Питання для самоконтролю

1. Обґрунтуйте твердження: "За формою державного правління Великобританія с конституційною монархією".

2. Обґрунтуйте твердження: "За формою державного устрою Великобританія с унітарною державою".

3. Проаналізуйте процедуру формування уряду Великобританії? Яким чином у Великобританії співвідносяться поняття "уряд" і "кабінет"?

4. Проаналізуйте, в яких формах парламент Великобританії здійснює контроль за діяльністю уряду.

Питання для самостійного вивчення

1. Які специфічні риси конституції Великобританії? Чому її називають конституцією змішаного типу?

2. Охарактеризуйте особливості правового регулювання статусу особистості у Великобританії. ,

3. Місце британських профспілок та інших громадських об'єднань у державному механізмі.

4. Особливості правового статусу монарха Великобританії.

5. Які основні риси англосаксонської муніципальної системи?

Тема 12. Засади конституційного права Німеччини

12.1. Законодавча влада

Законодавчу владу здійснює парламент – Бундестаг, до складу якого входять 669 депутатів, відносна більшість яких (341 депутат) обирається за партійними списками, а решта (328) - за одномандатними округами шляхом загальних, прямих, рівних та вільних виборів під час таємного голосування. Депутати Бундестагу не мають права займати інші службові посади та керівні посади у приватних фірмах.

Керівництво засіданнями Бундестагу здійснює голова парламенту або його заступники, які складають президію і обираються на весь термін повноважень парламенту – 4 роки.

Бундестаг, згідно регламенту, працює у стані постійної сесії і тому скликається його головою на пленарні засідання у разі потреби. Верхня палата парламенту – Бундесрат складається з 69 членів Бундестагу, які не обираються, а безпосередньо призначаються урядами окремих земель, тому термін його повноважень законодавчо не визначений. Кожна земля залежно від кількості населення має у Бундесраті від 3 до 6 представників. Голова Бундесрату, який переобирається щороку, скликає засідання у разі потреби, а також на вимогу федерального уряду, або на вимогу представників принаймні двох земель.

Права законодавчої ініціативи мають: федеральний уряд, який спочатку передає законопроект до верхньої палати – Бундесрат, а потім - до Бундестагу, у разі термінової потреби уряд має право подавати законопроект безпосередньо до Бундестагу, не чекаючи визначення позиції Бундесрату; депутати Бундестагу та Бундесрату, але не від себе особисто, а тільки колективно – від імені партійної фракції, представництва окремої землі, або за законопроект зібрано не менше 33 підписів депутатів Бундестагу.

Законопроекти у Бундестагу розглядаються у трьох читаннях. Схвалені Бундестагом законопроекти подаються до Бундесрату, який має право підтримати законопроект повністю, запропонувати внести доповнення чи зміни або не підтримати зовсім.

Як Бундестаг, так і Бундесрат можуть ухвалювати закони самостійно. Бундестаг має право здолати протест Бундесрату (своєрідне право вето) простою більшістю – 335 голосів депутатів. Бундесрат приймає закони самостійно лише за умови оголошення Президентом країни стану законодавчої ініціативи, що вводиться на певний термін за пропозицією уряду та згодою Бундесрату, якщо закон, який уряд вважає вкрай необхідним, відхилено Бундестагом.

Конституцією також передбачено, що у стані оборони, закони, які не стосуються питань державного суверенітету та конституційного регулювання, може ухвалювати спільний комітет, який бере на себе обов’язки обох палат та складається на 2/3 з представників Бундестагу та 1/3 з представників Бундесрату.

Бундестаг має право делегувати органам центральної виконавчої влади, певному міністрові та навіть урядові федеральної землі свої повноваження стосовно видання правових актів, що входять до законодавчої компетенції парламенту.

Федеральний уряд відповідає лише перед нижньою палатою – Бундестагом. Відповідальність уряду здійснюється у двох формах: колективній (насамперед, це відповідальність канцлера як голови уряду) та індивідуальній відповідальності міністрів.

Згідно з Конституцією, парламент має право ратифікації міжнародних угод, оголошення стану оборони, участі у виборах Президента країни, формування федерального Конституційного суду, обрання керівного складу рахункової палати.