Кослотно-основна рівновага в організмі. Водневий показние біологічних рідин.

Електролітичною дисоціацією називаюит розщеплення сполук на йони внаслідок її взаємодії з розщинником.

Константа дисоціації:

Константа дисоціації слабких електролітів:

Йонний добуток води – це добуток концентраціх протонів на гідроксид іонів.

За температури 25 С йонний добуток води дорівнює 10⁻¹⁴

^{рівняння йонного добутку води:}

Де

Активна кислотність – це концентрація протонів

Потенціальна кислотність – це концентрація недисоційованих молекул кислоти

Загальна кислотність –це загальна концентрація кислоти

Активна лужність – це концентрація гідроксид іонів

Потенціальна лужність – це концентрація недисоційованих молекул основи

Загальна лужність – загальна концентрація основи

Концентрацію протонів в розчині кислоти обчислюють за формулою:

Під час дисоціації основи утворюються гідроксид-аніони, концентрацію яких

обчислюють за формулою:

Реакцію середовища розчину зручніше передавати через рН.

рН – це від`ємний десятковий логарифм концентрації іонів гідрогену:

рН = - lg [Н+].

Аналогічно можна обчислити величину рОН:

рН = - lg [ОН+].

Виходячи із від`ємного десяткового логарифму іонного добутку води

знаходимо:

рН + рОН = 14.

13. Кислотно-основні індикатори — це речовини, які змінюють забарвлення в залежності від pH речовину.

Найчастіше такими речовинами є або слабкі кислоти або слабкі основи. Як індикатори використовують такі кислоти, забарвлення яких досить відрізняється від забарвлення відповідної їм основи. Процес переходу кислоти в основу рівноважний, тому, якщо додавати надлишок - іонів — забарвлення одне, а для надлишку - іонів — інше.

Найчастіше використовувані індикатори:

1. тимоловий синій (червона - жовта);

перша зміна при

друга зміна (жовта – синя ):

2. метиловий оранжевий (червона - жовта):

3. бромкрезоловий зелений (жовта - синя);

4. метиловий червоний (жовта - червона);

5. бромтимоловий синій (жовта-синя);

6. тимоловий червоний ( жовта-червона);

7. фенолфталеїн (безбарвна-рожева );

Індикатори змінюють забарвлення в дуже вузькому інтервалі , тому найчастіше використовують універсальний індикатор — це суміш індикаторів, яка дає поступову зміну забарвлення в широкому діапазоні . По забарвленню розчину можна приблизно визначити значення .

рН крові = 7,36;

рН шлункового соку = 0,9 – 1,5.

сеча

Ацидо́з (лат. acidus — кислий) — підвищена кислотність крові, шлункового соку та тканин організму внаслідок зміни кислотно-лужної рівноваги. 

Алкало́з — — підвищена лужість  крові, та тканин організму внаслідок зміни кислотно-лужної рівноваги

15 Гідроліз солей- різновид реакцій гідролізу, обумовленого протіканням реакцій іонного обміну в розчинах (переважно, водних) розчинних солей-електролітів. Рушійною силою процесу є взаємодія іонів з водою, що приводить до утворення слабкого електроліту в іонному або (рідше) молекулярному вигляді («зв'язування іонів»).

Гідроліз - важливий процес у рослинних і тваринних організмах, найбільш значущі приклади - обмін речовин і зберігання енергії. Всі живі клітини вимагають постійного енергопостачання для двох основних цілей: біосинтезу макро- і мікромолекул і активного транспорту іонів і молекул через клітинні мембрани. Енергія, одержувана від окислення поживних речовин, не використовується безпосередньо, напряму, а направляється в спеціальні молекули зберігання енергії - аденозинтрифосфат (АТФ), - за допомогою складних і багатоступінчатих реакцій.

Молекули АТФ містить пірофосфат зв'язків (утворених, коли об'єднуються дві одиниці фосфату), що виділябть енергію, коли це необхідно. АТФ може піддаватися гідролізу двома способами: видалення кінцевого фосфату у формі аденозину (АДФ) і неорганічного фосфату, або видалення терміналу дифосфату для отримання аденозину монофосфату (AMФ) і пірофосфату. Останнє, як правило, відколів далі дають два фосфатів. У результаті біосинтезу реакції, які не зустрічаються поодинці, можуть управлятися в напрямку синтезу при фосфатних зв'язків пройшли гідролізу.

Крім того, в живих системах більшість біохімічних реакцій, в тому числі гідроліз АТФ, відбувається в ході каталізу ферментів. Каталітична дія ферментів уможливлює гідроліз білків, жирів, масел і вуглеводів. Як приклад можна розглянути протеази, ферменти, що допомагають травленню, викликаючи гідроліз пептидних зв'язків у білках. Вони каталізують гідроліз пептидних зв'язків в пептидному ланцюзі, на відміну від екзопептидаз, які каталізують гідроліз зв'язків кінцевого пептиду, звільнюючи окремі вільні амінокислоти.