6. У яких випадках суд обов’язково визнає докази недопустимими?

Див. попереднє питання.

7. У чому полягає недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого?

1. Докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.(ст. 88)

Правила доказування спрямовані на те, щоб не допустити побічних міркувань і упереджень при прийнятті відповідних рішень. Тому в процесі доказування повинні залучатися найбільш достовірні докази, які б не заводили суб’єктів доказування в оману і не спричиняли більш вагомий психологічний вплив, ніж їх фактична сторона.

2. У яких випадках такі докази та відомості можуть бути визнані допустимими?

2. Докази та відомості, передбачені частиною першою цієї статті, можуть бути визнані допустимими, якщо:

1) сторони погоджуються, щоб ці докази були визнані допустимими;

2) вони подаються для доказування того, що підозрюваний, обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив відповідне кримінальне правопорушення;

3) їх подає сам підозрюваний, обвинувачений;

4) підозрюваний, обвинувачений використав подібні докази для дискредитації свідка.

3. Докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого.

3. Який порядок визнання доказів недопустимими?

1. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

2. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

3. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. (ст. 89)

Вимоги:

• Належний суб’єкт доказування – це посадова особа, орган, які мають право проводити процесуальні дії, що є засобами отримання доказів

• Законність процесуального джерела доказів – тільки з процесуальних джерел ч. 2 ст. 84.

• Дотримання процесуального порядку отримання доказів – глава 20 КПК.

• Дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих і негласних слідчих дій. Ст.ст. 104-107, 22, 256 КПК.

4. Які наслідки визнання доказів недопустимими?

2. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.