21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.

Макроекон. політика - це набір правил та регулювань, що призначені для впливу і контролю макроекономічних змінних. До цих змінних належать: національний дохід, рівень безробіття, ріст виробництва, загальний рівень заробітної плати, цін та процентних ставок. Макроекон. політика країни залежить від вибору країнею певної стратегії розвитку. На сьогодні існує цілий ряд макроекон. політик і стратегій,які оберають держави для свого подальшого розвитку.Завдяки цим стратегія ми маємо змогу розглядати цілий ряд господарської діяльності країн,порівняти рівень та динаміку розвитку,вивчити структуру та інфраструктуру фінансово-банківської системи,економічні цикли тощо. Види стратегій:стратегію сталого розвитку,яку використовують країни з добре розвиненою ринковою економікою; стратегія навздогоняючого типу,яку використовують країни з перехідною економікою та індустріальні країни; стратегія автаркії ,тобто забезпеченя захисту від зонішніх криз. Види макроекон. політик: 1.політика управл-ня попитом: полягає у непрямому впливі уряду на рівень і склад доходу та виробництва через контроль обороності грошей, пропозиції грошей та рівня процентних ставок. До складу політики управління попитом входить фіскальна (бюджетна), монетарна політика та політика управління державним боргом. 2.політика управління доходом/виробн-вом: полягає у прямій інтервенції уряду на ресурсний та товарний ринки для контролю над рівнем і складом доходу та виробництва. До даного класу входить національне економічне планування, державне виробництво (контроль через державну власність та управління засобами виробництва), політика доходів (основні інструменти застосовуються контроль за цінами та заробітною платою, індексація доходів) та регулятивна політика (різноманітні соціальні та екологічні регулювання, закони про права власності, закони про банкрутство, антимонопольні закони, протекціоністські тарифи, експортні субсидії та ряд інших, які впливають на ціноутворення, виробництво та доходність різноманітних товарів та послуг.). 3.політика управління пропозицією: політика базується на тому, що учасники економічної діяльності узгоджують свою поведінку та портфелі активів у відповідь на зміну відносних цін. Головними знаряддями здійснення цієї політики є структура податків та податкових ставок, склад урядових витрат, пропозиція грошей та процентні ставки, регулятивне середовище.

22.Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).

Види МСЕР: за рівнем розвитку країн, стратегії: домінуючих країн, розвиваючихся, перехідних. ДОМІНУЮЧІ : це країни, які справляють на інші країни односторонній, незворотній або частково зворотній вплив, завдяки: своїм розмірам, могутності та хар-ру діяльності. Стратегії: лідерства (форм.засад іноввац. лідерства, екон.експансія); домінування (активна держ. політика, визн.система націон.пріоритетів, узгодж.дії держ і приватного сектору). Риси: індивід-м, нац.егоїзм, автаркія експансії (до себе не пускаю, на інших наступаю), конкуренція, відкритість для підпорядкованих країн. КРАЇНИ що РОЗВ-СЯ: Стратегії: наздогоняльні (стаб-я екон.розвитку, досягнення макроекон.рівноваги, форм.засад міжнар.конкуре-ті, реструкт-я нац.екон.). ТРАНЗИТИВНІ: виживання (подолання внутр.екон.криз; стабіл.екон.розвитку; консервація екон. структури), наздогоняльні (стаб-я екон.розвитку, досягнення макроекон.рівноваги, форм.засад міжнар.конкуре-ті, реструкт-я нац.екон.)+ 7 моделей стратегій для транзитивних країн: Китайська модель. Процес трансформування визначено як поступовий, тривалий, поетапний. Система державного управління й планування не ліквідується, а пристосовується до нових умов. Угорська модель – також означає поступовий перехід до ринкових відносин; ринкове середовище почало формуватися ще в надрах командно-адміністративної системи. Проте, на відміну від китайської моделі, командна система не зберігається, а поступово демонтується. Польська модель «шокової терапії» – швидке руйнування адміністр.системи управління, прискорена приватизація, максимальна відкритість економіки для іноземних товарів і капіталу. Чеська-Словацька модель. Економічні реформи спираються на старі традиції ринкової культури. здійснюється м’якими, цивілізованими методами, шляхом акціонування й корпоралізації. Прибалтійська модель Специфіка її полягає в незначних масштабах народного господарства й ефективного використання факторів зовнішньої допомоги для стабілізації виробництва, споживання і фінансово-грошової системи. Російська модель – ґрунтується на приватизації, роздержавленні, внаслідок чого утворюються великі ТНК олігархічного типу. Державна бюрократія зберігає сильні позиції. Українська модель. Специфічною рисою є досить тривалий час (практично перші десять років незалежності) пошуку оптимального стратегічного напряму, визначення стратегічної мети.