17.Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку.

Світове госп-во - це політико-економічна і економіко-географічна система, яка характеризується розвитком і територіальним розміщенням планетарного господарства, його галузей, а також окремих країн і великих регіонів.

Розвиток світового господарства можна умовно поділити на 4 етапи:1.етап -до середини ХІХ ст. Створюються передумови для формування СГ у вигляді світового ринку. Тому його можна назвати підготовчим. Він найтриваліший, бо охоплює період від першого великого сусп-го поділу праці до становлення великої машинної індустрії у вироб-ві. 2.етап-середина ХІХ ст. – початок 20 років ХХ ст. Завершився терит-ий поділ світу і почалося формування об’єднаної світової економіки на підприємницьких засадах. Країни поділилися на розвинені метрополії і колоніальні та залежні, економічно слабо розвинені . В перших переважали ринкові відносини у зв’язках між ними, в других майже відсутні економічні зв’язки, домінуючими є позаекономічні відносини у зв’язках між першими і другими.3.етап-початок 20 років ХХ ст. – початок 90-х років ХХ ст. Відбувся розпад світової підприємницької економіки, з’явилися країни з розвиненими ринковими взаємозв’язками і країни командно-адміністративної системи. В перших країнах зростає економічна ринкова цілісність між розвиненими і економічно слаборозвиненими, розрив у рівнях екон. розвитку, відбувається початкове формування регіональних економічних об’єднань. У країнах командно-адміністративної системи переважають поза-ринкові форми зв’язків, зростають об’єктивні обмеження розвитку продуктивних сил, відсутній економічний інтерес. 4.етап-з початку 90 років ХХ ст. На даному етапі відбулося становлення цілісності світової економіки на ринкових засадах.

18.Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.

Ри́нкова еконо́міка — форма організації економіки, за якої продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку. Довільна структура яка дає можливість покупцям вступати в контакт з продавцями називається ринком. Ринкова економіка дає можливість людям купувати те, чого вони хочуть, а також реалізовувати виготовлені ними товари. При цьому ціни визначаються рівнем попиту на товари та їхньою кількістю. Ринк модель господарювання дозволяє без примусу спрямовувати ресурси туди, де вони необхідні, і перерозподіляти їх у разі зміни попиту. Характерні риси: приватна власність; обмежена роль держави; свобода вибору; ціновий механізм; маркетингова система управління виробництва; гнучкість системи. Економiчна демократiя - це система екон. вiдносин, головною метою якої є створення умов для вiльної працi кожного, справедлива участь всiх в ухваленнi i здiйсненнi рiшень в галузi економiки, зростання добробуту i забезпечення високих стандартiв якостi життя. Основою економiчної демократiї є право людини на вiльну працю. Сусп-во має забезпечувати кожному можливiсть вiльно обирати мiсце роботи, працювати i отримувати здобутки своєї працi. Право на працю передбачає також можливiсть самостiйно обирати свiй фах i заняття, отримувати освiту i пiдвищувати квалiфiкацiю. В сучаснiй економiчнiй лiтературi розрізняють кiлька видiв моделей розвиненого ринкового господарства. Зокрема, видiляють моделi: американську, нiмецьку, європейську кейнсiанську, шведську, японську. Критерiями класифiкацiї виступають, звичайно, питома вага держвласностi, її якiсний склад, напрямки i засоби здiйснення державної полiтики, форми ринкових відносин тощо. Амер (лiберальна) модель у чистому виглядi реалiзується в США i виходить з iдеї максимiзацiї свободи економiчної дiяльностi. Вона передбачає участь держави в регулюваннi за "залишковим принципом": втручання в аспекти, якi не в змозi регулювати ринок; держава створює максимально сприятливi умови для функцiонування приватного капiталу. Нiмецька (неолiберальна) модель, яка здiйснюється у ФРН, орiєнтує державне регулювання на усунення перешкод для конкуренцiї, для чого пiдтримуються умови вiдтворення, зокрема - стимулювання дрiбного бiзнесу, полiтика зайнятостi тощо. Гаслом цiєї моделi є "Ринок - для всiх", тому значна увага придiляється соцiальнiй спрямованостi дiї ринку, iснує розгалужена система соцiальних виплат. Європейсько-кейнсiанську модель iнколи називають англiйською, хоча сьогоднi вона бiльш чiтко виражена у Францiї, Iталiї, Австрiї. За цiєї моделi значну роль вiдiграє державний сектор в економiцi, який досягає значних розмiрiв. Шведська (соцiал-демокр) модель практикується у скандинавських країнах, а також, частково, в Португалiї, Iспанiї, Грецiї. Головна увага тут придiляється соцiальнiй сферi, полiтицi зайнятостi та соцiального забезпечення, регулюванню трудових вiдносин, жорсткiй полiтицi доходiв. Значнi специфiчнi риси має модель ринкового госп-ва Японiї. Специф особливостями моделi є полiтика вирiвнювання доходiв, особлива полiтика робочої сили, ефективне використання нац менталiтету.