2.1. Забезпечена система розрахунків Акредитивна форма розрахунків

Акредитив – зобов’язання банка імпортера здійснити за вказівкою та за рахунок імпортера платіж експортерові або акцептувати його трати або врахувати документи (облікувати, негоціювати векселі) проти представлення експортером документів.

Зобов’язання банку по акредитиву є самостійним і не залежить від правовідносин сторін за комерційним контрактом.

Застосування акредитиву регулюється “Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів” № 500, розробленими МТП, в редакції 1993 р.

В розрахунках за документарним акредитивом беруть участь:

• імпортер – закордонний покупець чи вітчизняний імпортер – наказодавець акредитива, що звертається до банку з проханням про його відкриття;

• бенефіціар – експортер, на користь якого відкривають акредитив;

• банк-емітент – банк імпортера, що відкриває акредитив;

• авізуючий банк – банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття акредитива і передати текст акредитива, засвідчивши його достовірність. В якості авізуючого банку може виступати:

• банк-емітент – звертається безпосередньо до експортера без залучення іншого банку – це так званий “акредитив, авізований прямо”. Недоліки: не дозволяє контролювати достовірність акредитива і ускладнює процес з’ясування платоспроможності банка-емітента. Застосовується рідко.

• банк експортера – банк-емітент звертається з дорученням до банку експортера, щоб сповістити експортера. Застосовується часто.

• третій банк.

• виконавчий банк – банк, уповноважений здійснити оплату документів. Виконавчим банком може бути:

• банк-емітент;

• авізуючий банк – проводить оплату документів експортеру в момент їх представлення в банк, а потім вимагає відшкодування здійсненого платежу у банка-емітента (рамбурсування – див. акцептно-рамбурсний кредит).

• рамбурсуючий банк – третій банк, який бере участь у розрахунках, якщо у виконавчого банка і у банка-емітента немає взаємних кореспондентських рахунків. При відкритті акредитива банк-емітент дає інструкції (рамбурсне повноваження) рамбурсуючому банку оплачувати вимоги виконавчого банку впродовж строку дії і в межах суми акредитива.

Схема розрахунків за документарним акредитивом:

7.1 Банк експортера 6 (авізуючий банк) 3 8 5.2 4	Банк імпортера (банк-емітент) 2 7.2
Експортер 1 (бенефіціар) 5.1	Імпортер (наказодавець)

1. Імпортер (закордонний покупець або вітчизняний імпортер) і експортер (закордонний продавець або вітчизняний експортер) укладають контракт, в якому передбачено форму розрахунків за акредитивом;

2. Імпортер доручає своєму банкові виставити акредитив на користь експортера (бенефіціара), представляючи заяву на відкриття акредитиву.

3. Банк-емітент виставляє (відкриває) акредитив і направляє акредитивного листа банку-кореспонденту в країні експортера, призначаючи його авізуючим банком і доручаючи йому передати акредитив бенефіціару.

4. Повідомлення (авізування) бенефіціара про відкриття акредитива на його користь (тобто забезпечення платежу).

5.1. Бенефіціар здійснює відвантаження товару на експорт.

5.2. Бенефіціар оформляє і представляє документи для отримання платежу, як правило, в авізуючий банк.

6. Авізуючий банк (банк експортера) перевіряє документи на предмет відповідності їх умовам контракту та акредитива і пересилає банку-емітенту.

7.1. Банк-емітент, ретельно перевіривши документи, здійснює їх оплату (при виконанні всіх умов акредитива).

7.2. Банк-емітент передає оплачені документи імпортеру.

8. Банк експортера (авізуючий) зараховує бенефіціару експортну виручку.

Для бронювання коштів, тобто надання гарантії платежу, банк імпортера може відкрити рахунок “Акредитиви” у себе або в банку експортера. При здійсненні оплати банк зараховує відповідну суму на рахунок експортера і одночасно списує її з рахунку “Акредитиви”, якщо він відкритий в цьому ж банку. Якщо даний рахунок відкритий в банку імпортера, то гроші з нього будуть списані після надходження в цей банк дебетових авізо і товарних документів від банку експортера.