
- •Державне (конституційне) право
- •Зарубіжних країн
- •Навчальний посібник
- •Для самостійного вивчення дисципліни
- •Зміст курсу
- •Тема 1. Поняття конституційного права зарубіжних країн. Конституції зарубіжних країн
- •Тема 2. Основи правового статусу особи, конституційні права та свободи громадян
- •Тема 3. Форми держави у зарубіжних країнах
- •Тема 4. Конституційні принципи основ суспільного ладу
- •Тема 5. Законодавча влада: парламент
- •Тема 6. Глава держави у зарубіжних країнах
- •Тема 7. Уряди закордонних країн
- •Тема 8. Судова влада у зарубіжних країнах
- •Тема 9. Місцеве самоврядування в зарубіжних країнах
- •Тема 10. Конституційні засади Сполучених Штатів Америки
- •Тема 11. Засади конституційного права Великобританії
- •Тема 12. Засади конституційного права Німеччини
- •Тема 13. Італійське конституційне право
- •Тема 14. Конституційні засади Іспанії
- •Тема 15. Засади конституційного права Франції
- •Тема 16. Засади конституційності Японії
- •Тема 17. Засади конституційного права Китаю
- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Поняття конституційного права зарубіжних країн. Конституції зарубіжних країн
- •1.1. Конституційне право як галузь права в зарубіжних країнах
- •1.2. Поняття „конституції” в конституційному праві зарубіжних країн
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 2. Основи правового статусу особи, конституційні права та свободи громадян
- •2.1. Статус особи та громадянство
- •2.2. Особисті права та свободи громадян у зарубіжних країнах
- •2.3. Політичні права та свободи громадян
- •2.4. Економічні, соціальні та культурні права людини
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 3. Форми держави у зарубіжних країнах
- •3.1. Поняття про форми держави
- •3.2. Форми політичного режиму
- •3.3. Форми правління в зарубіжних країнах
- •3.4. Форми державного ладу
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 4. Конституційні принципи основ суспільного ладу
- •4.1. Конституційні принципи економічної структури суспільства
- •4.2. Конституційні положення про соціальну структуру суспільства
- •4.3. Конституційні принципи політичної системи
- •4.4. Конституційні засади духовного життя суспільства
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 5. Законодавча влада: парламент
- •5.1. Поняття та соціальні функції парламенту
- •5.2. Повноваження парламенту
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 6. Глава держави у зарубіжних країнах
- •6.1. Глава держави – монарх
- •6.2. Глава держави – президент
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 7. Уряди закордонних країн
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 8. Судова влада у зарубіжних країнах
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення:
- •Тема 9. Місцеве самоврядування в зарубіжних країнах
- •9.1. Сутність місцевого самоврядування
- •9.2. Порядок формування, структура та організація роботи органів місцевого самоврядування
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 10. Конституційні засади Сполучених Штатів Америки
- •10.1. Система органів законодавчої та виконавчої влади
- •10.2. Президент сша. Його повноваження
- •10.3. Судова система
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 11. Засади конституційного права Великобританії
- •11.1. Законодавча влада
- •11.2. Виконавча влада
- •11.3. Судова влада
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 12. Засади конституційного права Німеччини
- •12.1. Законодавча влада
- •12.2 Виконавча влада
- •12.3. Судова влада
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 13. Італійське конституційне право
- •13.1. Законодавча влада
- •13.2. Президент республіки Італія
- •13.3. Судова влада
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 14. Конституційні засади Іспанії
- •14.1. Законодавча влада
- •14.2. Виконавча влада
- •14.3. Судова влада
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 15. Засади конституційного права Франції
- •15.1. Законодавча влада
- •15.2. Виконавча влада
- •15.3. Судова влада
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 16. Засади конституційності Японії
- •16.1. Законодавча влада
- •16.2. Виконавча влада
- •16.3. Судова влада
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 17. Засади конституційного права Китаю
- •17.1. Вищі органи державної влади
- •17.2. Вищі органи державного управління
- •17.3. Судова система та органи прокуратури
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Індивідуальне завдання
- •Питання для підготовки до екзамену
- •Список літератури
6.2. Глава держави – президент
Президенти при республіканських формах правління обираються населенням країни шляхом прямих чи опосередкованих виборів або парламентами – представницькими органами населення країни: вибори населенням характерні для президентських, напівпрезидентських та частини змішаних республік; обрання президента парламентом властиве для парламентських республік, хоча у деяких з них (наприклад, в Австрії) передбачені прямі вибори населенням.
Варто зауважити, що слово “президент” (від лат. praesidens – той, що сидить попереду, на чолі) може застосовуватися для означення інших посад, зокрема й вищих державних. Так, у ФРН є посада президента Бундестагу (голови нижньої палати парламенту), у Латвії – посада президента міністрів – голови уряду, аналогічна прем’єр-міністру в багатьох країнах.
Прямі вибори президента характерні для всіх напівпрезидентських та частини змішаних (Фінляндія); а подекуди й парламентських (Австрія) республік. Процедура обрання президента загалом тотожня з процедурою обрання депутатів парламенту: вибори проходять по територіальних виборчих округах на засадах загального рівного виборчого права при таємному голосуванні. Порядок обрання президента, зазвичай, передбачений окремими виборчими законами, а загальні положення визначаються конституціями. (Наприклад, у Конституції Австрії встановлено, що право голосу під час виборів президента належить кожному громадянину, який має право участі у виборах до Національної Ради (парламенту), а в деяких землях Австрії законом передбачена й обов’язкова участь у цьому заході. Президентом Австрії може бути обрана особа, яка має право участі у виборах до Національної Ради та на 1 січня року виборів досягла 35 років. Права бути обраним президентом Австрії не мають члени імператорських родин або родин, що колись належали до них).
Опосередковані вибори президента. Такі вибори передбачені у США: кожен штат США в установленому йому Законодавчими зборами порядку призначає виборщиків у кількості, що дорівнює загальній чисельності сенаторів (членів верхньої палати парламенту – Конгресу США – від кожного штату по 2 особи) та представників (депутатів нижньої палати парламенту), яких цей штат має право надсилати до Конгресу. Не можуть призначатися виборщиками сенатори, представники та особи, які займають відповідальні або оплачувані посади на державній службі. Ця призначена колегія виборщиків від кожного штату й обирає президента країни.
Обрання президента парламентом притаманне лише для парламентських республік. Наприклад, в Італії президент обирається на спільному засіданні обох палат парламенту – палати депутатів та сенату республіки. У виборах беруть участь також по три делегати від кожної області Італії, які обираються обласними радами. Область Валлє д’Оста представлена одним делегатом. Обрання проводиться таємним голосуванням більшістю у 2/3 членів зборів. Президентом Італії може бути обраний будь-який громадянин, якому виповнилося 59 років та який користується громадянськими та політичними правами.
Термін повноважень президента при будь-якому варіанті обрання обмежений. Він становить:
роки – у США, Ісландії, Румунії, Югославії та деяких інших республіках;
років – в Азербайджані, Вірменії, Білорусії, ФРН, Греції, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Польщі, Португалії, Словаччині, Чехії, інших країнах;
років – в Австрії та Фінляндії;
років – у Франції, Італії, Ірландії та деяких інших державах.
У всіх колишніх радянських республіках термін президентських повноважень визначений у 5 років, за винятком Латвії (3 роки) та Російської Федерації (4 роки).
Конституції багатьох країн обмежують можливість обрання однієї й тієї ж особи на повторний термін. Так, в Австрії, ФРН, Греції повторне обрання президента на термін, який безпосередньо йде за чинним, можливе лише один раз; згідно з ст.12 Конституції Ірландії, “особа, яка займає або займала посаду президента, може один раз, причому лише один раз, претендувати на обрання на цю посаду”; у Португалії не дозволяється переобрання президента на наступний термін після закінчення другого поспіль терміну перебуває на посаді.
У конституціях передбачені випадки дострокового припинення повноважень президента. Так, в Австрії президент до закінчення терміну повноважень може бути відсторонений від посади за підсумками голосування, проведеного, на вимогу Федеральних зборів – парламенту Австрії; в Ірландії президент може бути достроково відсторонений від посади у випадку висунення проти нього звинувачення парламентом, або якщо він стане “постійно недієздатним”, причому ця недієздатність повинна бути встановлена відповідним чином Верховним судом у складі щонайменше 5 членів.
Конкретні повноваження глави держави залежать від тієї чи іншої форми правління. Незалежно від форми правління, глава будь-якої держави, як монарх, так і президент, здійснює: представницькі функції, помилування кримінальних злочинців, нерідко є головнокомандувачем збройних сил, бере участь у законодавчому процесі.
При цьому представницькі функції полягають у тому, що президент представляє державу як у самій країні, так і закордоном: у межах країни він від імені держави нагороджує, присвоює почесні звання; на міжнародній арені акредитує послів іноземних держав та призначає послів до інших країн, веде міжнародні перемовини й підписує міжнародні угоди.
Участь глави держави у законотворчому процесі полягає у тому, що глава держави підписує закони, ухвалені парламентом, та має право „вето” на них.