7. Що виступає критерієм (підставою) поділу доказів на прямі і непрямі?

За відношенням до обставини, що підлягає доказуванню. Одні дока­зи містять дані про обставини, що становлять предмет доказу­вання, а інші — про так звані "проміжні", "допоміжні" факти. Прямі докази безпосередньо вказують на обставини, що підлягають доказуванню, або ж на їх відсутність. Показання обвинуваченого, який визнає свою вину і пояснює, з яких мо­тивів, коли, де і за яких обставин він учинив злочин, є прями­ми доказами. Прямим доказом є показання свідка про те, як обвинувачений завдавав удари потерпілому. При використанні прямих доказів завдання полягає лише у визначенні їх досто­вірності (тобто необхідно встановити, чи говорять обвинуваче­ний та свідок правду). Для встановлення достовірності доказів кожен з них повинен розглядатися в сукупності з усіма. Жод­них переваг у силі прямі доказі не мають, тому недопустимо вважати "головним" такий прямий доказ, як визнання обвину­ваченим своєї вини. Непрямі докази не слід вважати "другорядними". До них частіше, ніж до прямих, вдаються під час розслідування та розгляду кримінальних справ, і, за правильного їх використан­ня, ці докази сприяють отриманню достовірних висновків.

8. Які правила користування непрямими доказами виробила теорія доказів?

• Вони можуть бути покладені в основу висновку про доказовість відповідних фактів тільки при умові якщо вони зібрані в певній сукупності.

• Непрямі докази повинні знаходитися в органічному взаємозв’язку, вони повинні являти собою певну систему.

• Кожен непрямий доказ повинен знаходитись не у випадковому, а у причинному зв’язку з фактом який доказується.

• З системи непрямих доказів повинен витікати тільки один висновок – про доказуваність того чи іншого факту котрий входить в предмет доказування.

9. Як класифікуються докази залежно від механізму їх формування?

1) за способом (механізмом) формування:

- особистісні (особисті) докази-походять від осіб (фактичні дані, що містяться в показаннях свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновку експерта та ін.). Для них характерне психічне сприйняття людиною та передання в усній або письмовій формі відомостей, що мають значення для справи;

- предметні (речові) докази- це матеріальні об'єкти, що мають властивості, які відображають обставини події як сліди впливу, зміни, походження тощо. Інформація, що міститься в матеріальних об'єктах, передається не в мовній формі, а через безпосереднє сприйняття ознак предмета;

10. Які докази вважаються обвинувальними, а які виправдувальними?

- обвинувальні докази- це докази, що встановлюють подію злочину та винуватість обвинуваченого в його вчиненні, а також обставини, які обтяжують його вину;

- виправдувальні докази- це докази, що встановлюють відсутність події злочину чи складу злочину, невинуватість певної особи, а також обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого (алібі);

Тема 6 процес доказування у кп та його суб’єкти питання для самоконтролю

1. Яке місце займає доказування у кримінально-процесуальній діяльності?

Кримінально-процесуальне доказування — це здійснювана в правових і логічних формах частина кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, Що полягає у висуванні можливих версій щодо системи юридично-значущих обставин кримінальної справи, у збиранні, перевірці та оцінці доказів за цими версіями, а також в обґрунтуванні на досудовому слідстві достовірного висновку про доведеність вини особи та його подальше обстоювання у судових стадіях процесу. Доказування є стрижнем кримінально-процесуальної діяльності, воно має в ній найбільшу "питому вагу". За влучним висловом П. А. Лупінської, доказування становить "серцевину кримінально-процесуальної діяльності".Діяльність із доказування вини особи здійснюється на виконання обов'язку, який дістав назву "тягар доказування". У вітчизняному кримінальному процесі тягар доказування покладено на сторону обвинувачення.

Доказування має кримінально-правове та кримінально-процесуальне значення.

Кримінально-правове значення полягає в тому, що:

— тільки завдяки доказуванню можна встановити, чи мав місце злочин і якою є його кваліфікація;

— доказування забезпечує реалізацію такої кримінально-правової категорії, як кримінальна відповідальність.

Кримінально-процесуальне значення доказування:

— правильне його здійснення дає змогу забезпечити реалізацію прав і законних інтересів всіх учасників кримінального процесу;

— всі питання, які виникають під час провадження у кримінальній справі, можна вирішити лише на підставі достовірно встановлених у ході доказування обставин;

— участь заінтересованих суб'єктів у доказуванні є гарантією реалізації принципів кримінального процесу