129. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.

Процесформуванняелементівглобальноїекономікирозви-ваєтьсяодночасно в кількохнапрямах. Перший з них пов'язанийзізбутомтоварів і послуг на внутрішньому ринку в умовах, з одного боку, значногозростаннямасштабіввиробництва, з іншого — відносногонасичення потреб усерединікраїнисаменатовари і послугинаціональноговиробництва.

Другий напрям передбачає широкий вихід на світовий ринок у зв'язку з відсутністю в національному господарстві всієї гами засобів і предметів праці, які б забезпечу¬вали безперервність і розширення процесу виробництва.

На сучасному етапі розвитку відбуваються якісні зміни в системі факторів, що визначають параметри національної конкурентоспроможності. Обумовлена процесами глобалізації економіки ефективність участі певної країни в системі МПП визначається рівнем її інтегрованості у світове господарство. Розглядаючи процеси у сфері регулювання національних економік та механізмів міжнародного економічного співробітництва, з одного боку, простежуються тенденції до лібералізації регулювання торгівлі, руху інвестицій та валютно-фінансових відносин, з іншого, – запроваджується контроль за розвитком науковомістких, високо-технологічних ринків. Зростає роль фінансових механізмів впливу на економічні процеси. Високорозвинуті країни світу використовують фінансові важелі тиску на країни, що розвиваються, чи країни з перехідною економікою, з метою лобіювання власних інтересів. Зростає роль суперечливості між інтересами ТНК та економіками транзитивних країн. Стратегії цих ТНК вирізняються агресивністю, їх метою є підпорядкування собі нових арен, проникнення в інші ізольовані національні господарства, при цьому вони не рахуються ні з національними законодавствами, ні зі загальними правилами гри, ні з нормами моралі, - а все лише з метою отримання надприбутку. ТНК діють лише у власних інтересах. У країнах базування вони формують потужне лобі, яке здійснює значний вплив на уряди розвинутих держав. На уряди держав, де розташовані їх філії, ТНК часто здійснюють тиск у жорстких формах, вимагаючи проведення економічної політики у своїх власних інтересах, нерідко на шкоду національним інтересам приймаючих країн.

130. Економічні системи домінуючих і перехідних економік: порівняльний аналіз.

Економічні системи домінуючих економік	Економічні системи перехідних економік
Високий рівень розвитку матеріального виробництва і перед усім обробної промисловості характерний розвинутим країнам;	в перехідних економіках спостерігається різке падіння промислового виробництва, значна частина застарілого та морально зношеного обладнання; характерна невисока частка обробної промисловості.
Високорозвинутим країнам характерна постіндустріальна економіка. Вони є лідерами в області високих технологій та запровадженні інновацій у виробництво та менеджмент.	Країни з перехідною економікою знаходяться в певній залежності від високорозвинутих країн, в тому числі у сфері високих технологій та інновацій. Їм характерна індустріальна чи індустріально-аграрна економіка.
Сільське господарство високо розвинутих країн вирізняється високим ступенем інтенсифікації, механізації та продуктивності. Воно задовольняє здебільшого не лише внутрішній попит, але й виробляє дещо на експорт.	сільське господарство країн з перехідною економікою, ведення господарства відбувається екстенсивним способом, недостатня механізація та продуктивність, подекуди незадовільняється навіть внутрішній попит.
У високо розвинутих країн рівень конкурентоспроможності значно вищий ніж у країн з перехідною економікою.
Штаб квартири ТНК здебільшого базуються у високо розвинутих країнах.	філії ТНК знаходяться у країнах з перехідною економікою.
У високо розвинутих країнах високий рівень розвитку соціальної сфери (високі заробітні платні, пенсійного забезпечення, соціального страхування). У країнах з перехідною економікою саме в цій сфері й існуть значні труднощі (невиплата або низькі заробітні платні, низькі пенсії тощо).	У країнах з перехідною економікою саме в цій сфері й існують значні труднощі (невиплата або низькі заробітні платні, низькі пенсії тощо).
Значна частина прямих іноземних інвестицій розподіляється між високо розвинутими країнами. Здебільшого вони мають виробничо-інноваційний характер.