126. Проблема синтезу реформаторських моделей у транзитивних країнах.

Формування ринкових відносин передбачає низку змін, які охоплюють фундаментальні засади функціонування економіки і головних її інституцій, що визначають поведінку наявних у суспільстві структур і спрямовують соціально-економічний розвиток країни.

Відомо, що кінцевий результат функціонування держави як системного утворення розпадається на матеріально-речові, економічні та соціальні досягнення. Природно, що через це не існує єдиного підходу щодо оцінки результатів ринкового реформування і, закономірно, ефективності державного регулювання економіки.

Якщо виходити з уявлення про ринок як універсальний інструментарій забезпечення соціального спрямування економіки, то оцінювати здійснені трансформаційні заходи слід було б не з точки зору узгодження одержаних результатів із структурною побудовою економіки розвинених країн, а в більшій мірі з позицій соціальних змін у суспільстві.

Реалізація реформаторської моделі – справа надзвичайно складна. Але саме модель соціально-ринкової трансформації того типу, який було прийнято, обумовила не будівничий, а руйнівний вектор щодо соціального стану суспільства.

127. Суб'єкти і умови застосування антикризових стратегій щодо перехідних економік.

Основною метою антикризового управління є забезпечення міцного положення на ринку і стабільно стійких фінансів країни при будь-яких економічних, політичних і соціальних метаморфозах у країні. Отже, воно повинне бути здатним вирішувати різнопланові і різнобічні завдання. У його рамках застосовуються, як правило, такі управлінські інструменти, що у специфічних українських умовах виявилися найбільш ефективними в рішенні всіх поточних завдань підприємства, а не тільки в усуненні тимчасових фінансових труднощів.

Сутність антикризового управління – прискорена і діюча реакція на істотні зміни зовнішнього середовища на основі заздалегідь ретельно розробленої гами альтернативних варіантів управлінських рішень, що передбачають різні дії в залежності від ситуації. В основі антикризового управління лежить процес постійних і послідовних нововведень у всіх ланках і галузях дій підприємства.

Антикризове управління націлюється на те, що навіть у найскладнішій господарській ситуації, в якій опинилося підприємство, можна було ввести в дію такі управлінські і фінансові механізми, що дозволили б вибратися з труднощів з найменшими для підприємства втратами.

128. Стратегії ринкових реформ: проблема синтезу та національної адаптації реформаторських моделей. = 126

Формування ринкових відносин передбачає низку змін, які охоплюють фундаментальні засади функціонування економіки і головних її інституцій, що визначають поведінку наявних у суспільстві структур і спрямовують соціально-економічний розвиток країни.

Відомо, що кінцевий результат функціонування держави як системного утворення розпадається на матеріально-речові, економічні та соціальні досягнення. Природно, що через це не існує єдиного підходу щодо оцінки результатів ринкового реформування і, закономірно, ефективності державного регулювання економіки.

Якщо виходити з уявлення про ринок як універсальний інструментарій забезпечення соціального спрямування економіки, то оцінювати здійснені трансформаційні заходи слід було б не з точки зору узгодження одержаних результатів із структурною побудовою економіки розвинених країн, а в більшій мірі з позицій соціальних змін у суспільстві.

Реалізація реформаторської моделі – справа надзвичайно складна. Але саме модель соціально-ринкової трансформації того типу, який було прийнято, обумовила не будівничий, а руйнівний вектор щодо соціального стану суспільства.