18. Змочування і незмочування. Вимірювання коефіцієнту поверхневого натягу рідини.

Про рідину, яка розпливається тонкою плівкою по твердому тілу, кажуть, що вона змочує дане тверде тіло.

Добре змочування є обов'язковою умовою формування ефективної клейової плівки зв’язуючого на твердій поверхні.

На границі дотику твердих тіл з рідинами спостерігається явище змочування, яке полягає у викривленні вільної поверхні рідини біля твердої поверхні. Поверхня рідини, викривлена на границі з твердим тілом, називається меніском. Вид змочування залежить від співвідношення сил взаємодії між молекулами поверхневих шарів поділу середовищ. Якщо сили притягання між рідиною-твердим тілом є більшими за сили притягання між молекулами рідини, то відбувається збільшення поверхні дотику і ми маємо змочування (рис. 4.24,а). У випадку, якщо сили взаємодії між молекулами рідини є більшими, ніж між молекулами твердого тіла і рідини, то відбувається зменшення поверхні дотику, рідина збирається у вигляді кульки (рис. 4.24, б), а саме явище має назву незмочування.

Коефіціє́нтповерхне́вогона́тягу — кількісна характеристика поверхневого натягу рідини.

Коефіцієнт поверхневого натягу визначається як сила, що діє з боку рідини на одиницю довжини контуру, що її обмежує. Позначається маленькою літерою гамма .

Одиниця вимірювання Н/м або дина/см.

альфа=F/L

де F – сила, яка діє на одиницю довжини лінії.

Залежить від температури, концентрації різних домішок.

19. Капілярні явища в біологічних системах. Пар біологічного походження, їх значення для нормальної функції людського організму.

Першовідкривачем капілярних явищ вважається Леонардо да Вінчі

КАПІЛЯРНІ ЯВИЩА

поверхневі явища на межі рідини і твердого тіла, що стикаються між собою; викликані, головним чином, дією сил поверхневого натягу; напр., піднімання або опускання рівня рідини (і утворення меніска) у тонких трубках, занурених у рідину, на яку діє сила ваги; завдяки к.я. відбувається рух соків у рослинах, води у ґрунті.

Якщо скляна трубка, настільки ж вузька усередині, як волосся (лат. capillus), занурюється у воду, то рідина піднімається усередині трубки до висоти більшої, ніж зовні.

Ця залежність характеризується єдиним мінімумом , що і відповідає поверхні натягу. Таким чином, по Кондо, поверхня натягу - ця така поділяюча поверхня, для якої поверхневий натяг має мінімальне значення.

Наведено дані літератури та результати власних експериментальних досліджень практичного використання мікробних поверхнево-активних речовин (ПАР) у біології та медицині. Розглянуто і проаналізовано антимікробні (противірусні, антибактерійні, антифунгальні) властивості ПАР мікробного походження, їхню антиадгезивну активність, перспективи використання цих продуктів мікробного синтезу в терапевтичних цілях (як тромболітичні та протипухлинні агенти, складові ліпосом для цільового доставлення ліків, для посилення антимікробної дії ефірних олій, застосування в генній терапії тощо).

Обговорюються перспективи використання мікробних ПАР у молекулярно-біологічних, генетичних, цитологічних та імунологічних дослідженнях.

Крімсинтетичних, відомі ПАР біологічноїприроди, якіутворюються в живихорганізмах і приймаютьактивну участь у їхфункціонуванні. ВизначеннявмістубіоПАР, вивченнявзаємодіїлюдини і тварин з синтетичними і рослинними ПАР навколишньогосередовища, маєважливетеоретичне і практичнезначення для сучасноїгігієни, екологічноїбіохімії і фізіології.

чином: детергенти взаємодіють з ліпідно-білковими мембранами клітин органів і тканин і викликають зміни структури і функції клітин. Вплив детергентів на морфологічну структуру мембрани супроводжується зміною її ферментативної активності. Змінений білок або комплекс «хімічна сполука — білок» сприймається імунною системою як чужорідний і проти нього виробляються антитіла

Доведено, що тканини печінки на тривалий час затримують АПАР, які входять до складу синтетичних мийних засобів. Компоненти мийних препаратів, які містять натрій і фосфор, печінкою не затримуються. СМЗ пригнічують жовчотворну функцію печінки. Дія мийних засобів на клітини печінки характеризується різким збільшенням проникності клітинних мембран

АПАР і НПАР змінюють електропровідність клітин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, а тим самим, і проникність мембран клітин. Механізмом цього явища може бути специфічна взаємодія детергентів з ліпідними компонентами мембран, що зумовлено схожістю їх будови (іонні ПАР мають полярні групи і ліпофільні вуглецеві ланцюги, подібні до вуглецевих радикалів молекул жирів). Очевидно, АПАР, які мають полярні групи, подібніші до ліпоїдних компонентів мембран, ніж НПАР, у яких вони відсутні [17, 19, 28]. Це підтверджується численними дослідженнями впливу ПАР на рівень холестеролу в крові тварин. Холестерол — важливий компонент мембран, який впливає на їх проникність. АПАР значно більше підвищують рівень холестеролу в крові тварин, ніж НПАР. Катіонні ПАР (КПАР) токсичніші від аніонних. Деякі похідні первинних, вторинних, третинних амінів є токсичними і діють на центральну нервову систему: низькі дози (10-7–10-4 г/мл) деяких ПАР активують нервово-м’язову передачу імпульсу, а високі (10-3 г/мл) — інгібують її

Поверхнево активні речовини — низько токсичні для тварин і людини речовини, які у високих дозах здатні проявляти інактивуючий або стимулюючий ефект на ферментні системи, порушувати обмінні процеси в організмі. ПАР найбільшевпливають на печінку, шлунково-кишковий тракт, нирки, нервову систему. Детергентиможутьпроявлятисенсибілізуючудію і викликати в організмірозвитокскладного комплексу імуннихреакцій.