Переваги банківського переказу:

• відносна дешевизна – часто банки за здійснення переказу не стягують комісійні або ця сума незначна. Витрати, що виникають за переказ (телеграфні, через SWIFT) утримуються з суми переказу, або пред’являються переказодавцеві;

• відносна простота – для здійснення переказу не потрібне представлення в банки комерційних документів, крім заяви переказодавця на переказ. Виплати експортеру (бенефіціару) можуть бути здійснені безумовно або проти представлення ним відповідного документу (наприклад, розписки), оскільки це незабезпечена форма розрахунків;

• відносна швидкість – перекази телеграфом, телексом, через SWIFT (для порівняння: банківський переказ – розрахунки тривають до кількох тижнів; інкасо, акредитив – до кількох місяців – 1-3 місяці).

Недоліки:

• потреба в банківському кредиті, але його строк коротший за строк кредиту для відкриття акредитива чи здійснення інкасо;

• одна зі сторін несе ризик: імпортер – ризик непоставки, експортер – ризик неоплати, затримується інкасація валютної виручки.

Для усунення ризику широко застосовуються банківські гарантії: в першому випадку – за дорученням експортера на суму авансованого платежу банк експортера звичайно видає на користь імпортера гарантію повернення отриманого авансу у випадку невиконання умов поставки; у другому випадку – банківська гарантія на користь експортера на випадок неоплати товару імпортером.

Вексельна форма розрахунків

Вексель як форма розрахунків широко застосовується в міжнародному платіжному обороті. Використання векселя в якості засобу обігу і платежу в міжнародній сфері пов’язане з тим, що суттєва частка зовнішньоторговельного обороту здійснюється з використанням кредиту.

В розрахунках по зовнішньоторговельних операціях застосовується простий вексель (соло) та переказний вексель (тратта).

Вексель складається в строго встановленій формі. Його форма і вид визначається національним законодавством. В країнах СНД форма, вид та обіг векселів регламентуються у відповідності до колишнього радянського законодавства, зокрема “Положенням про переказний та простий вексель” (Постанова Центрального Виконавчого Комітету Ради Народних Комісарів СРСР від 7 серпня 1937 р.). В сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми і національного, і міжнародного права.

Виділяють три групи країн, що відрізняються за відповідними системами вексельного права:

1) країни Женевської вексельної системи права, оформленої Женевською конвенцією про введення “Однотипного вексельного закону” в 1930 році, згідно якого країни-учасниці угоди уніфікували національне вексельне законодавство. До їх числа відноситься більшість країн Європи, Японія, ряд держав Латинської Америки, Африки, азіатські країни, країни СНД;

2) країни англо-американської системи вексельного права – Англія, Ірландія, колишні англійські колонії, які застосовують англійський “Закон про переказні векселі” (1882 р.); США – застосовують “Однотипний торговельний закон” (1962 р.);

3) країни, чиє вексельне законодавство не відноситься до жодної з вказаних систем – країни Латинської Америки, Іспанія, Іран, Єгипет та інші.

Таким чином, якщо векселі використовуються в розрахунках між країнами, де вексельне законодавство відрізняється, контрагенти вказують, яке з національних законодавств регулюватиме відносини.

Простий вексель – документ, що засвідчує письмове безумовне зобов’язання векселедавця (позичальника) виплатити суму коштів кредитору (вказаному у векселі чи пред’явнику) через встановлений строк або за вимогою.

В міжнародному обороті частіше застосовується трата.

Переказний вексель (трата) – документ, що засвідчує письмовий безумовний наказ векселедавця (кредитора, трасанта) позичальнику (платнику, трасату) виплатити суму коштів третій особі (ремітенту, пред’явнику) у встановлений строк чи за вимогою.

В якості ремітента звичайно вказується банк, що обслуговує трасанта (кредитора).

Вексель, як платіжний документ, повинен містити обов’язкові реквізити.

В багатьох країнах розроблені вексельні формуляри, що відповідають вимогам відповідного вексельного законодавства з метою раціоналізації операцій з векселями. Проте можна виставляти і вексель, не оформлений на спеціальному бланку, але він повинен містити всі необхідні реквізити.

Обов’язкові реквізити векселів:

Реквізити	Простий	Переказний
Найменування “Вексель”, тобто вексельна мітка	+	+
Просте і нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму	+
Простий і нічим не обумовлений наказ сплатити певну суму		+
Термін платежу	+	+
Місце, в якому має здійснюватися платіж	+	+
Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж	+	+
Найменування того, хто повинен платити		+
Дата і місце складання векселя	+	+
Підпис того, хто видає документ (векселедавця)	+	+

Оскільки переказний вексель не має сам по собі сили законного платіжного засобу, а є лише представником дійсних грошей, в міжнародній практиці прийнято, що боржник (трасат) повинен письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у вказаний строк, тобто здійснити акцепт у вигляді надпису на лицьовій стороні векселя і підпису акцептанта. Через акцепт трасат стає акцептантом, тобто головним вексельним боржником, так само, як і векселедавець по простому векселю, і несе відповідальність за оплату векселя у вказаний в ньому термін. Акцепт може бути загальним або обмеженим (частковим).

В процесі обігу вексель передається від одного тримача до іншого шляхом передавального запису – індосаменту (жиро) на зворотній стороні векселя. Кожний індосант, як і векселедавець, несе відповідальність за акцепт і виплату за векселем. Вексельні зобов’язання платника, векселедавця та індосанта можуть бути додатково гарантовані за допомогою авалю – вексельного гарантування.

Простий: Векселедавець – боржник, позичальник	Переказний: Векселедавець - кредитор
Безумовне зобов’язання векселедавця	Безумовний наказ векселедавця
Платник – векселедавець	Платник – акцептант

Схема розрахунків із застосуванням переказного векселя:

Банк експортера 7.1 (ремітент) 6 5	Банк імпортера
Банк постачальника 4	7.2
Постачальник сировини 3.2
Виробник 2	3.1
Експортер (трасант) 1	Імпортер (трасат)

1. Контракт.

2. Експортер виписує вексель на імпортера і розплачується цим векселем з виробником.

3.1. Виробник пред’являє вексель імпортеру для акцепту, після чого стає векселетримачем акцептованого векселя.

* 2 і 3.1 об’єднуються, якщо експортер є водночас і виробником товару.

3.2. Виробник розплачується векселем з постачальником за сировину, тобто шляхом індосаменту передає іншому тримачеві.

4. Постачальник (у разі потреби в коштах) здійснює облік векселя в своєму банку.

5. Банк постачальника може здійснити переоблік векселя у банку експортера (або в Центральному банку, якщо банк постачальника є банком експортера).

6. Після настання терміну оплати банк експортера пред’являє вексель банку імпортера.

7.1. Банк імпортера списує суму векселя з рахунку акцептанта і переказує банку експортера.

7.2. Вручає імпортеру-акцептанту оплачений вексель.

Оскільки вексель не є загальним законним платіжним засобом, то сфера його обігу, як засобу платежу, обмежена. Вексель – це фінансовий документ, що засвідчує лише право на отримання грошової суми від трасата через встановлений час. Тому борг трасата вважається погашеним при оплаті векселя готівкою, перерахуванням вказаної в ньому суми на банківський рахунок пред’явника банківським переказом або чеком.