155. Еволюція стратегій розвитку економіки України як транзитивної країни (???).

Визначення національних інтересів України і активізація її зусиль у зовнішньополітичному вимірі відбувається на трьох рівнях: глобальному, регіональному і локальному.

На глобальному рівні можливості України є вкрай обмеженими, враховуючи значне зниження її економічного і військового потенціалу, та те, що вона позбавилася ядерної зброї. Внаслідок глобального геостратегічного програшу Україна на цьому рівні є об'єктом тиску з боку глобальних силових потуг - США та міжнародних фінансових структур, РФ, яка зберігає статус глобальної військово-стратегічної потуги, Європейської спільноти та інших.

Глобальні сили мають певні інтереси в Україні, які можуть бути реалізовані в спектрі можливостей між ситуацією "країна - суб'єкт" та ситуацією "країна - об'єкт". Зниження статусу України як суб'єкта зменшує її можливості опору, зовнішній тиск зростає. І навпаки, підвищення спроможності України як суб'єкта надає більше можливостей для її економічного і політичного утвердження в геополітичному просторі.

В ситуації геостратегічної ізоляції, що склалася нині, Україна може зберігати свій геополітичний статус суб'єкта, якщо балансуватиме на глобальному рівні між інтересами світових потуг, в очікуванні сприятливішої для себе ситуації. Україна неодмінно програватиме як суб'єкт, коли глобальні потуги порозуміються поміж собою в українському питанні. Жорстока дійсність полягає в тому, що коли країна падає в прірву, це часто не зачіпає інтереси інших, але коли вона прагне зробити хоч малий крок щодо підвищення власного статусу суб'єкта, неодмінно посилюється зовнішній тиск. Ми можемо це бачити на прикладі ситуації навколо будівництва іранської АЕС, танкового контракту з Пакистаном, контракту з південнокорейською фірмою ДЕУ в галузі автомобілебудування тощо.

156. Економіки національних держав та регіонів у контексті інтересів України.

В умовах глобалізації та активізації інтеграційних процесів важливу роль у МЕВ грають двосторонні відносини. Це важливо з багатьох причин, зокрема, налагодження взаємовідносин з окремими Європейськими країнами сприяє реалізації стратегії Євроінтеграції, враховуючи географічне розташування Укр. на межі Заходу і Сходу, двосторонні відносини дозволяють закріпити позиції Укр. на міжнародних ринках зберігаючи відносний нейтралітет. З суто економічної точки зору, такі відносини, зокрема підписання двосторонніх договорів відкриває нові ринки збути та сировини для Укр., дає нові можливості для співпраці та посиленню конкурентоспроможності країни. Ключовими країнами партнерами на даний момент можна назвати Росію, США, деякі країни СНД, Китай, країни ЄС (зокрема Італію, Німеччину, Польщу, Іспанію, Португалію, тощо.).

• США є головним інвестором України, однією з домінантних сил у світі, має вплив на міжнародні організації, тощо. Немає сумнівів, важливість двосторонніх відносин США і Укр. Станом на 2010 рік, між країнами підписано близько 120 договорів. Даний вектор розвитку є необхідним.

• Росія та країни СНД (зокрема Казахстан, Грузія, Азербайджан, тощо). Росія і Україна мають тісну взаємозалежність у більшості сферах, це зумовлено історично. Також, Росія є домінантною країною на пострадянському просторі. Щодо Казахстану, то дана країна грає важливу роль з декількох причин: наявність природних ресурсів, країна транзитер (межує з Китаєм), домінантна сила в Центрально-Азійському регіоні. Щодо Азербайджану, Молдови, Грузії, то дані країни відіграють важливу роль у розвитку Чорноморського регіону.

• Китай є не менш важливим партнером, позиції країни постійно зміцнюються, країна є центром світового виробнитства, має значний економічний і військовий потенціал.

• Окремі двосторонні договори з країнами ЄС не лише вигідні з точки зору спрощення торгівлі і інвестиційного процесу а і як поглиблення Євроінтеграційного процесу. Можна виділити наступні окремі країни: Іспанця, Португалія, Італія, Німеччина, Франція та Польща і прикордонні країни ЄС.

• Обов’язковим слід виділити країни із високо розвинутою технологічною базою, такі як Японія і південна Корея. Це зумовлено потребою Укр. у розвитку науково технічного сектору, що в сучасних умовах, є однією з ключових конкурентних переваг країн.