6.Які особливості предмету доказування у провадженнях неповнолітніх?

Стаття 485. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх

1. Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім

обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з’ясовуються:

1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень

розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи

обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною

хворобою, повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати

ними;

2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;

3) умови життя та виховання неповнолітнього;

4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Стаття 486. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного чи

обвинуваченого

1. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного

захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і

керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.

2. Для з’ясування рівня розвитку, інших соціально-психологічних рис особи неповнолітнього підозрюваного чи

обвинуваченого, які необхідно враховувати при призначенні покарання і обранні заходу виховного характеру, може бути

призначена психологічна експертиза.

Стаття 487. З’ясування умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого

1. При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з’ясувати:

1) склад сім’ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми, ставлення

батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї;

2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його

ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних

заходів, які раніше застосовувалися до нього;

3) зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

(оце за старим кодексом,а зверху просто нові статті є)

Особливість провадження в справах про злочини неповнолітніх (на момент скоєння злочину не виповнилось 18 років)-

розширення меж предмета доказування. Згідно ст.. 433 КПКУ до предмета доказування у справі про злочин неповнолітнього

включають: 1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження); 2) стан здоров'я та загального розвитку. При наявності

даних про розумову відсталість , не пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю

усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними; 3) характеристику особи; 4) умови життя та виховання; 5)

обставини, що негативно впливали його на виховання 6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули

неповнолітнього в злочинну діяльність.

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати

потрібні відомості, а також витребувані необхідні документи і проведені інші слідчі та судові дії. У необхідних випадках для

встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з'ясування питання, чи міг він

повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, повинна бути проведена експертиза

спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) або зазначені питання можуть бути поставлені на

вирішення експерта-психіатра.