14.2. Виконавча влада

Уряд Іспанії здійснює керівництво внутрішньою та зовнішньою політикою, управління цивільними та військовими справами та захистом держави, виконавчі та розпорядчі функції. До складу уряду входять: голова, його заступники, міністри та інші члени уряду, посади яких передбачені законом. Голова керує урядом, координує дії інших його членів, незалежно від повноважень та прямої відповідальності за свою діяльність кожного з них. Члени уряду не можуть виконувати інші представницькі функції, що не належать до їхньої посади, а також займатися професійною чи комерційною діяльністю.

Голова уряду Іспанії призначається на посаду королем після кожного оновлення складу конгресу депутатів та за умови вираження кандидатурі голови уряду вотуму довіри з боку конгресу. Пропозицію щодо кандидатури голови уряду до конгресу депутатів вносить король після попередніх консультацій з представниками політичних груп, які засідають у парламенті. Кандидат на посаду голови уряду ставить на розгляд конгресу депутатів політичну програму уряду в запропонованому складі та запрошує вотум довіри палати. Вотум довіри вважається досягнутим, якщо за нього проголосувала абсолютна більшість депутатів конгресу. Якщо вказана більшість не буде досягнута, та ж кандидатура ставиться на голосування повторно через 48 годин, причому вотум довіри вважається отриманим за простої більшості голосів.

Акти, які приймаються урядом на основі делегованих повноважень, носять назву законодавчих декретів. Уряд також може видавати законодавчі акти у вигляді декретів-законів за надзвичайних чи термінових обставин. Декрети-закони не можуть стосуватися основних інституцій держави, права, свобод та обов’язків громадян, порядку діяльності автономних утворень, а також загального виборчого права. Декрети-закони ставляться відразу на обговорення та голосування у конгресі депутатів у повному складі, який, навіть якщо не засідає, скликається у тридцятиденний термін з часу оприлюднення декрету-закону. На протязі цього ж терміну конгрес депутатів повинен вирішити питання щодо затвердження або відміни декрету-закону.

Термін повноважень уряду співпадає з терміном повноважень конгресу депутатів – чотири роки, якщо конгрес не був розпущений раніше зазначеного терміну.

14.3. Судова влада

Суди в Іспанії представлені Конституційним судом та Верховним судом, який очолює систему судів загальної юрисдикції. Крім того, в Іспанії засновано Генеральну раду судової влади, яка є органом управління у сфері правосуддя. У відповідності зі статтею 122 Конституції Іспанії, Генеральна рада судової влади створюється з голови Верховного суду, який його очолює, та 20 членів, призначених королем на п’ятирічний термін. З них: 12 членів призначаються із суддів та магістратів усіх категорій на умовах, визначених органічним законом; 4 – за поданням конгресу депутатів; ще 4 – за поданням сенату; у обох випадках – більшістю у 3/5 голосів. Усі вони повинні бути адвокатами та юристами визнаної компетентності та мати стаж роботи за юридичним фахом більше п’ятнадцяти років.

Уряд може оскаржити в Конституційному суді рішення та постанови, прийняті органами автономних спільнот. У такому випадку чинність оскаржених рішень та постанов призупиняється. Одначе Конституційний суд повинен або підтвердити таке призупинення, або відхилити клопотання у термін, що не перевищує п’яти місяців.

Іспанська судова система включає суди та трибунали, причому останні мають більш вищий рівень.

Верховний трибунал є вищим юрисдикційним органом для всіх гілок судової влади; крім конституційних гарантій, його юрисдикція поширюється на всю Іспанію. Його голова призначається королем за поданням Генеральної ради судової влади.

Верховний трибунал складається з п’яти палат: 1) у цивільних справах; 2) у кримінальних справах; 3) у справах про адміністративні суперечки; 4) у соціальних справах; 5) у справах про військові злочини, які регулюються спеціальним законодавством.

Іншим судовим органом, чия юрисдикція поширюється на всю територію країни, є Національна присутність. Її голова прирівнюється до голови палати Верховного трибуналу, а голови палат – до магістрів Верховного трибуналу. У складі Національної присутності лише три палати: з кримінальних справ, справ про адміністративні суперечки, соціальних справ.

Провінційні присутності. Вони діють у провінціях та виносять вироки від їх імені. Присутності можуть створювати секції для судових округів поза межами центру провінції. У цьому випадку голова присутності очолює першу секцію. Провінційні присутності та інші трибунали можуть діяти і як суди присяжних.

Низову ланку судової системи утворюють суди першої інстанції та розслідування, як-то суди: кримінальні, з адміністративних суперечок, соціальні, з пенітенціарного нагляду та у справах неповнолітніх.

Суди першої інстанції та розслідування створюються по одному чи більше у судових округах, розташовуються у їхніх центрах та називаються за назвою тієї провінції, в якій знаходяться. У столиці створюються один чи кілька центральних слідчих судів, юрисдикція яких поширюється на всю країну і які розслідують справи, що підлягають розгляду в палаті Національної присутності або у центральних кримінальних судах.

У кожній провінції, а за необхідності й в окремих населених пунктах, створюються по одному чи кілька судів з адміністративних суперечок, кожен з них компетентний у масштабі всієї провінції. У тих муніципіях, де немає судів першої інстанції та розслідувань, діють мирові суди. Декілька таких судів можуть мати спільний секретаріат.

Мировим суддею може бути призначена людина, яка не має вищої юридичної освіти, проте відповідає вимогам, встановленим для вступу на судову службу та не підпадає під правила про неспроможність або несумісництво. При цьому мировим суддям дозволяється інша професійна або комерційна діяльність.

Юрисдикція військової юстиції суворо обмежена діями суто військового характеру, визначеними як військові злочини Військово-Кримінальним кодексом та засадами, що випливають з положення про стан облоги.