Тема 14. Конституційні засади Іспанії

Загальна характеристика Конституції Іспанії. Форма правління, державний лад та політичний режим Іспанії.

Генеральні Кортеси – вищий орган законодавчої влади Іспанії. Структура парламенту Іспанії, його повноваження та обов’язки.

Виконавча влада в Іспанії.

Правовий статус короля Іспанії.

Судова система в Іспанії. Конституційний суд. Верховний суд. Суди загальної юрисдикції. Генеральна рада.

Тема 15. Засади конституційного права Франції

Конституція П'ятої республіки, її характеристика. Правове регулювання громадських об'єднань. Політичні партії Франції. Професійні союзи.

Форма правління. Місце й роль

Президента Франції в системі державних органів.

Парламент Франції (Національні збори й Сенат). Рада міністрів Франції, її особливості. Конституційна Рада Франції. Форма державного устрою. Муніципальна система Франції.

Тема 16. Засади конституційності Японії

Конституція Японії, її характеристика.

Правове регулювання громадських об'єднань. Політичні партії. Підприємницькі союзи. Профспілки.

Імператор Японії, особливості його конституційно-правового статусу. Парламент Японії. Повноваження Палати представників і Палати радників. Кабінет міністрів Японії, його компетенція.

Форма державного устрою. Місцеве самоврядування та управління.

Тема 17. Засади конституційного права Китаю

Загальна характеристика Конституції КНР.

Вищі органи державної влади. Загальнокитайські збори народних представників – верховний орган державної влади. Постійний комітет. Головування республіки. Повноваження та обов’язки вищих органів державної влади.

Вищі органи державного управління. Державна рада. Повноваження та обов’язки.

Судова система та органи прокуратури в КНР. Загальні суди – Верховний народний суд і місцеві народні суди. Спеціальні суди – військові суди та інші тимчасові суди. Органи прокуратури. Повноваження та обов’язки органів судової влади КНР.

Місцеві органи державної влади, державного управління та громадське самоврядування.

Конспект лекцій

Тема 1. Поняття конституційного права зарубіжних країн. Конституції зарубіжних країн

1.1. Конституційне право як галузь права в зарубіжних країнах

Таким чином, конституційне право – це система правових норм конкретної країни, які визначають і регулюють статус людини у суспільстві та державі, засади громадського ладу, засади організації та діяльності системи державних органів, а також органів самоврядування.

Конституційно-правові інститути – це певна система норм конституційного права, яка регулює споріднені та взаємопов’язані суспільні відносини, що становлять відносно самостійну групу. До конституційно-правових інститутів належать, зокрема, засади суспільного ладу, виборче право, правовий статус людини та громадянина, форма правління, народне представництво, конституційний контроль. Вони, у свою чергу, поділяються на дрібніші приватні інститути. Так, інститут прав людини та громадянина містить такі більш приватні інститути, як політичні, економічні, особисті, екологічні, соціальні права.

Конституційно-правові норми – це загальнообов’язкові правила поведінки, встановлені або санкціоновані державою з метою охорони та регулювання певних суспільних відносин, які здійснюються через конкретні права та обов’язки і забезпечуються примусовою силою держави.

Суб’єктами конституційного права є фізичні особи (громадяни, іноземці, групи громадян, виборці та депутати як особи з особливою правоспроможністю) та громадські утворення (держава в цілому, її органи, територіальні одиниці, установи та органи самоврядування, а також політичні партії, та інші громадські об’єднання).

У деяких державах суб’єктом конституційного права є церква. Так, у Великобританії главою англіканської церкви є глава держави (монарх), у палаті лордів засідають призначені ним духовні лорди, церква має право законодавчої ініціативи з питань, які стосуються її діяльності.

Джерелом конституційного права є письмовий або іншої форми об’єктивний носій державно-правових вимог, зазвичай, нормативного характеру та зобов’язального значення, встановлених або визначених державою. Джерела конституційного права розрізняються за формою, найменуванням, походженням, юридичним та політичним значенням, забезпеченням приписів, які в них містяться. До джерел конституційного права належать: конституції, конституційні закони, органічні закони (які ухвалюються на основі банкетних норм, зосереджених у конституціях); звичайні закони; надзвичайні закони (які ухвалюються на короткий термін); внутрішньодержавні публічно-правові норми-угоди; регламенти парламентів та їхніх палат; акти глави держави та виконавчої влади; акти органів конституційного контролю; судові прецеденти; конституційні звичаї; релігійні джерела; правові доктрини (думки та висловлювання видатних учених-юристів, фахівців конституційного права); міжнародно-правові акти; акти видані у порядку тлумачення конституційних норм та законів.