Запуск презентації. Використання покажчика

Презентація запускається одним з трьох способів:

• кнопкою Показ слайдов на панелі інструментів, що знахо­диться у нижній лівій частині вікна;

• командами Показ слайдов / Показ, Вид/Показ слайдов;

• функціональною клавішею F5.

Після того як презентація, здавалося б, повністю готова, слід виконати тонке настроювання тривалості появи елементів слайдів і слайдів презентації. Настроювання здійснюється за допомогою команди Показ слайдов / Настройка времени.

При цьому з'являється діалог на­строювання часу (рис. 3). Кнопка Далее у вигляді стрілки призначена для

Рисунок 3

продовження демонстрації презен­тації. Тобто в режимі настроювання часу кожен елемент слайда слід запустити клацанням кнопки Далее. Отже, такий порядок демонстрації дає змогу, якщо потріб­но, витримати паузи перед початком демонстрації наступного елемента. Після останнього слайда на екрані з'явиться діалог, який відображує загальну тривалість демонстрації презентації і запитує вашого підтвердження встановлених настроювань часу.

Презентацію, що демонструється, завжди можна зупинити кі­лькома способами:

• використати кнопку у лівій нижній частині екрана, яка ви­водить меню, та з неї вибрати команду Завершить показ слайдов;

• командою Завершить показ слайдов з контекстного меню на слайді, що демонструється;

• клавішею Esc.

Р исунок 4

Для здійснення поміток на слайді під час демонстрації презентації можна використати кнопку в нижньому лівому куті із зображенням покажчика або команду контекстного меню Указатель (викликається на слайді, що демон­струється). Microsoft PowerPoint 2003 має до­сить широкий вибір покажчиків (рис. 4). Слід пера і покажчика не вносить жодних змін у зміст слайда

Тема 33. Поняття алгоритму. Основні алгоритмічні структури. Їх інтерпретація в мові програмування Visual Basic

Під програмуванням розуміють представлення в деякій символічній формі певного алгоритму. В якості символічної форми може використовуватися будь-яка мова спілкування, спеціально створена штучна мова, набір графічних знаків.

Алгоритмом прийнято вважати деяку послідовність команд, виконання яких в певному порядку дає очікуваний результат. Таким чином програмування і розробка алгоритму тісно пов’язані, оскільки самі алгоритми можуть бути записані мовою програмування. Поняття алгоритму не є строго визначеним.

Розробка програм вимагає детального аналізу як алгоритму так і самої програми, адже деколи послідовність команд може давати некоректний результат, тому виділяють певні ключові етапи забезпечення, на кожному етапі виконуються певні етапи, що дозволяє усунути різні недоліки.

Етапи розробки прикладних програм.

Постановка задачі. На цьому етапі замовник формулює проблему і вимоги до очікуваного результату. Тут можливі непорозуміння, оскільки „замовник” і „виконавець-програміст” є спеціалістами у своїх предметних областях.

Опис математичної моделі. Реальне явище або процес замінюється певним математичним співвідношенням, при цьому допускаються певні спрощення в математичній моделі.

Розв’язання математичної моделі. Якщо математичні співвідношення допускають точні розв’язки , то нема потреби використовувати наближені методи. Якщо ж модель є достатньо складною, то використовується якийсь із наближених чисельних методів.

Побудова алгоритму розв’язку. Часто одну і ту ж задачу можна розв’язати різними способами. Отримавши різні алгоритми, звичайно обирається найефективніший з них. В якості критерію ефективності вибирається час виконання, точність отриманого результату, використанням системних ресурсів. Оскільки час роботи суттєво залежить від машини, на якій реалізується алгоритм, то швидкодію алгоритму прийнято в кількості так званих „важких” операцій. Під „важкими” розуміють ті операції, на які процесор затрачає більше часу та ресурсів. Для математичних задач – операції множення, ділення та звернення до функції, для задач обробки структур даних – операція порівняння, для задач системного програмування процесора – операція пересилки даних.

Якщо не вдається точно порахувати кількість важких операцій, то проводиться їхня оцінка. Тобто вибирається деяка функціональна оцінка алгоритму, яка визначає складність алгоритму в залежності від розміру задачі.

Крім оцінки ефективності алгоритму встановлюють такі властивості, як стійкість та коректність, а для алгоритмів послідовних наближень ще й збіжність.

Під стійким алгоритмом розуміють такий алгоритм, який при значній змінні вхідних даних незначно змінює результат.

Під коректним алгоритмом розуміють такий алгоритм, який дає єдиний стійкий розв’язок за скінчену кількість кроків. Остання умова означає, що він не повинен зациклюватися.

Проаналізувавши всі параметри, вибирається найбільш ефективний.

В будь-якому випадку алгоритм повинен будуватися без орієнтації на якусь конкретну мову програмування.

Програмна реалізація алгоритму. Вибір мови програмування здійснюється з двох основних міркувань:

а) можливостями мови;

б) наявність матеріальних ресурсів та апаратних засобів.

При програмуванні проводиться верифікація програм та їх оптимізація. Це ніби продовження аналізу ефективності алгоритму та покращення за рахунок можливостей певної мови програмування.

Під верифікацією розуміється правильності програми.

Документування програми. При передачі П.З. замовнику, складається додатковий файл коментарів та пояснень. Такі пояснення в окремому файлі використовуються, якщо програма передається у вигляді виконуваного чи командного файлу, тобто тоді, коли текст програми не є об’єктом передачі. Якщо ж передбачається передача тексту програми, то в цьому випадку бажане включення коментарів у програмі, що полегшують розуміння її замовником.