20

Тема 9. Фінанси житлово-комунального господарства Лекція 9 (2 год) план

1. Сутність, види та галузева структура житлово-комунального господарства.

2. Фінансова діяльність підприємств комунального обслуговування.

3. Сутність та особливості організації фінансів житлово-експлуатаційних підприємств.

4. Методика розрахунку тарифу на транспортні послуги.

5. Необхідність і зміст реформи житлово-комунального господарства в Україні.

1. Сутність, види та галузева структура житлово-комунального господарства.

Житлово-комунальне господарство — соціальне зорієнтова­на ланка економіки країни, багатогалузевий господарський ком­плекс, функціональним призначенням якого є задоволення житлово-комунальних потреб населення, підприємств, установ та організацій, що забезпечує реалізацію відповідних прав і захист здоров'я громадян, сприяє соціально-економічному розвитку та зміцненню безпеки держави.

Говорячи про склад житлово-комунального господарства за галузевою ознакою у ньому можна виокремити дві потужні підгалузі:

1) житлове господарство;

2) комунальне обслуговування.

Житлове господарство — складова соціальної інфраструкту­ри адміністративно-територіальних формувань, покликана задо­вольняти потреби громадян у житлі.

До складу житлового господарства входять: житловий фонд, муніци­пальні дачні фонди, об'єкти інженерно-енергетичного устаткування для благоустрою житла та прилеглих до нього територій.

Управління житловим фондом і господарські функції з обслугову­вання житлових будинків, гуртожитків і прилеглих до них ділянок, здійснюють спеціалізовані підприємства та організації (житлово-екс­плуатаційні контори, житлово-експлуатаційні дільниці, товариства з експлуатації житла, ремонтно-будівельні управління, постачальниць­кі, транспортні та інші організації), які формують єдину систему жит­лового господарства. Функціональними завданнями роботи переліче­них підприємств і служб є: утримання в належному технічному стані та збереження об'єктів житлового фонду і прилеглих територій; підвищен­ня ступеня комфортності проживання у житлових приміщеннях шля­хом проведення загальних (комплексних) ремонтно-відновлювальних робіт та регулювання будинкових систем електро-, газо-, тепло-, водо­постачання і каналізації; отримання доходів від експлуатації житлово­го фонду, достатніх для компенсації витрат на проведення вказаної гос­подарської діяльності.

Головними індикаторами, які характеризують діяльність житлового господарства, є показники експлуатації житлового фонду, а саме: кіль­кість будинків та квартир у них, кількість мешканців, розміри житло­вої площі за окремими видами благоустрою, площа нежитлових примі­щень, зданих в оренду, доходи і витрати на експлуатацію об'єктів жит­лового фонду, терміни експлуатації житла, обсяг робіт з ремонту при­міщень та благоустрою прилеглих територій тощо.

Комунальне господарство — складова житлово-комунально­го комплексу, яка забезпечує надання необхідного обсягу санітар­но-технічних, санітарно-гігієнічних, енергетичних і транспорт­них послуг жителям населених пунктів, а також здійснює відпо­відне комунальне обслуговування суб'єктів господарювання.

Метою комунального господарства є досягнення нормативного рівня забезпечення населення відповідними видами послуг та поліпшення якості обслуговування споживачів.

Відповідно до функціонального призначення у складі комунального господарства можна виокремити такі підгалузі та групи суб'єктів гос­подарювання:

— санітарно-технічні підприємства (водопровідно-каналізаційне господарство, санітарна очистка і прибирання);

— міський пасажирський транспорт (трамвай, тролейбус, автобус, комунальний таксопарк, метрополітен);

— підприємства комунально-побутового обслуговування (лазні, пра­льні, перукарні, будинки побуту, готельне господарство);

— підприємства комунальної енергетики (електростанції й електро­мережі, газове господарство, опалювальні котельні з мережами тепло­постачання);

— зовнішній благоустрій (дорожнє і мостове господарство, вуличне освітлення, озеленення, прибирання кладовищ, парків і скверів, очи­щення водоймищ і архітектури малих форм — фонтанів, пам'ятників);

— підсобні промислові та ремонтні підприємства, які обслуговують потреби комунального господарства.

Для оперативного прийняття управлінських рішень про коригуван­ня діяльності та розвитку комунального господарства органами місце­вого самоврядування здійснюється моніторинг функціонування суб'єк­тів господарювання комунальної сфери за допомогою системи індика­торів, до яких, зокрема, можна віднести показники обсягу і структури наданих послуг у натуральному й вартісному вираженні; індикатори ви­користання ресурсів у процесі обслуговування; собівартість і рентабель­ність послуг; індикатори якості; показники оцінки фінансового стану. Крім того, ці показники доповнює сукупність спеціальних індикаторів, які враховують техніко-економічні особливості окремих підгалузей комунального господарства.

Окрім поділу за галузевим принципом, сукупність різноманітних підприємств, установ і організацій житлово-комунального господарства можна поділити на дві великі групи:

1) ті, що виробляють матеріальну продукцію;

2) ті, що надають послуги.

До першої групи належать:

— заводи, виробничі цехи і майстерні, які випускають продукцію, що має речове вираження;

— електростанції та електромережі, організації газового господарства і газові мережі, підприємства водопостачання з водопроводами та тепло­постачання з тепломережами, які виробляють специфічну продукцію.

Друга група включає такі види суб'єктів господарювання, які нада­ють житлово-комунальні послуги (процеси виробництва і споживання послуг невіддільні й відбуваються одночасно):

— житлово-експлуатаційні організації, що створюють сприятливі умо­ви для комфортного проживання в житлових будинках і гуртожитках;

— міський пасажирський транспорт, який задовольняє потреби на­селення у швидкому і зручному пересуванні територією населеного пункту;

— лазні, пральні, хімчистки і будинки побуту, які задовольняють по­бутові потреби громадян;

— готельне господарство, яке створює належні житлово-побутові умо­ви для осіб, що тимчасово проживають на території населеного пункту;

— підприємства санітарної очистки, які забезпечують вивезення і знешкодження побутових відходів і сміття з житлових будинків та те­риторій у межах населеного пункту.

При цьому житлово-комунальні послуги можуть бути трьох видів: особисті, виробничі та громадського призначення (локальні суспільні послуги). Перші надаються лише населенню, мають споживчий харак­тер і оплачуються за рахунок особистих доходів домогосподарств (на­приклад, послуги пасажирського транспорту, житлового господарства, лазень тощо). Другі — можуть надаватися як населенню (прання білиз­ни громадян, видалення нечистот і вивезення сміття з їхніх будинків і т. ін.), так і суб'єктам господарювання (перевезення вантажів, газо-, водо-, теплопостачання тощо), які оплачують їх за рахунок своїх грошових коштів. Третіми є суспільне корисні житлово-комунальні послуги, при­значені для створення сприятливих умов проживання громадян та нор­мальної діяльності підприємств, установ, організацій у населеному пунк­ті (утримання зелених насаджень, прибирання, миття та освітлення ву­лиць і доріг, благоустрій територій та ін.). Для них характерними є ши­рокий контингент споживачів і відсутність оплати з їх боку за отримані послуги.

Одним із пріоритетних важелів, за допомогою якого органи місцево­го самоврядування впливають на фінансове забезпечення комунальних підприємств, є регулювання тарифів на житлово-комунальні послу­ги, що може здійснюватися за допомогою таких методів:

— нормативного затвердження фіксованих тарифів;

— встановлення граничних меж рентабельності, дотримання яких є обов'язковим при формуванні цін (тарифів);

— оповіщення громадськості про підвищення тарифів та укладення до­говорів між місцевою владою і житлово-комунальними підприєм­ствами.