17. Евристичне навчання

Евристичне навчання — навчання, головною метою якого є конструювання учнем особистісного сенсу, цілей та змісту навчання, а також процесу його організації.

За технологією евристичного навчання учень спочатку конст­руює знання в певній сфері реальності, спираючись на власний освітній потенціал, освітнє середовище та евристичну технологію діяльності. От­риманий учнем продукт діяльності (знання, досвід, продукт та ін.) зістав­ляється задопомогою вчителя з культурно-історичними аналогами (витво­ри мистецтва, словесності, прикладної творчості; наукові способи вирі­шення одних і тих самих задачу версії, гіпотези), у результаті чого даний продукт доопрацьовується, доповнюється, змінюється. Особистісний ос­вітній приріст учня (його знань, досвіду, здібностей, матеріальної продук­ції та ін.) у цьому випадку першочерговий і неминучий.

Праобразом евристичного навчання є метод Сократа (або «Сократівський діалог»), який разом зі співрозмовником шляхом особливих питань і розмірковувань приходив до народження знань.

У технології евристичного навчання є відповідний понятійний апарат: «дидактична евристика», «евристичні здібності», «евристичні навчальні си­туації», «евристичні форми й методи навчання», «фундаментальний освіт­ній об’єкт», «навчальний метапредмет» тощо.

Головна характеристика евристичного навчання

Головною характеристикою евристичного навчання є створення уч­нями освітнього продукту (тобто матеріальні продукти діяльності учня у вигляді суджень, текстів, малюнків, виробів та ін.; зміни особистіших якостей учня, які розвиваються в навчальному процесі). Обидві складові освітнього продукту — матеріальна й особистісна — створюються одно­часно й рівні за значенням.

За дослідженнями психологів, для реалізації евристичної навчальної діяльності виділяють три групи особистісних якостей учнів: креативні (уява, натхнення, інтуїція, неординарність, винахідливість, відчуття но­визни, незалежність, схильність до ризику, прогностичністьтаін.), когнітивні (допитливість, проникливість, захопленість, кмітливість, аналітичність, пошук проблем, здатність до експериментів та ін.), оргдіяльнісні, або методологічні (цілепокладання, стійкість у досягненні мети, плану­вання, гнучкість і варіативність дій, комунікативність, змістове бачення, рефлексивність, самоаналіз, самооцінка та ін.).

Основи організації цілісного процесу евристичного навчання вира­жені в принципах дидактичної евристики:

1. Принцип особистісного цілепокладання учня (навчання кожного учня від­бувається з урахуванням його особистих цілей у кожній освітній області).

2. Принцип вибору індивідуальної освітньої траєкторії (учень має пра­во на осмислений та погоджений з учителем вибір основних компо­нентів своєї освіти: сенсу, цілей, задач, темпу, форм, методів навчан­ня, змісту, системи контролю й оцінки результатів).

3. Принцип освітнього приросту учня, або принцип продуктивності на­вчання (головним орієнтиром навчання є особистісний приріст учня, який складається з його внутрішніх та зовнішніх освітніх продуктів навчальної діяльності).

4. Принцип первинності освітньої продукції учня (створений учнем осо­бистісний зміст навчання випереджає вивчення змісту освітніх стан­дартів і загальновизнаних досягнень у певній області).

5. Принцип ситуаційності й супроводжуючого навчання (освітній про­цес будується на ситуаціях, які передбачають самовизначення та ев­ристичний пошукїх рішення учнями, вчитель супроводжує учня в його освітньому русі).

6. Принцип освітньої рефлексії (осмислення результату й методу влас­ної діяльності).

Зміст евристичного навчання має дві частини: інваріантну (яка надхо­дить іззовні й засвоюється учнем) і варіативну (яку створює кожний учень у процесі свого навчання).

Традиційний зміст освіти ускладнює побудову учнями власного сві­ту знань. У навчальних програмах, посібниках, підручниках світ реаль­них об’єктів поданий готовими поняттями, ідеалізованими продуктами пізнання, які отримали не учні, а спеціалісти, вчені, автори підручників. Вивчення учнями інформації про чужі знання практично не залишає міс­ця для створення ними власних знань про реальний світ.

Дана проблема в технології евристичного навчання вирішується шляхом зміни методології навчання: спочатку учням у якості освітньо­го об’єкта пропонують реальні, а не ідеальні об’єкти пізнання (природ­на або антропогенна місцевість, грунт, ріка, вода, рослини, тварини та ін.). Учитель навчає учня способам пізнання реальних об’єктів і конс­труюванню добутих знань. Вивчаючи об’єкт реального світу, учень шу­кає й створює знання про нього, тобто ідеальні теоретичні конструк- ти — факти, поняття, закономірності, усвідомлюючи створені знання й способи пізнання, учень фіксує їх у вигляді особистісного освітнього продукту, що дозволить потім використовувати їх для наступного пізнан­ня реального світу.