3. Інноваційні процеси на підприємствах

В процесі господарської діяльності підприємства відбуваються певні процеси і явища, які умовно ділять на дві групи:

• традиційні (характеризують звичне функціонування підприємства)

• інноваційні (характеризують функціонування підприємства на якісно новому рівні)

Інноваційні процеси – це сукупність безперервно виникаючих в часі і просторі прогресивних, якісно нових змін на підприємствах, що охоплюють весь комплекс відносин виробництва і споживання і складають період від виникнення ідеї до її комерційної реалізації.

Результат інноваційних процесів – новинки. Їх упровадження в практику господарювання – нововведення.

Джерела формування інноваційних процесів:

• досягнення вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень і розробок

• сучасні потреби виробництва і людини.

Класифікація інноваційних процесів:

1. технічні – нові вироби, технології їх виготовлення, засобу виробництва (енергія, устаткування, конструкційні матеріали)

2. організаційні – нові методи і форми організації виробництва, організаційні структури управління сферами наукової і виробничої діяльності

3. економічні – методи господарського управління шляхом реалізації функцій прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності

4. соціальні – різні форми активізації людського чинника, що включає формування персоналу, системи стимулювання, охорони здоров'я людей і навколишнього природного середовища

5. юридичні – чинні нормативно-правові акти, визначальні і регулюючі всі види діяльності підприємств і організацій.

Найактивніше впливають на ефективність діяльності підприємства технічні і організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередкований (через ефективність нових технічних і організаційних рішень).

4. Методи і способи оцінки ефективності інноваційно-інвестиційних проектів

Незважаючи на те, що реалізація інноваційних заходів може здійснюватися як за рахунок капітальних вкладень, так і за рахунок експлуатаційних витрат, оцінку економічної ефективності інновацій здійснюють виходячи із загальних принципів оцінки інвестиційних проектів з урахуванням деяких особливостей, властивих інноваційним проектам.

В період планової економіки діяла офіційно затверджена методика визначення економічної ефективності капітальних вкладень. Згідно ній визначалася абсолютна і порівняльна ефективність капітальних вкладень.

Абсолютна економічна ефективність - показник за певний проміжок часу, що характеризує загальну величину економічного ефекту в зіставленні з розміром витрат і ресурсів окремо й сукупності.

Абсолютна ( загальна ) ефективність капітальних вкладень - це відношення ефекту до капітальних вкладень (коефіцієнт абсолютної ефективності. Е ), та відношення капітальних вкладень до ефекту (термін окупності капітальних вкладень, То), обчислюється за формулами:

для прибуткових підприємств: ,

де ∆П - приріст прибутку на підприємстві за рахунок вкладення інвестицій;

КВ - об'єм капітальних вкладень.

Розраховані таким чином показники абсолютної ефективності капітальних вкладень порівнювалися з нормативними величинами. Якщо вони були рівні або перевищували значення нормативних коефіцієнтів ефективності капітальних вкладень, то вважалося, що капітальні вкладення в економічному плані обґрунтовані.

Значення нормативних коефіцієнтів капітальних вкладень були диференційовані по галузях господарства і коливалися від величини 0,07 до 0,25. В цілому по народному господарству нормативний коефіцієнт ефективності був встановлений на рівні Ен = 0,15, що відповідало терміну окупності капітальних вкладень протягом шести з половиною років.

У сучасних умовах основний недолік даної методики полягає у тому, що величини нормативних коефіцієнтів в значній мірі занижені. В умовах ринкової економіки їх величина повинна адекватно змінюватися залежно від зміни рівня інфляції і бути на рівні процентної ставки, досягнутої норми прибутку на капітал, ставки дивіденду або іншого аналогічного критерію.

Порівняльна економічна ефективність - показник, що характеризує умовний економічний ефект, отриманий у результаті порівняння й вибору кращого варіанта, що може бути визначений

• на основі порівняння зведених витрат.

• на основі розрахунку строку окупності,

• на основі розрахунку коефіцієнта порівняльної ефективності додаткових капітальних вкладень,

Методика визначення порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень заснована на порівнянні зведених витрат по варіантах. Згідно цій методиці економічно доцільним варіантом вважається той, який забезпечує мінімум зведених витрат (З), які є сумою поточних витрат (собівартість) (С) і капітальних вкладень (КВ), приведених до однакової розмірності відповідно до нормативу ефективності (Ен), тобто

Зi = Ci + Ен * KВi min

де Сi - собівартість продукції по варіантах;

Кi - капітальні вкладення по варіантах;

Ен – нормативний коефіцієнт капітальних вкладень;

Ен * Кі = П _НОРМ – нормативний прибуток.

При цьому річний економічний ефект (ЕЕ) від реалізації кращого варіанту визначається по формулі

де З₁, 3₂ - зведені витрати по варіантах;

С₁, С₂ - собівартість продукції по варіантах;

К_1, К₂ - капітальні вкладення по варіантах.

Недоліком даної методики є і те, що критерієм для кращого варіанту є зведені витрати, а не прибуток, який найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки. Крім того, дана методика не може бути використана при обґрунтуванні капітальних вкладень, що направляються на поліпшення якості продукції, оскільки поліпшення якості продукції на підприємстві, як правило, веде до збільшення витрат виробництва продукції. Використовування показника зведених витрат не дозволяє вибирати кращий варіант, якщо кінцеві результати не співставні. Однак, для оцінки ефективності проектів з коротким інвестиційним циклом дану методику використовують

Великий теоретичний і практичний інтерес представляє методика визначення вигідності інвестицій в розвинених країнах з ринковою економікою, яка впродовж десятиліть не зазнавала істотних змін, що свідчить, по-перше, про її глибоку наукову обґрунтованість, по-друге, про її підтвердження практикою.

Існує декілька методів аналізу ефективності інвестицій, що базуються на допущенні, що гроші, отримувані (або що витрачаються) у майбутньому, будуть мати меншу цінність, ніж зараз.

Формула складного відсотка, що дозволяє розраховувати дисконтовану вартість (приведену) майбутніх надходжень ( Р ):

,

де S - надходження наприкінці i - го року;

Р - дисконтована вартість (приведена вартість грошових надходжень) у i - му році;

r - коефіцієнт дисконтування.

Тоді - фактор дійсної вартості.

У загальному випадку, коефіцієнт дисконтування - це обраний рівень норми дисконту, що повинний забезпечити компенсацію ризику вкладень. Високий коефіцієнт дисконтування зменшує прогнозований приток наявних коштів швидше, ніж менший коефіцієнт.

Найбільш часто використовується коефіцієнт дисконтування приблизно рівний ризику по операціях самої фірми. Цей ризик може бути приблизно визначений за допомогою норми прибутку, що визначає рівень прибутку на капітал. Якщо передбачається, що проект інвестування менш ризикований, ніж традиційна діяльність фірми (наприклад закупівля землі, транспортних засобів), тоді вибирається і більш низький коефіцієнт дисконтування. Якщо інвестиційні проекти вважаються більш ризикованими, ніж звичайна діяльність фірми (наприклад вкладення в нову техніку, виробництво нової продукції), то використовується більш високий рівень коефіцієнта дисконтування.

Порівняння різних інвестиційних проектів і вибір кращого з них рекомендується проводити з використанням різних показників, до яких відносяться:

• чистий дисконтований дохід (чиста дійсна (поточна, теперішня, приведена ) вартість);

• індекс дохідності (прибутковості, чистої дійсної (поточної, теперішньої, приведеної ) вартості);

• термін окупності.

Чистий дисконтований дохід (ЧДД) є оцінкою сьогоднішньої вартості чистого потоку майбутнього доходу, це приведена вартість майбутніх надходжень за вирахуванням приведеної вартості всіх поточних і інвестиційних витрат.

Обчислюється в такий спосіб:

,

де ППК_і - щорічний приведений потік коштів.

Якщо ЧДД іноваційного проекту позитивний, проект є ефективним (при даній нормі дисконту). Чим більше ЧДД, тим ефективніше проект. Головний недолік цього методу розрахунку складається в тому, що він не враховує розміри інвестицій конкуруючих проектів (не вимірює відношення прибутків до початкових грошових вкладень).

Індекс дохідності (ІД) є відношенням суми приведеного потоку до приведених інвестиційних витрат

,

Якщо ІД > 1, проект ефективний, якщо ІД < 1- неефективний.

Термін окупності проекту - час, за який надходження від виробничої діяльності підприємства покриють витрати на інвестиції. Вимірюється він в роках або місяцях. Термін окупності рекомендується визначати з використанням дисконтування.

Разом з перерахованими критеріями у ряді випадків можливе використовування і ряд інших: внутрішня норма дохідності, коефіцієнт "прибуток - витрати", точка беззбитковості і т.д. Але жоден з перерахованих критеріїв сам по собі не є достатнім для ухвалення проекту. Рішення про інвестування коштів в проект повинне ухвалюватися з урахуванням значень всіх перерахованих критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту.