Питання для самоконтролю

1. Поняття судової влади.

2. Історичний огляд судової влади.

3. Судова система в зарубіжних країнах.

4. Види судів в зарубіжних країнах.

5. Спеціалізовані суди.

Питання для самостійного вивчення:

1. Проаналізуйте судову систему в країнах Європи.

2. Проаналізуйте судову систему в країнах Сходу.

Тема 9. Місцеве самоврядування в зарубіжних країнах

9.1. Сутність місцевого самоврядування

Місцеве, тобто муніципальне самоврядування – це управління справами, головним чином, місцевого значення, яке здійснюється місцевими органами, уповноваженими представляти населення тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці та їх адміністративним апаратом.

Згідно з сучасними конституційними вимогами, місцеве самоврядування – децентралізоване. Головними ознаками органів самоврядування є: їх виборність та самостійність у керівництві справами місцевого значення; наявність власного виконавчого апарату; матеріальної бази у вигляді муніципальної власності; права встановлювати та стягувати податки; видавати нормативні акти.

Місцеве самоврядування не входить до системи державної влади, оскільки вирішує питання місцевого значення. Наявність місцевого самоврядування – одна з найважливіших ознак сучасної демократичної держави. Органи місцевого самоврядування становлять частину представницької системи.

Місцеве самоврядування забезпечує:

1. самостійне вирішення населенням питань місцевого значення;

2. володіння, користування та порядкування муніципальною власністю.

У своїй діяльності органи місцевого самоврядування користуються такими гарантіями:

1. правом на судовий захист;

2. правом на компенсацію додаткових витрат, що виникли внаслідок рішень, прийнятих органами державної влади;

3. забороною на обмеження прав місцевого самоврядування, передбаченою Конституцією та законами.

Звертаючись до теоретичних засад місцевого самоврядування, маємо зазначити, що принцип виборності місцевої влади історично відповідав ідеї представницького врядування як противазі феодальному абсолютизму. Концепція самостійності виборних муніципальних органів, їхньої незалежності від центру в керівництві справами міських та сільських громад відображала їх визнання предметом самоврядування місць, які знаходяться поза сферою державних інтересів.

Теорія місцевого самоврядування, яка обґрунтувала невід’ємність права громади на самоврядування, є виразом державно-правової ідеології. Історично вона також спиралася на зразки міського самоврядування феодальної Європи. За умов феодальної розпорошеності міста відкупляли у феодалів-власників економічні та політичні привілеї, вольності, які закріплювалися королівськими хартіями, угодами з феодалами.

У сучасний період панують різні теорії, які, начебто, підпорядковують муніципалітети урядовій адміністрації. Серед них найбільш популярна теорія дуалізму місцевого самоврядування. Втручання центральної адміністрації у місцеве життя вона пояснює тим, що деякі місцеві справи – освіта, шляхове будівництво стали загальнодержавними пріоритетами. Згідно з цією теорією, муніципалітети, здійснюючи певні керівні функції, виходять за межі місцевих інтересів і мають діяти як засіб державної адміністрації. Разом з тим муніципалітети зберігають самостійність у місцевих справах.

Маневрування держав у соціально-економічній сфері викликане появою муніципальних концепцій, пов’язаних з теорію загального добробуту. Муніципалітети оголошуються інструментом соціального обслуговування, що зберігають та забезпечують у рівній мірі інтереси всіх класів та прошарків суспільства. Ця теорія соціального обслуговування трактує функції муніципалітетів як один з виявів надкласової природи “держави загального добробуту”.

Концепція позаполітичного місцевого самоврядування проголошує, що муніципалітети повинні стояти осторонь від політики, бути службовим апаратом, що спеціалізується на наданні суспільству певних послуг. У деяких країнах концепція “муніципалітети поза політикою” слугує приводом для заборони страйків муніципальних службовців.

Так чи інакше, але величезна роль місцевого самоврядування пов’язана з тим, що вони менш відсторонені від місцевого населення, ніж органи державної влади, ближчі до нього, вирішують нагальні потреби, менш політизовані та більш відкриті.