131.(1) Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.

В 2001 р. були розроблені «Концептуальні засади стратегій економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки”. Зазначається, що метою стратегії України є забезпечення підґрунтя в країні як високо розвинутої соціальної за своєю сутністю, демократично-правової держави та її інтегрування і світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою, яка здатна вирішувати найскладніші завдання свого розвитку.

Серед основних напрямів стратегічних пріоритетів слід назвати наступні:

- Створення передумов для набуття членства в ЄС

- Забезпечення сталого економічного зростання

- Затвердження інноваційної моделі розвитку

- Соціальна переорієнтація економічної політики

Важливою метою українського уряду повинна стати розробка державної стратегії сталого розвитку. Слід зазначити, що метою стратегії сталого розвитку України є забезпечення соціально-відповідального економічного розвитку, одночасно захищаючи ресурсну базу і навколишнє середовище на благо майбутніх поколінь.

Проте, одночасно необхідно зазначити і основні перешкоди реалізації стратегії сталого розвитку в Україні:

- Наявність фрагментарного підходу до існуючих проблем економічного, соціального, екологічного характеру

- Використання в світі значно більшого обсягу ресурсів, ніж можуть витримати екосистеми

- Слабкість або відсутність політики, яка пов’язувала б в єдине ціле сфери фінансів, торгівлі, інвестування, нових технологій і була розрахована на тривалий період

- Брак ресурсів

131.(2) Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.

Основні ґеополітичні і зовнішньополітичні пріоритети України:

– виживання України як суверенної незалежної держави, зростання ролі фундаментальних цінностей і зміцнення інституцій, що забезпечують добробут, безпеку і соціокультурний прогрес;

– повернення України в европейський цивілізаційний простір, всебічна інтеґрація до европейських і евроатлантичних політичних і соціальних структур, а також структур безпеки;

– посилення економічного й політичного потенціалу і “дієспроможности” України в широкому розумінні цього терміну за рахунок прискорення внутрішнього розвитку, участи в европейських структурах безпеки, укладання двосторонніх і багатосторонніх договорів, отримання відповідних гарантій безпеки тощо;

– пріоритетна орієнтація на інтеґрацію до ЕС і ЗЕС. Поглиблення спеціального партнерства з НАТО, курс на приєднання (як перший крок) до політичних структур цієї організації, яка є наріжним каменем усієї структури европейської безпеки;

– зміцнення стратегічного партнерства зі США і зв’язків з країнами Західної Европи відповідно до національних інтересів і пріоритетів України;

– підтримка і розвиток рівноправних, взаємовигідних економічних, політичних і соціокультурних відносин з РФ;

– зміцнення та консолідація особливих відносин із стратегічно важливими сусідами, насамперед Польщею, країнами Балтії, Туреччиною, Грузією, Азербайджаном та країнами Вишеградської групи;

– сприяння формуванню “поясу стабільности” та реґіональних структур безпеки від Балтійського і Чорного морів до Закавказзя і Центральної Азії;

– активна участь у створенні европейських і евразійських транспортних коридорів як по “Балто-Чорноморсько-Близькосхідній” вісі, так і по вісі “Західна Европа – Україна – Закавказзя – Центральна Азія – КНР”, використання цих коридорів для створення надійної багатоальтернативної системи постачання енергоносіїв і стратегічно важливої сировини;

– курс на альтернативне лідерство на терені колишнього СРСР і насамперед у Чорноморсько-Каспійському реґіоні; активна кооперація з тими країнами, які вбачають в Україні надійного рівноправного партнера, вільного від великодержавних і гегемоністських амбіцій;

– протидія неконтрольованому іноземному економічному проникненню і всебічній захист економічного суверенітету, недопущення встановлення будь-яких форм економічної і політичної залежности;

– блокування поточних спроб односторонньої іноземної соціально-культурної та інформаційної експансії й домінування;

– цілеспрямоване формування в масовій свідомості універсальних европейських і евроатлантичних цінностей і соціокультурних орієнтацій.