Тема 3. Кримінально-процесуальне законодавство

Питання для самоконтролю

1. Що є джерелом кримінально-процесуального права?

Кримінально-процесуальне право України - писане й кодифіковане. Єдиним джерелом кримінально-процесуального права України є закон. Отже, кримінально-процесуальні норми, що регулюють порядок провадження в кримінальних справах, розміщуються в нормативно-правових актах, які мають силу закону.

Стаття 1 КПК. Кримінальне процесуальне законодавство України

1. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

2. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з:

• відповідних положень Конституції України,

• міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,

• цього Кодексу

• та інших законів України.

2. Які нормативні акти є формою кримінально-процесуального права?

Під формою права розуміють способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм.

Стаття 3 КК України. Законодавство України про кримінальну відповідальність

1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Таким чином, єдиним формалізованим джерелом кримінального права України є КК України.

До джерел кримінально-процесуального права України належать:

1. Конституція України як акт, який має найвищу юридичну силу, а його норми є нормами прямої дії. Конституція України встановлює концептуальні положення кримінального процесу, закріплює його принципи;

2. міжнародні договори з питань правової допомоги у кримінальних справах,учасником яких є Україна та які ратифіковані Верховною Радою України.

Серед них виділяють:

• багатосторонні міжнародні договори, що визначають становище особи у сфері кримінального процесу й вимоги до кримінально-процесуальних механізмів, які забезпечують охорону прав і свобод громадян у кримінальному судочинстві:

• Загальна декларація прав людини

• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини

• Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини;

• двосторонні міжнародні договори про надання правової допомоги у кримінальних справах;

3. Кримінально-процесуальний кодекс України - систематизоване зведення кримінально-процесуальних норм, які докладно регламентують увесь порядок провадження в кримінальних справах. За час існування Української РСР було прийнято три Кримінально-процесуальних кодекси: у 1922, 1927 та 1960 роках. Нині прийнято новий КПК України

4. інші закони України:

„Про судоустрій і статус суддів"

„Про прокуратуру"

„Про адвокатуру"

„Про міліцію"

„Про оперативно-розшукову діяльність"

„Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" тощо

Ці закони мають переважно комплексний характер і кожен з них має власний основний предмет правового регулювання. Питання ж кримінального процесу в них є фрагментарними, оскільки містяться там унаслідок регламентації організаційних та інших спеціальних питань.

3. Яка роль Конституції України як джерела кримінально-процесуального права?

Конституція України - акт, який має найвищу юридичну силу, а його норми є нормами прямої дії. Конституція України встановлює концептуальні положення кримінального процесу, закріплює його принципи.

Найвищу юридичну силу і пряму дію на території України має Конституція України.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України у разі:

1. коли зі змісту норм Конституції України не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

2. коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції України чи прийнятий після цього, суперечить їй;

3. коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;

4. коли Укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

4. Які Ви знаєте міжнародні багатосторонні договори (міжнародно-правові акти: декларації, пакти, конвенції), які регулюють кримінально-процесуальні відносини і згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ратифіковані)?

Багатосторонні міжнародні договори, що визначають становище особи у сфері кримінального процесу й вимоги до кримінально-процесуальних механізмів, які забезпечують охорону прав і свобод громадян у кримінальному судочинстві:

• Загальна декларація прав людини

• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини

• Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини

• Європейська конвенція про видачу правопорушників

• Конвенція про передачу засуджених осіб

5. Які є основні закони, що регламентують кримінальне судочинство України?

Закони України:

• „Про судоустрій і статус суддів"

• „Про прокуратуру"

• „Про адвокатуру"

• „Про міжнародні договори України "

• „Про міліцію"

• „Про оперативно-розшукову діяльність"

• „Про Службу безпеки України"

• „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"

• „Про попереднє ув’язнення"

• „Про судову експертизу"

• „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" тощо

Ці закони мають переважно комплексний характер і кожен з них має власний основний предмет правового регулювання. Питання ж кримінального процесу в них є фрагментарними, оскільки містяться там унаслідок регламентації організаційних та інших спеціальних питань.

6. Яка структура Кримінально-процесуального кодексу України? Коли він був прийнятий та введений в дію?

КПК України ухвалений ВРУ і підписаний ПУ 13.05.2012 року. Набирає чинності 19 листопада 2012 року.

КПК містить 614 статей і складається з 46 глав, об’єднаних в 11 розділів:

1. Загальні положення

2. Заходи забезпечення кримінального провадження

3. Досудове розслідування

4. Судове провадження у першій інстанції

5. Судове провадження з перегляду судових рішень

6. Особливі порядки кримінального провадження

7. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

8. Виконання судових рішень

9. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

10. Прикінцеві положення

11. Перехідні положення

7. Яке значення мають рішення Конституційного Суду України для регулювання кримінально-процесуальних відносин?

Рішення Конституційного Суду України можуть визнавати неконституційними повністю чи в певній частині закони й інші правові акти, на підставі яких (зважаючи на які) органи досудового розслідування, прокурор або суд здійснюють провадження у кримінальних справах.

Рішення КСУ не можна вважати формальним джерелом КПП, але можна вважати змістовним джерелом.

8. Яке значення для кримінального судочинства мають рішення Європейського суду з прав людини?

Рішення Європейського суду з прав людини - тлумачення відповідності законодавства, на підставі якого національним судом вирішена кримінальна справа, вимогам міжнародних актів з прав людини.

9. В чому полягає суть і значення для кримінального судочинства роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у його постановах?

Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України належать до нормативних актів, які встановлюють і роз'яснюють порядок застосування певних кримінально-процесуальних норм, а тому вони не є джерелами кримінально-процесуального права.

Дані постанови мають рекомендаційний характер.

10. На кого розповсюджується і яке значення мають для кримінального провадження накази та інші акти нормативного характеру Генерального прокурора України?

Підзаконні НПА не можуть виступати джерелами КПП, оскільки кримінальне судочинство передбачає можливість істотного обмеження прав і свобод людини і громадянина. Тому такі обмеження можуть встановлюватися лише законами.

Накази Генерального прокурора лише тлумачать, роз’яснюють, а не можуть встановлювати нових норм.

11. Які є види кримінально-процесуальних норм?

Кримінально-процесуальні норми-це встановлені державою загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, виконання яких забезпечується заходами державного примусу.

Види кримінально-процесуальних норм:

• норми, що зобов'язують (імперативні)- категорично диктують суб'єктам кримінально-процесуальної діяльності певну поведінку

• норми, що уповноважують - наділяють учасників кримінального судочинства відповідними процесуальними правами. Використання їх залежить від розсуду суб'єктів

• норми, що забороняють - зобов'язують учасників кримінального процесу утримуватися від вчинення певних дій. Забороняючі норми можна розглядати як різновид зобов'язуючих або імперативних норм

12. Яке співвідношення кримінально-процесуальної норми і статті кримінально-процесуального закону?

Кримінально-процесуальна норма є вихідним елементом системи кримінально-процесуального права. Вона може міститись в одній чи кількох статтях закону, або ж навпаки, одна стаття може містити кілька правових норм, які регламентують окремі правовідносини.

13. Яка структура кримінально-процесуальної норми?

Через те, що кримінально-процесуальна норма є різновидом правової норми, до неї можна застосувати таку структуру правової норми: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

Гіпотеза — це умова, за якої повинна вчинитися чи не вчинитися певна дія. За ступенем визначеності гіпотези поділяються на: 1) безумовно визначені; 2) відносно визначені; 3) безумовно невизначені.

Диспозиція — це правило поведінки учасників кримінального процесу, що забезпечує виконання його завдань.

Санкція — спеціальний засіб забезпечення вказаного в диспозиції правила поведінки. Санкція передбачає несприятливі для суб'єкта наслідки, що настають при невиконанні зазначеного правила поведінки. Вона є притаманною будь-якій процесуально-правовій нормі, але буває різною. Наприклад, скасування незаконно обраного запобіжного заходу взяття під варту має на меті використати новий кримінально-процесуальний закон, видалення із залу судового засідання має запобіжний характер.

Санкції є у багатьох нормах, інакше останні втратили б свою загальнообов'язковість і деякі інші властивості, а їх виконання не було б гарантовано.

14. Чи допускається застосування кримінально-процесуального закону за аналогією?

На відміну від кримінального права, норми кримінально-процесуального можна, а іноді навіть необхідно застосовувати за аналогією. Попри значні зміни, яких зазнав зараз діючий кримінально-процесуальний кодекс із часу його прийняття (28 грудня 1960 року), суспільні відноси, що складаються в цій сфері, розвиваються значно скоріше, тому неможливо створити ідеальну нормативну базу, яка б регулювала всі питання кримінального процесу.

15. На якій території діє кримінально-процесуальний закон України?

Стаття 4. Дія Кодексу в просторі

1. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

2. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено поширення юрисдикції України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на території іншої держави, то провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території іншої держави стосовно особи з такого особового складу, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. При виконанні на території України окремих процесуальних дій за запитом (дорученням) компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співробітництва застосовуються положення цього Кодексу. На прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання на території України таких процесуальних дій може застосовуватися процесуальне законодавство іноземної держави, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого міжнародного договору України - за умови, що дане прохання не суперечить законодавству України.

16. Як він діє в часі?

Стаття 5. Дія Кодексу в часі

1. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

2. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

17. На яких осіб розповсюджує свою дію кримінально - процесуальний закон України?

Стаття 6. Дія Кодексу за колом осіб

1. Кримінальне провадження за правилами цього Кодексу здійснюється щодо будь-якої особи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Кримінальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним імунітетом, може здійснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України.

18. Чи має кримінально - процесуальний закон зворотну силу?

За загальним правилом, закон зворотної сили не має (ст. 58 Конституції України). Ст.5 нового КПК України не передбачає зворотної сили кримінально - процесуального закону.

19. В чому полягає суть імунітету посадових осіб, що виконують особливі за своєю вагою і значенням функції у державі, і які це посадові особи? В чому знаходить прояв даний вид імунітету?

Імунітет (від лат. — звільнення, позбавлення) — недоторканність від чогось.

Щодо кримінального процесу дипломатичний (та інший) імунітет означає систему пільг та переваг, що звільняють певні категорії громадян від участі в судочинстві та юридичних санкцій за вчинення в країні перебування протиправних дій.

Для кримінального процесу актуальним є дослідження імунітетів посадових

осіб, які виконують особливі за своєю вагою та значенням функції в

державі, імунітетів представництв та представників іноземних держав і

міжнародних організацій в Україні. Слід підкреслити, що у чинному

кримінально-процесуальному законодавстві України не використовується

термін “імунітет”, але, на нашу думку, саме він найбільш точно підходить

для означення розглядуваної сукупності правових норм. Вважаємо, що

оптимальним був би поділ імунітетів на види керуючись критерієм їх

“генетичного” походження від окремих галузей права та законодавства

(конституційного, міжнародного публічного, судоустрою, власне

кримінального процесу). Це дає змогу вивчати їх, враховуючи тісний

взаємозв’язок з іншими правовими інститутами та нормами відповідних

галузей права, постійно мати на увазі їх функціональне призначення

Виходячи з наведеного вище, можна виділити ще дві наступні групи

імунітетів:

• імунітети (недоторканність) окремих категорій посадових осіб в Україні;

• імунітети представників та представництв іноземних держав та міжнародних організацій.

Згідно з Конституцією України статус особливої (підвищеного рівня)

недоторканності поміж інших громадян України мають: Президент України,

народні депутати України, судді (статті 80, 105, 111, 126).

Стаття 480 КПК. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження

1. Особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:

1) народного депутата України;

2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;

3) кандидата у Президенти України;

4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати;

6) депутата місцевої ради;

7) адвоката;

8) Генерального прокурора України, його заступника.

20. Які Ви знаєте імунітети стосовно дії кримінально-процесуального закону України, пов’язані з міжнародними відносинами?

Коло осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності, визначено Віденською Конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Цю Конвенцію було ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21 березня 1964 р. Крім цієї Конвенції перелік осіб, які мають право на дипломатичний імунітет, окреслено в Положенні про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженому Указом Президента України від 10 червня 1993 р.

Дипломатична недоторканність означає недоторканність особи, архівів, документів, офіційного листування, дипломатичної пошти, службового і жилого приміщення, імунітет від кримінальної юрисдикції України (якщо немає явно вираженої на це згоди акредитуючої держави) і дачу показань свідків без згоди особи, яка користується правом дипломатичного імунітету. Про таку згоду робиться запит через Міністерство закордонних справ України.

Залежно від повноти імунітету всіх іноземних громадян можна поділити на три групи:

• які перебувають під повною юрисдикцією української держави(туристи, журналісти та інші);

• які мають дипломатичний імунітет в повному обсязі;

• які мають обмежений дипломатичний імунітет.

Дипломатичний імунітет має такі різновиди.

1. Імунітет від кримінальної юрисдикції України. Серед іноземних громадян, які мають дипломатичний імунітет, особливий статус мають ті, котрі користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції України. Перелік цих осіб визначено Віденською конвенцією про дипломатичні стосунки від 18 квітня 1961 р. і Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Зокрема, до них належать:

• глави дипломатичних представництв іноземних держав, члени дипломатичного персоналу цих представництв, а також члени їхніх сімей, якщо вони проживають разом із ними і не є громадянами України;

• співробітники адміністративно-технічного персоналу дипломатичних представництв і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, якщо ці співробітники і члени їхніх сімей не є громадянами України і не проживають в Україні постійно;

• глави дипломатичних представництв, члени дипломатичного персоналу представництв іноземних держав у третій країні, консульські посадові особи, члени спеціальних місій та їх дипломатичного персоналу, які проїжджають транзитом через територію України, і члени їхніх сімей, які супроводжують вказаних осіб або слідують окремо, щоб приєднатися до них або повернутись до своєї країни;

• члени спеціальних місій та їх дипломатичного персоналу.

Співробітники обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, які не є громадянами України або не проживають в Україні постійно, глави консульських установ та інші консульські посадові особи користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції України лише щодо дій, вчинених ними при виконанні службових обов'язків.

2. Імунітет, пов'язаний із особистою недоторканністю. Право користуватися особистою недоторканністю, окрім іноземних громадян, що мають імунітет від кримінальної юрисдикції, встановлено і для дипломатичних та консульських кур'єрів при виконанні ними своїх обов'язків.

Глав консульських установ та інших консульських посадових осіб може бути затримано або взято під варту лише в разі переслідування за вчинення тяжкого злочину або при виконанні вироку суду щодо них, який набрав законної сили. В разі порушення щодо цих осіб кримінальної справи або затримання чи взяття їх під варту особа, яка здійснює дізнання, слідчий або прокурор повинні негайно повідомити про це:

главу консульської установи (а у випадках, якщо він сам підлягає таким заходам, — державу, яку він представляє);

Міністерство закордонних справ України.

3. Імунітет від давання показань. Цим видом імунітету користуються ті самі особи, що мають імунітет від кримінальної юрисдикції. Вони:

не зобов'язані давати показання як свідки або потерпілі;

у разі згоди давати такі показання не зобов'язані з'являтися дослідчих органів, прокурора і суду. Виклик, вручений цим особам,не може містити попередження про застосування заходів процесуального примусу.

Главу консульської установи та інших консульських посадових осіб, а також співробітників адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу консульської установи може бути викликано як свідків при провадженні кримінальних справ.

Співробітники адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу консульської установи не можуть відмовитися давати показання як свідки, крім показань у питаннях, пов'язаних із виконанням службових обов'язків. У разі відмови консульських посадових осіб давати показання як свідки до них не застосовують заходи примусу.

4. Імунітет, пов'язаний із недоторканністю приміщень і документів. Недоторканними є:

приміщення дипломатичних представництв;

резиденції глав дипломатичних представництв;

житлові приміщення членів дипломатичного персоналу;

папери та кореспонденція, що їм належать. Дипломатична пошта та пошта спеціальних місій не підлягає ні розпечатуванню,ні затриманню;

майно, яке міститься в них, за винятками, передбаченими міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

засоби пересування.