідно з Національним Поло-

женням (стандартом) № 2 «Баланс» За вищезазначеним стандартом актив балансу складається з

трьох розділів:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

А пасив балансу — з п’яти розділів:

І. Власний капітал.

ІІ. Забезпечення майбутніх витрат і платежів.

ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

IV. Поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

13

вплив господарських операцій на зміни бухгалтерського балансу

Складові (елементи) методу бухгалтерського обліку взаємопов'язані, оскільки вони випливають із форм і методів ведення обліку й контролю та обумовлюються ними.

Поділ господарських операцій на типи має теоретичне і практичне значення, яке треба враховувати в процесі затвердження форми балансу, визначення його будови та змісту, використання для оцінки фінансового стану й платоспроможності підприємства.

Перший тип господарських операцій стосується тільки активу балансу. Операції цього типу вносять зміни у склад та розміщення необоротних і оборотних активів, витрати майбутніх періодів. При цьому валюта балансу не змінюється. Господарські операції набирають характеру вихідної інформації, що вносить не просто зміни в активи підприємства, а й стає передумовою відповідних змін у складі й розміщенні власного капіталу та зобов'язань.

Усі господарські операції, за винятком операцій, пов'язаних із переміщенням необоротних і оборотних активів від однієї до іншої матеріально відповідальної особи (внутрішнє переміщення), відповідним чином впливають на бухгалтерський баланс. Вони відбуваються всередині кількох статей одного розділу, або двох чи більше статей різних розділів активу балансу.

У першому розділі також відбуваються зміни, пов'язані зі збільшенням статті „Довгострокові фінансові інвестиції” та зменшенням суми статей „Первісна вартість” чи „Залишкова вартість” основних засобів. Такою господарською операцією є передача основних засобів як внеску до статутного капіталу іншого підприємства.

Насиченим за різноманітністю та кількістю операцій є також і другий розділ балансу. З першим та третім розділами він пов'язаний лише кількома господарськими операціями, а тому зв'язок між другим і першим, другим і третім розділами балансу є досить обмеженим і властивим навіть не кожному підприємству.

Сутність другого розділу балансу найчастіше виражають господарські операції, пов'язані із собівартістю випущеної та відвантаженої готової продукції; одержанням суми відшкодування втрат; зарахуванням на баланс матеріалів, готової продукції, придбаного підприємства; тощо.

Другий тип господарських операцій стосується тільки пасиву балансу, вносячи зміни в склад та розміщення власного капіталу й зобов'язань. При цьому валюта балансу не змінюється.

Третій тип господарських операцій впливає на актив і пасив балансу в сторону збільшення, тобто валюта балансу за активом і пасивом збільшується на рівновеликі суми.

Операції третього типу охоплюють різноманітні ситуації і процеси виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства і завжди перебувають у динаміці. Найбільш характерними операціями цього типу є: відображення фактичних витрат на спорудження й виготовлення основних засобів (збільшення сум за статтею „Незавершене будівництво” і за статтями поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці та зі страхування); одержання від засновників об'єктів основних засобів (збільшення вартості за і статтею основних засобів і збільшення суми за статтею „Неоплачений капітал”) і т.д.

Четвертий тип господарських операцій впливає на актив і пасив балансу в бік зменшення, тобто валюта балансу одночасно зменшується на рівновеликі суми і за активом, і за пасивом. Найхарактернішими з них є: відображення зносу реалізованих, ліквідованих, переданих основних засобів; видача з каси заробітної плати працівникам, перерахування з розрахункового рахунка постачальникам на погашення і т. д.

14

порядок читання та аналізу бухгалтерського балансу

Читати баланс — це вміти всебічно розуміти й аналізувати його статті, в яких на певну дату відображаються майновий стан підприємства, розміщення засобів і джерел, розмір власних коштів, стан розрахунків та платоспроможність. Вміння читати баланс — це економічне і правове розуміння змісту кожної його статті, способу її оцінки та взаємозв'язку з іншими статтями.

Читати баланс повинні вміти керівники, власники, працівники економічних, фінансових і бухгалтерських служб підприємства, менеджери, акціонери, кредитори з метою прийняття управлінських рішень.

Зліва зображено активи підприємства (А), справа — власний капітал (К) і зобов'язання (3).

За цими даними можна скласти такі аналітичні співвідношення:

А = Я; А = К + 3; К = А - 3.

Кожне з них має свої певні характеристики.

Так, перше співвідношення, або балансове рівняння, А = П є необхідною умовою розгляду балансу як за формою, так і за змістом. Власне з цього розпочинається ознайомлення з бухгалтерським балансом.

Друге співвідношення А = К + 3 умовно можна назвати структурним, оскільки засвідчує, з одного боку, склад майна — основні, оборотні засоби, тобто величину засобів вкладених у господарську діяльність, а з іншого — хто і в якій формі брав участь у створенні (формуванні) майна підприємства (власний капітал, кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам тощо). Зміна частки власних і залучених засобів буде свідчити про ступінь фінансової залежності підприємства від власників, акціонерів та кредиторів. За структурою бухгалтерського балансу можна визначити належність підприємства до певної галузі (виду) економічної діяльності (промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської, бюджетної діяльності тощо); організаційно-правових форм господарювання (приватне, колективне, комунальне, державне підприємство, господарське товариство тощо), за економічним призначенням продукту (продукція, виконані роботи, надані послуги).

У практиці бухгалтерського обліку мають місце такі види бухгалтерських балансів: початковий (вступний), періодичний, річний, об'єднавчий, роздільний, ліквідаційний, зведений, консолідований. Кожний з них відображає фінансовий стан підприємства за певних обставин і ступеня узагальнення даних.

Третє співвідношення К*= А — З завжди характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке остаточно, після вирахування зобов'язань, є власністю підприємства і може бути об'єктом розподілу між засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства чи його закритті.

Як відомо з попереднього, баланс — це моментний показник зафіксованих на певну дату активів і пасивів підприємства. Причому у звітній формі балансу є дві дати: на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду. Ця обставина дає можливість зіставляти показники балансу як у цілому, так і складові активу і пасиву в часі, визначати динаміку активів, зміни частки окремих статей чи розділів балансу, тобто структурні зрушення.

За даними бухгалтерського балансу можна отримати важливі фінансово-аналітичні характеристики підприємства, а саме: оцінку ліквідності підприємства, оцінку фінансової залежності від зовнішніх джерел та ефективності використання активів підприємства.

Оцінка ліквідності активів підприємства в загальних рисах здійснюється шляхом розрахунку показників, де в чисельнику наводять дані активів за ступенем їх ліквідності (кошти та їх еквіваленти, оборотні активи, необоротні активи), а у знаменнику — дані про поточні зобов'язання підприємства.

Оцінка фінансової стійкості (залежності) підприємства здійснюється шляхом зіставлення основних розділів пасиву балансу: власного капіталу і залучених коштів (довгострокових і поточних), тобто знаходження співвідношення між джерелами власних і залучених засобів. Допоміжним є показник частки власного капіталу в активах підприємства.

Крім цих характеристик бухгалтерський баланс дає змогу розрахувати вартість власних оборотних активів, що необхідно для здійснення контролю їх використання, та показник ефективності використання активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства.

15

рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та побудова

Рахунки — це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємства і їхніх джерел та господарських процесів.

Кожній групі активів, джерел їх формування та господарських процесів відкривають рахунок. Так, для обліку основних засобів відкривається рахунок "Основні засоби", для обліку товарів — "Товари", для обліку процесу виробництва — "Виробництво" тощо.

Отже, рахунок є засобом групування (узагальнення) активів, пасивів, господарських процесів і контролю за їх станом і рухом у процесі господарської діяльності підприємств.

Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що обліковуються, і завданнями обліку.

У результаті господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення на рахунках відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет, а праву — кредит. Назву рахунка пишуть посередині таблиці.

Тепер дебет і кредит — це умовні технічні позначення сторін рахунка. Таку форму застосовують і розуміють однаково бухгалтерами усього світу. Кожна сторона призначається для роздільного відображення збільшення або зменшення сум.

Оскільки об'єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдо. Слово "сальдо" походить від італ. saldo, що означає "розрахунок". Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення об'єкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення — на протилежній. Маючи інформацію про початкове сальдо об'єкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сальдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух об'єкта обліку, відображеного за дебетом і кредитом, називається оборотом.

Підсумки записів за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, підсумки записів за кредитом рахунка — кредитовим оборотом.

Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки поділяють на активні та пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів і відкриваються для статей балансу, які знаходяться в активі бухгалтерського балансу ("Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Товари", "Каса", "Рахунки в банках", "Розрахунки з покупцями та замовниками" тощо).

Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу ("Статутний капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілені прибутки", "Довгострокові позики", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки з оплати праці" тощо).

При відкритті рахунків у них записують початкові сальдо на підставі даних статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в лівій стороні балансу — активі, то і сальдо в активних рахунках записують зліва в дебеті рахунка. Так як джерела господарських засобів відображають у балансі з правої сторони, то і сальдо в пасивних рахунках записують справа у кредиті рахунка. Отже, активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, а пасивні рахунки — кредитове, що засвідчує тісний взаємозв'язок між балансом і рахунками. Можна сказати, що баланс складають за даними рахунків. При чому сума всіх дебетових залишків (сальдо) активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно, сума всіх кредитових залишків (сальдо) пасивних рахунків відображає загальний обсяг джерел засобів і дорівнює підсумку пасиву балансу.

На тій стороні рахунка, де показується залишок, відображається його збільшення, а на протилежній — зменшення. В активних рахунках, де залишок завжди дебетовий, збільшення коштів відображається за дебетом, а зменшення — за кредитом. У пасивних рахунках, де залишок завжди кредитовий, збільшення джерел відображають за кредитом, а зменшення — за дебетом.

Для визначення залишку (сальдо) на кінець місяця на активному рахунку необхідно: до початкового дебетового залишку (сальдо) додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот.

16

Метод подвійного запису

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом, подвійного запису.

Подвійний запис — метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох Ті частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом.

Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

17

Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв'язок

Синтетичні рахунки призначено для отримання узагальненої (об'єднаної") інформації. А тому облік, побудований на основі цих рахунків, називається синтетичним. Синтетичний облік дає можливість накопичувати зведені дані про активи, власний капітал, зобов'язання і господарську діяльність підприємства. Синтетичний облік ведеться на рахунках першого порядку, коли на кожний вид активів і пасивів відкривається окремий рахунок.

Дані синтетичного обліку в узагальненому вигляді відображуються у відповідних регістрах. Синтетичні рахунки містять значно меншу кількість розрахунків або вказівок на конкретні види матеріальних цінностей проти рахунків аналітичних. Особливими ознаками синтетичних рахунків є те, що:

усі синтетичні рахунки мають двоцифровий код;

на синтетичних рахунках інформація узагальнюється за економічно однорідними видами майна чи джерел його утворення;

поточний облік на синтетичних рахунках та узагальнення даних в кінці місяця здійснюються тільки в грошовому вимірнику;

стан активів і пасивів, що випливає з більшості синтетичних рахунків, показується в бухгалтерському балансі за однойменними статтями.

На основі аналітичних рахунків будується аналітичний облік, в якому сконцентровано до дрібниць виважену інформацію про наявність та рух необоротних і оборотних активів, власного капіталу і зобов'язань за їхніми видами.

Між синтетичними і аналітичними рахунками існує постійний взаємозв'язок, який забезпечує достовірність, доступність і зрозумілість облікової інформації кожному користувачеві. Те, що відображене на синтетичних рахунках, має бути відображене й на аналітичних. Отже, тут фіксується прямий зв'язок між синтетичним і аналітичним обліком, а відтак сума аналітичних рахунків до відповідного синтетичного рахунка має дорівнювати сумі синтетичного рахунка.

18

Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку

Для перевірки повноти та правильності записів на рахунках

бухгалтерського обліку, складання економічної звітності, а також

загального ознайомлення із станом і змінами господарських ак-

тивів, їх джерел дані поточного бухгалтерського обліку за звітний

період необхідно узагальнювати. Одним із способів такого уза-

гальнення є складання оборотних відомостей.

Оборотні відомості складають як за синтетичними, так і за

аналітичними рахунками. У них показують обороти на рахунках

за звітний період, а також стан господарських активів та їх дже-

рел на початок і кінець звітного періоду. Ознайомимося з фор-

мою, порядком складання та призначенням оборотної відомості

по синтетичних рахунках.

Оборотна відомість за синтетичними рахунками будується у

вигляді багатографної таблиці, в першій графі якої записують

назву рахунків, а в наступних — дебетові та кредитові залишки

на початок звітного періоду, дебетові та кредитові обороти рахун-

ків за звітний період, а також залишки на кінець звітного періоду. У кінці оборотної відомості за кожною з граф визначають під- сумки.

19

Документація як елемент методу б.о.

Особливістю бухгалтерського обліку є суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями, які здійснюються на підприємстві. Цей процес досягається за допомогою документації.

Документація (документ з лат. - Доведення, свідоцтво) - це сукупність документів, за допомогою яких оформляють господарські операції на підприємствах чи інакше кажучи процес оформлення господарських операцій документами. Документація є важливим елементом бухгалтерського обліку: вона служить для первинного спостереження за господарськими операціями і є обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

Основними завданнями, які стоять перед бухгалтерською службою будь-якої організації, є:

Формування повної і достовірної інформації про господарські процеси і фінансові результати діяльності організації, необхідної для оперативного управління, а також для її використання інвесторами, кредиторами, податковими та фінансовими органами, банками та іншими зацікавленими особами;

Забезпечення контролю за наявністю і рухом майна;

використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів згідно затвердженим нормам, нормативам і кошторисам;

Своєчасне попередження негативних явищ у фінансово-господарської діяльності;

виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів.

Виконання цих завдань безпосередньо залежить від повноти і своєчасності відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій, здійснюваних організацією в процесі своєї діяльності, яка в свою чергу є наслідком документального оформлення здійснених операцій.

Від правильності його виконання залежить достовірність облікової інформації, яка надається бухгалтерією організації її користувачам. Тому в організаціях процесу документування господарських операцій має відводитися велика увага з боку не тільки працівників бухгалтерських служб, а й працівників інших структурних підрозділів, оскільки ефективність ведення бухгалтерського обліку в організаціях залежить від правильної організації роботи з документами, що є письмовим підтвердженням факту здійснення господарських операцій ( їх юридична достовірність).

Що стосується документування господарських операцій з точки зору законодавства, то вимоги щодо складання документів регламентуються Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. Згідно з цим нормативним актом всі документи приймаються до обліку тільки у разі їх правильності, тобто вони повинні бути складені лише за формами первинної документації.