Переваги акредитива:

для експортера – це найбільш вигідна форма розрахунків:

• надійність платежу, оскільки це єдина форма розрахунків (крім гарантійних зобов’язань банка), що передбачає письмове зобов’язання банку здійснити платіж на додачу до зобов’язань імпортера;

• дає гарантії на випадок валютного ризику, передусім в торгівлі з країнами, де здійснюється валютне регулювання або введені валютні обмеження. Для відкриття акредитива на користь іноземного постачальника покупці вказаних країн повинні отримати попередній дозвіл від національних органів валютного контролю на переказ валюти за кордон. Таким чином відбувається звільнення експортера від ризику заморожування валютної виручки. Світовий досвід доводить, що банки країн, що розвиваються, які відчувають валютно-фінансові труднощі, передусім погашають заборгованість за відкритими ними акредитивами;

• швидкість отримання валютної виручки порівняно з іншими формами розрахунків, особливо, якщо оплату здійснює банк експортера негайно після відвантаження товару проти представлення відвантажувальних документів (в протилежному випадку експортер може отримати кредит в своєму банку в національній валюті до отримання платежу за акредитивом).

для імпортера:

• має гарантію, що платіж буде здійснено на користь експортера лише після пред’явлення ним товарних документів, що засвідчують відвантаження.

Недоліки:

для імпортера:

• вилучаються кошти імпортера на весь строк відкриття акредитива; =>

• іммобілізація та розпилення капіталу, оскільки імпортер повинен відкрити акредитив до отримання і реалізації товарів; =>

• потреба в банківському кредиті для відкриття акредитива. Після сплати за нього відсотків, ця форма розрахунків дорожчає; =>

• висока вартість акредитива (найбільш складна і дорога форма розрахунків). За виконання акредитивних операцій – відкриття, авізування, підтвердження, прийом і перевірку документів, платіж – банки стягують більш високу комісію, ніж за іншими формами розрахунків, наприклад, інкасо. При цьому всі витрати по проведенню акредитивних операцій несе, як правило, імпортер.

Вартість акредитива приблизно дорівнює 1 % у квартал від сум платежів.

Інкасова форма розрахунків

Інкасо – доручення експортера своєму банку (банку експортера) отримати платіж від імпортера за відвантажений на його адресу товар і надані послуги проти представлення відповідних документів, зараховуючи кошти на рахунок експортера в банку.

Застосування інкасо регулюється “Уніфікованими правилами з інкасо” № 322, розробленими МТП, в редакції 1978 р. (вперше в 1936 р.)

Інкасація – отримання в банку грошей готівкою за векселем, чеком, іншими платіжними документами.

Інкасування – стягнення платежу з боржника.

Згідно “Уніфікованих правил з інкасо” інкасові операції здійснюються банками на підставі отриманих від експортера інструкцій – інкасового доручення.

Розрізняють види інкасо з точки зору документарного забезпечення:

1) просте (чисте),

2) документарне (комерційне).

Просте (чисте) – стягнення платежу за фінансовими документами, що не супроводжуються комерційними.

Документарне (комерційне) – 1) інкасо (стягнення платежу) за фінансовими документами, що супроводжуються комерційними; 2) інкасо тільки комерційних документів. При цьому на банки не покладаються будь-які зобов’язання по оплаті документів.

В розрахунках з інкасо беруть участь:

• експортер (довіритель) – клієнт, що доручає інкасову операцію своєму банку;

• банк-ремітент – банк, якому довіритель доручає операцію по інкасуванню, як правило, це банк експортера;

Ремітент – особа, якій має бути сплачено борг.

• інкасуючий банк – банк в країні імпортера, що стягує валютні кошти, отримавши їх від імпортера, та здійснює платіж.

Інкасуючий банк називає довіритель (експортер), якщо його вибір обумовлений сторонами в контракті. Інкасуючим банком повинен бути в будь-якому випадку банк, який є кореспондентом банка-ремітента. Таким чином, інкасуючим банком може бути:

• банк імпортера;

• третій банк, що має кореспондентські відносини з банком-ремітентом.

• представляючий банк – повідомляє (авізує) платника про те, що в даному банку знаходяться неоплачені або неакцептовані документи і представляє документи платникові, без яких він не зможе отримати товар в своє розпорядження. Представляючим банком може бути:

• інкасуючий банк (як правило);

• банк імпортера;

• третій банк.

• імпортер – платник.

Схема розрахунків за документарним інкасо:

Банк експортера 6 (банк-ремітент) 3 7 2.2	Банк імпортера (інкасуючий, представляючий) 4 5
1 Експортер 2.1 (довіритель)	Імпортер

1. Контракт, в якому передбачено форму розрахунків за інкасо.

2.1. Довіритель (експортер) здійснює відвантаження товару на експорт.

2.2. Довіритель виставляє інкасове доручення банкові-ремітенту та передає документи для інкасації.

3. Банк-ремітент (банк експортера) пересилає документи та інкасове доручення інкасуючому банку (заказною авіапоштою).

4. Інкасуючий банк (якщо він є також банком імпортера, представляючим банком) представляє документи платникові (імпортерові) безпосередньо. Якщо інкасуючий банк не є представляючим, то він передає документи представляючому, а той в свою чергу пред’являє їх імпортерові.

5. Імпортер (платник) виконує умови інкасо (здійснює платіж або акцептує документи) проти передачі йому документів.

6. Інкасуючий банк переказує гроші банку-ремітенту, кредитуючи його рахунок.

7. Банк-ремітент, отримавши кредитове авізо або електронне повідомлення про переказ коштів на його рахунок, зараховує валютну виручку експортерові (довірителеві), кредитуючи його рахунок.

Умови інкасо, що вказуються в інкасовому дорученні:

1) “документи проти платежу” Д/П – передача документів тільки проти платежу готівкою чи переказом;

2) “документи проти акцепту” Д/А (інкасо з попереднім акцептом) – інкасуючий (представляючий) банк має право передати імпортерові документи за умови, що він акцептує виставлений експортером вексель (трату);

3) “документи без оплати” – безвідкличне письмове зобов’язання імпортера здійснити платіж. Імпортерові документи передаються проти безвідкличного підтвердження, а оплата здійснюється у встановлений строк. Застосовується така умова при наданні короткострокового комерційного кредиту до трьох місяців (30-90 днів), що не забезпечений векселем. Імпортер має можливість продати куплений товар, отримати виручку та потім оплатити інкасо експортерові. Таким чином, інкасова форма розрахунків тісно пов’язана з кредитними відносинами;

4) інкасо без документів – якщо товар відвантажений експортером і відправлений авіатранспортом, не виключено, що товар, який потрібен покупцеві терміново, прибуде раніше, ніж документи, відправлені поштою. В таких випадках документи висилаються разом з товаром на адресу банка в країні імпорту (інкасуючого банка). Цей банк отримує інструкції від банка-ремітента телексом або через комп'ютерну систему SWIFT.

Тобто за нашою схемою операції 2.1 і 2.2 об’єднуються в одну і йдуть за маршрутом 2.

Вказані умови рекомендується використовувати тільки в тих випадках, коли продавець (експортер) впевнений у гарному фінансовому стані імпортера. В деяких країнах, передусім неєвропейських, не завжди є гарантія того, що банк в країні покупця передасть йому документи тільки проти платежу, оскільки не виключено, що він отримає документи без платежу;

5) інкасо з наступним акцептом – оплата здійснюється відразу після подання розрахункових документів, а їх акцепт – згодом, після оплати. Також використовується для розрахунків між партнерами, які довіряють один одному.

Інкасо є основною формою розрахунків за контрактами на умовах комерційного кредиту. При цьому експортер виставляє тратту на інкасо для акцепту платником, як правило, проти вручення йому комерційних документів (документарних інкасо), при настанні строку платежу акцептовані векселі відсилаються для оплати на інкасо (чисте інкасо).

Розрахунки у формі інкасо мають як переваги, так і недоліки.

Переваги (передусім для імпортера):

• для імпортера – здійснюється платіж дійсно поставленого товару проти документів, що дають право на товар, при цьому не має необхідності заздалегідь вилучати кошти зі свого обороту;

• для експортера – зберігається юридичне право на товар до моменту його оплати імпортером (якщо не практикується пересилання безпосередньо покупцеві одного з оригіналів коносамента для прискорення отримання товару);

• для експортера та імпортера – відносно невеликі витрати на здійснення інкасової операції (порівняно з акредитивом).

Комісійні банку за обслуговування платить, як правило, експортер, або за домовленістю.

Недоліки (передусім для експортера):

• існує значний розрив у часі між відвантаженням товару, передачею документів в банк і надходження валютної виручки по інкасо, особливо за тривалого транспортування вантажу => уповільнення оберненості коштів експортера;

• потреба в банківському кредиті для покриття іммобілізованих ресурсів;

• відсутність надійності оплати документів – імпортер може відмовитися від оплати товарних документів, що може бути пов’язане з:

• погіршенням кон’юнктури ринку,

• фінансовим станом імпортера,

• імпортер може не мати дозволу на переказ валюти за кордон.

Для усунення цих недоліків застосовуються додаткові умови:

1) за дорученням імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, що забезпечує йому платіж по інкасо у випадку неоплати імпортером. Гарантія може бути:

• банківська гарантія,

• аваль (вексельне поручительство).

Банк-аваліст приймає відповідальність за платіж, ставлячи підпис звичайно на лицьовій стороні векселя з обмовкою, за кого конкретно видана гарантія платежу, інакше вважається, що аваль виданий за векселедавця переказного векселя (експортера);

2) застосування телеграфного інкасо – імпортер здійснює оплату проти телеграми (телексу) банка експортера про виставлення експортером документів на інкасо (тобто платіж не проти отримання документів в своєму банку, а проти телексного повідомлення про прийом документів на інкасо).