57. Прогнозування розвитку бізнес – моделей і технологій.

Технологія є одним з найбільш інертних ланцюгів суспільної системи, тому що вона пов'язана з послідовним характером свого розвитку. Кожний новий технологічний рівень на своєму розвитку створення базується на достатньо високій попередній технології. Послідовний характер технологічного розвитку виражається також принципом "технологія породжує технологію". При науковому аналізі розвитку технологій необхідно враховувати наступні основні положення:

1.Існування та розвиток будь-якої технології здійснюється в єдності з навколишнім середовищем. 2. Існуюча технологія включає елементи конкуруючої, підтримуючої та доповнюючої технології.

3.При аналізі реально діючих технологій важливо виділити головну технологію. Можливо запропонувати, що розвиток будь-якої конкретної технології, як самоорганізуючої системи, має тріадність фаз:

1.Фаза А - повільна фаза пошуку нових шляхів, яка проходить шляхом множини випадкових та різноманітних досліджень;

2.Фаза В - фаза накопичення критичної маси структур нового типу та формування їх системної 3.Фаза С - фаза швидкого розвитку структур нового типу, поки вони не досягнуть своєї максимальної гілки еволюційного розвитку.

В загальному випадку розрізняють сім етапів розвитку технологій:

1.Наукові відкриття;

2.Лабораторні дослідження;

3.Розробка виробничих зразків;

4.Дослідне впровадження;

5.Широке розповсюдження в певній галузі господарства;

6.Застосування в інших галузях;

7.Соціальні та економічні результати впровадження нововведень.

При технологічному прогнозуванні необхідно вважати, що технологія являє собою сукупність методів обробки, виготовлення, зміни етапу, властивостей та форми різноманітних матеріалів. В цьому плані технологія безпосередньо пов'язана з розвитком науки та техніки і основана на сучасному базисі знань. В останні роки швидко розвивається методологія системного підходу до аналізу розвитку технологій. Крім того, розроблені нові види системного аналізу технологій: технологічне прогнозування, індикатори науково-технічного процесу, системи оцінок нових технологій. При технологічному прогнозуванні важливе значення має поняття життєвого циклу технології. Цей цикл має різні види діяльності: дослідження, експериментальні розробки, проектування, розповсюдження, використання та заміну технологічних систем. Реально існуюча технологія існує у вигляді трьох компонент: конкуруюча, підтримуюча та доповнююча технології.

58. Прогнозування як метод оцінювання майбутнього середовища

Прогнозування — це метод, в якому використовується як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконано якісно, результатом буде картина майбутнього, яку можна застосовувати як основу для планування. Спеціалісти розробили декілька специфічних методів складання та підвищення якості прогнозів.

Головні різновиди прогнозів, що часто використовуються разом із плануванням діяльності організації, такі:

— економічні, сутність яких полягає у передбаченні загального стану економіки й обсягу збуту для певної компанії конкретного продукту;

— прогнози розвитку технології, що дають змогу передбачити економічну доцільність розробки нових технологій;

— прогнози розвитку конкуренції передбачають стратегію й тактику конкурентів;

— прогнози на основі опитувань та дослідів дають можливість, використовуючи багато галузей знань, передбачити, що станеться у складних ситуаціях;

— соціальне прогнозування використовується для передбачення змін у соціальних установках людей та стані суспільства.

Процес прогнозування завжди базується на певних принципах:

• цілеспрямованість — змістовий опис поставлених дослідницьких завдань;

• системність — побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

• наукова обґрунтованість — усебічне врахування вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

• багаторівневий опис — опис об’єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

• інформаційна єдність — використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;

• адекватність об'єктивним закономірностям розвитку — виявлення та оцінка стійких взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта;

• послідовне вирішення невизначеності — ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку;

• альтернативність — виявлення можливості розвитку об'єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв'язків і структурних співвідношень.