Тема 1. Концептуальні основи національної економіки

1. Національна економіка як наука та її функції

2. Національна економіка як соціально-економічна система

3. Теорії національної економіки

4. Моделі національної економіки

5. Політика національної економічної безпеки

6. Об’єкти та методи аналізу національної економіки

1. Національна економіка як наука та її функції

Актуальність дослідження проблем національної економіки знач­но зростає в умовах становлення або докорінної трансформації економіки країни. Так, у Німеччині середини XIX ст., у зв'язку з пошуком шляхів за­хисту національних економічних інтересів при об'єднанні дрібних держав, поділених митними кордонами та відкритих до експансії іноземних това­рів, публікується «Національна система політичної економії» Ф. Ліста (1841 р.), де надається перша цілісна теоретична концепція національної економіки, а в післявоєнні 50-ті роки XX ст. при формуванні національної моделі об'єднання ринкових сил, державного регулювання та національ­них традицій, ця концепція отримує подальший розвиток в праці В. Ойкена «Основи національної економії».

Значущість національно-економічних досліджень значно зростає на­прикінці XX — початку XXI століття. По-перше, в нових незалежних краї­нах відбувається активний пошук ефективних моделей національної еко­номіки та системи національної економічної безпеки. По-друге, в умовах глобалізації загострюється проблема об'єднання загальносвітових тенден­цій і закономірностей розвитку з національними інтересами та цілями, від­повідного коригування економічної політики.

Національна економіка як самостійна наука є порівняно молодою, проте її передумови формуються протягом багатьох століть. Йдеться про поступове накопичення загальних ідей та концепцій з основ функціону­вання та розвитку економіки країни; урахування в наукових дослідженнях не тільки загальних законів і закономірностей економічного розвитку, а й національної специфіки економіки країни (особливості історичного розвит­ку, інституційного устрою, національної свідомості тощо), а також впливу неекономічних сфер (соціальної, політичної, екологічної, духовної) на еко­номічний розвиток країни.

Якщо економічна теорія XX століття зосереджувала увагу переважно на економічних проблемах суспільства, організованого в держави-нації з певними моделями національної економіки й громадянського устрою, то в умовах стрімкої глобалізації XXI століття економічні проблеми починають досліджуватися з позицій глобального підходу — у єдності та взаємодії економіки з іншими сферами суспільного життя за еволюційним виміром «минуле — сучасне — майбутнє» в контексті світових процесів на глоба­льному, цивілізаційно-територіальному, державно-національному, регіо­нальному й локальному рівнях. За цих обставин національні економіки є унікальними, потребують окремого дослідження та розвитку нової галузі економічної теорії. З огляду на молодість національної економіки як науки можемо констатувати певну фрагментарність і недостатню оформленість об'єкта і предмета її дослідження, а також її методологічної бази.

Завдання національної економіки як науки полягає у дослідженні за­гального і особливого в економіці країни з урахуванням неекономічних чинників та напрямів інтеграції у світове господарство для обґрунтування пріоритетів і заходів економічної політики держави, спрямованих на еко­номічний розвиток країни та підвищення якості життя населення.

Метою національної економіки як науки є вивчення законів і законо­мірностей функціонування й розвитку економіки країни у взаємодії з ін­шими країнами.

Об'єктом національної економіки як науки є економіка країни в ці­лому та її складові у єдності й взаємодії в контексті суспільно-природного розвитку, а предметом — економічні процеси національного відтворення, їхні закони і закономірності, умови, фактори та результати.

Методологічне підґрунтя національної економіки складають підходи і методи політичної економії, мікроекономіки, макроекономіки, міжнарод­ної економіки, економічної історії та історії економічних вчень. Особли­вість полягає в тому, що економічні проблеми національної економіки розглядаються в контексті взаємодії різних сфер суспільного життя, взаємин з іншими країнами, а також впливу глобального управління.

До функцій національної економіки слід віднести пізнавальну, ідеоло­гічну, методологічну, практичну.

Пізнавальна функція полягає у вивченні реальних процесів та явищ економіки країни в суспільно-природному середовищі. В цьому сенсі наці­ональна економіка є позитивною наукою, яка формує наукові відповіді на запитання: «Що саме відбувається в економіці країни?».

Ідеологічна функція «відповідальна» за формування економічного ми­слення й певної ідеології людини. Національна економіка як наука є своє­рідним полем взаємодії ідей, концепцій, теорій різних напрямів сучасної економічної думки, що об'єктивно пов'язані з інтересами різних соціаль­них верств і прошарків. Так, для крупних підприємців, які уособлюють фі­нансовий, торговий і промисловий капітал, більш близькою і зрозумілою є неокласика. Значна частина найманих робітників, фермерів, дрібних і се­редніх підприємців є прихильниками державного регулювання ринкової стихії, а тому адекватним виразником їхніх інтересів є кейнсіанство. Знач­на частина інтелігенції, представників висококваліфікованої праці, соці­альне незахищених верств населення можуть знайти пояснення власних проблем і обгрунтування своїх вимог в соціально-інституціональнш тео­ріях. Марксизм залишається близьким найманим робітникам, службовцям, тим численним соціальним верствам, які мріють про майбутнє справедливе суспільство.

Методологічна функція національної економіки як складової еконо­мічної теорії передбачає застосування певних прийомів і правил дослід­ження та обгрунтування шляхів і методів їх ефек­тивного використання для здобуття нових знань, по­яснення нових економічних явищ і процесів. Ця функція ґрунтується на тому, що національна економіка як наука, використовуючи досягнення інших наук, визначає загальні економічні закони й закономірності розвитку, які стають початковою методологічною посилкою досліджень в інших на­уках, тобто формує методологічну основу не тільки для власного подаль­шого розвитку, а й розвитку інших економічних наук, розробляє загальні методологічні принципи для обґрунтування практичних рішень з перетво­рення й вдосконалення економічної дійсності.

Практична функція національної економіки поєднує декілька взаємо­пов'язаних вимірів:

1. За виміром «теорія — практика» об'єктивні економічні реалії, кон­кретні факти є вихідною базою теоретичного дослідження. Зазвичай, на його першому етапі відбувається збір і первинна обробка фактичних мате­ріалів, формуються необхідні передумови і припущення, виділяються репрезентативні економічні суб'єкти (домашнє господарство, фірма, держа­ва), поведінка яких аналізується за допомогою відповідного методологіч­ного інструментарію.

На другому етапі отримані результати узагальнюються (агрегуються), розробляються відповідні гіпотези і моделі, виявляються залежності, тен­денції, закономірності та закони руху національної економіки на всіх рів­нях, на основі яких формуються пропозиції та рекомендації органам дер­жавної влади.

Змістом третього етапу є верифікація (перевірка) зазначених гіпоте­тичних розробок реальною практикою господарювання. Підтверджені практикою гіпотетичні розробки набувають статусу концепцій, теорій, нау­кових законів або закономірностей. Отже, національна економіка як наука починається з практики і завершується практикою.

2. За виміром «минуле — сучасне — майбутнє» економіко-теоретичний аналіз минулого, по-перше, дозволяє висувати нові гіпотези, а також перевіряти й коригувати вже існуючі, а по-друге, — є передумовою аналізу майбутнього, головна мета якого — розробка прогнозів можливого розви­тку національної економіки.

3. На відміну від позитивної, нормативна наука відповідає на запи­тання: «Якою повинна бути національна економіка?». Вона є сукупністю уявлень про її «еталонний», оптимальний стан. Найбільш концентрованого вигляду нормативна наука набуває у розробці економічної політики, перш за все, її економічних цілей та інструментів.

Функції національної економіки взаємопов'язані та взаємообумовлені. Наприклад, чим ґрунтовніші позитивні наукові положення про реальні економічні процеси, тим більш практично значущими є наукові пропозиції та рекомендації органам державної влади. Важливо не допускати абсолю­тизації одних функцій і недооцінки інших, враховувати певний баланс між ними. Так, надмірна заідеологізованість економічних рішень за радянських часів часто суперечила не тільки науковим обґрунтуванням і доказам, але й здоровому глузду. Будь-яка економічна політика не буде успішною, якщо не опиратиметься на принципи узгодженості та оптимізації економічних інтересів різних соціальних верств і прошарків населення країни.