12.2 Виконавча влада

Федеральний Президент обирається шляхом непрямих (опосередкованих) виборів терміном на 5 років. Обирають Президента Федеральні збори, до яких входять члени нижньої палати парламенту – Бундестагу та така ж кількість представників від суб’єктів федерації, обраних ландтагами (парламентами) земель відповідно до їхнього пропорційного представництва в Бундестазі.

Згідно з Конституцією, Президент представляє державу, укладає міжнародні угоди, акредитує дипломатичних представників, призначає федеральних суддів, старший та вищий командний склад збройних сил, нагороджує, здійснює право помилування та виконує інші функції. Проте для набуття чинності таких актів потрібна їхня контрасигнатура федеральним канцлером або керівником відповідного міністерства.

Президент є главою держави, хоча реальна виконавча влада здійснюється федеральним урядом, до складу якого входять федеральний канцлер та міністри. Як канцлер, так і члени уряду мають певні обмеження щодо позаурядової діяльності. Це стосується зайняття інших оплачуваних посад, здійснення професійної діяльності, участі у керівництві підприємствами та фірмами.

Кандидатуру федерального канцлера висуває Президент. Обраною вважається особа, яка отримала абсолютну більшість голосів. Якщо кандидатура, запропонована Президентом, не отримує підтримки абсолютної більшості членів Бундестагу, то парламентарі мають право самі висунути кандидата на посаду канцлера. Для обрання за таких обставин у першому турі голосування потрібна абсолютна більшість голосів, у другому – відносна більшість.

12.3. Судова влада

Судова система Німеччини досить складна. Ні федерація взагалі, ні її суб’єкти – федеральні землі не мають єдиного вищого судового органу. Федеральний конституційний суд та конституційні суди окремих земель утворюють Конституційну юстицію. Окрім неї існують ще декілька спеціалізованих окремих гілок правосуддя: загальна, адміністративна, фінансова, трудова та соціальна юстиції. Кожна з них має власний вищий судовий орган: систему загальних судів очолює Федеральна судова палата; соціальних судів – Федеральний суд у соціальних справах; фінансових - Федеральний фінансовий суд; трудових – Федеральний суд у трудових справах; адміністративних – Федеральний адміністративний суд. Злочини військовослужбовців розглядають військово-кримінальні суди.

Усі вищі судові органи цілком незалежні один від одного. У випадках неоднозначного застосування різними вищими судами одного закону, рішення з метою забезпечення єдності судової практики ухвалює особлива нарада, в якій беруть участь представники цих органів.

Кожна гілка судової влади має декілька інстанцій. Загальні суди мають чотири інстанції: дільничні суди, земельні суди, Вищий земельний суд, Федеральна судова палата; адміністративні, соціальні та трудові суди – три інстанції, а фінансові суди – дві інстанції, винятком є Конституційна юстиція, що має лише одну інстанцію.

У системі загальних переважну більшість кримінальних та цивільних справ розглядає дільничні суди; до них судочинство інколи здійснюється суддею одноосібно або ж суддею та двома засідателями.

Земельні суди розглядають більш складні кримінальні та цивільні справи і водночас виступають апеляційною інстанцією відносно дільничних судів. У деяких випадках кримінальні справи розглядаються колегією судів, в інших – за участі кількох присяжних засідателів, які водночас із суддею або колегією суддів вирішують не лише за фактом, але й за правом. Земельний Верховний суд проводе ревізію. Це - особливий процес у німецькому праві, який об’єднує елементи як апеляції, так і касації. Тобто водночас відбувається перевірка рішення суду нижчої інстанції як на відповідність дотримання законності, так і з фактичного боку справи. Федеральна судова палата, яка є вищою інстанцією, здійснює тільки розгляд касаційних скарг. У нижчих ланках інших гілок юстиції в судових засіданнях беруть участь три судді та два засідателя.