Питання для самоконтролю

1. Що являє, собою виконавча влада? Як це поняття співвідноситься з поняттями «адміністративна влада», «виконавчо-розпорядницька діяльність», а також «державне керування»?

2. Що являє собою «Кабінет»? Які значення цього терміна та його різновиди Вам відомі?

3. Перелічить основні функції уряду і стисло охарактеризуйте їх..

4. Яка внутрішня структура уряду?

5. Чим обумовлений різний порядок формування уряду в зарубіжних країнах?

Питання для самостійного вивчення

1. Дайте визначення терміну «уряд»? Що мається на увазі під цим терміном стосовно до США та інших президентських республік? '

2. Які взаємовідносини уряду з законодавчою і судовою владою?

3. У чому полягає імунітет членів уряду? Порівняйте з депутатським імунітетом?

4. Визначте спільні та особливі риси відповідальності уряду та відповідальності глави держави.

5. Яка предметна компетенція уряду? Чому вона, як правило, не визначається в Конституціях зарубіжних країн?

Тема 8. Судова влада у зарубіжних країнах

Судова влада – третя після законодавчої та виконавчої гілка влади. Це - незалежна та самостійна влада в демократичній правовій державі. Судова влада в зарубіжних країнах здійснюється відповідними судами.

Спочатку суди вирішували юридичні справи та суперечки, які походили з цивільно–правових, адміністративно–правових, кримінально–правових та інших відносин, й судова влада тривалий час не визнавалася рівноправною в системі розподілу влади.

Суди в США поступово набули функцій конституційного контролю - права визнавати неконституційними закони та нормативно–правові акти, ухвалені законодавчою владою, та нормативно–правові акти, прийняті або видані виконавчою владою. Вищий судовий орган США – Верховний суд став формуватися разом з виконавчою та законодавчою владою. Членів Верховного суду США призначає президент за згодою сенату. Система конституційного судового контролю або конституційного правосуддя, що склалась у США, має назву американської, за якої будь-який суд, а не лише Верховний, має право конституційного контролю. Первістком американського конституційного правосуддя стало рішення судді Верховного суду США Д. Маршала у справі “Мейбері проти Медісона” 1803 р., на підставі якого було сформульоване правило, що “саме судова влада має право та зобов’язана сказати, що є закон”.

Відтак, особливістю американської системи конституційного правосуддя є те, що воно здійснюється судами загальної юрисдикції, які розглядають, зазвичай, цивільні, адміністративні, кримінальні та інші “неконституційні” справи. Тож, якщо суд США визнає якийсь нормативно–правовий акт неконституційним, то, хоча він формально і залишиться чинним, але жоден суд не буде його застосовувати внаслідок прецеденту.

Американська система конституційного правосуддя запроваджена й у деяких інших країнах: в Аргентині, Японії та Норвегії так само, як і в США, право конституційного нагляду належить судам загальної юрисдикції всіх рівнів; в Австралії, Індії та Мальті такі повноваження мають лише суди вищого рівня.

Друга система конституційного контролю – європейська. Її відмінність від американської полягає в тому, що конституційне правосуддя здійснюється спеціалізованими судами або квазісудовими органами.

Спеціалізовані конституційні суди в Європі були створені ще до Другої світової війни, але вони були нечисленні: в Австрії, Чехословаччині, Іспанії. У наш час конституційні суди існують у ФРН, Італії, Португалії, більшості країн СНД (окрім Казахстану, Молдови, Туркменістану), а також у Литві.

Одним з нових конституційних судів Європи є Конституційний суд Литовської Республіки, створений за Конституцією 1992 р.

У деяких країнах, де діє європейська система конституційного контролю, функціонують також так звані квазісудові органи (“нібито судові органи”), до функцій яких входять не лише наступний конституційний нагляд (контроль за вже прийнятими або виданими нормативно-правовими актами), але й попередній нагляд.

Приміром, таким органом є Конституційна рада у Франції, що складається з 9 членів, які призначаються на 9 років та повноваження яких не підлягають поновленню. Троє з членів ради призначаються президентом Франції, троє – головою Сенату (верхньої палати парламенту), троє – головою Національних Зборів (нижньої палати парламенту). Кожні три роки відбувається оновлення Конституційної ради на 1/3. Крім цих дев’яти членів до складу Конституційної ради входять усі колишні президенти Франції. Очолює його голова, якого призначає президент Франції з числа членів ради. Голос голови є вирішальним у разі розподілу голосів членів Конституційної ради навпіл. Членство в Конституційній раді несумісне з функціями міністра або члена парламенту. Головним повноваженням Конституційної ради Франції є конституційний нагляд за відповідністю законів конституції: усі органічні закони до їх оприлюднення, а також регламенти палат до початку їх застосування мають бути передані до Конституційної ради, яка дає висновок щодо відповідності їх Конституції. Звичайні закони та міжнародні угоди, укладені Францією, передаються до Конституційної ради з тією ж метою, але не в обов’язковому порядку, а лише на вимогу президента, прем’єр–міністра чи голови однієї з палат парламенту. Закони, оголошені Конституційною радою неконституційними, не можуть ні оприлюднюватися, ні набувати чинності.

Окрім того, Конституційна рада спостерігає за обранням президента, розглядає протести щодо процедури голосування та оголошує його результати; вирішує суперечки між урядом та парламентом, до компетенції якої гілки влади належать внесені членами парламенту законопроекти. На вимогу прем’єр–міністра Конституційна рада може вирішувати питання щодо конституційності законів, які вже набули чинності. Рішення Конституційної ради Франції остаточні та оскарженню не підлягають.

Подібна система конституційного контролю існує в Казахстані, де згідно з Конституцією, діє Конституційна рада, яка складається з 7 членів, повноваження яких тривають шість років. Довічними членами Конституційної ради є екс-президенти республіки. Голова Конституційної ради призначається президентом республіки, й у разі розподілу голосів порівну його голос є вирішальним. Два члени Конституційної ради призначаються президентом; два – головою сенату та два – головою меджлісу (нижньої палати парламенту). Половина членів Конституційної ради оновлюються кожні три роки. Посада голови та члена Конституційної ради несумісна з депутатським мандатом (ст.71 Конституції Республіки Казахстан).

Повноваження Конституційної ради Казахстану схожі з повноваженнями Конституційної ради Франції, проте вона розглядає питання щодо невідповідності конституції будь-яких ухвалених парламентом законів до підписання їх президентом та будь-яких міжнародних угод. Наступний конституційний контроль можливий, якщо суд вирішить, що закон або інший нормативний акт, передбачений до застосування, утискує закріплені конституцією права та свободи людини і громадянина. У такому випадку він повинен призупинити впровадження та звернутися до Конституційної ради з поданням щодо визнання цього акту неконституційним (ст.78). Окрім того, Конституційна рада дає офіційне тлумачення конституційних норм (ст.72); бере участь у процедурі відсторонення від посади президента – дає висновок стосовно дотримання встановлених процедур, застосованих палатами парламенту (ст.47). Рішення Конституційної ради є остаточним та оскарженню не підлягає.