118. Комунітаризм і індивідуалізм у цивілізаційному контексті

Взагалі, індивідуалізм це так звана риса світогляду, яка характеризується самопротиставленням окремого індивіда колективові і суспільству, де , розвиток особистості вважає метою і змістом історичного процесу.

Український індивідуалізм – це своєрідна еклектична суміш східного, західного та американського індивідуалізму. Типово східною характеристикою українського індивідуалізму є споглядальність, квієтичність. Якщо індивідуалізм американця – активний, експансивний, децизіоністичний, то індивідуалізм українця позбавлений агресивної інтенціональності. Український індивідуалізм не є стратегією індивідуації, боротьби та подолання перешкод; це індивідуалізм розмежування інтересів і поступок, індивідуалізм самозамкненості та ізольованості, зоологічний і партикулярний. Серед негативних сторін українського індивідуалізму можна назвати також його сильну емотивність та сугестивність.

Комунітаризм (від англ. – спільнота, громада, община) виник як реакція на занепад реального соціалізму, системи “світового соціалізму” та дійсними та уявними небезпеками з боку різних течій лібералізму. Критик. лібертарис. за недооцінку притаманні людським потребам ідентифікацію себе із прихильним соціальним оточенням, спілкуванням, взаємності. Комунітаристи критикують індивідуалістичну ліберальну антропологію, яка не враховує того, що соц. спільнота умовою і запорукою реалізації соціальної свободи. Критикують соціалістів за те, що вони вірять у спроможність держави захистити комунітарну соціальність від розпаду. Ідеал комунітаристів – асоціативна мікро спільнота общинного типу, яку держава не повинна ні опікувати ні контролювати, яка існує як самодостатня спільнота індивідів.(не просто сума індивідів), комунітарна солідарність як добровільний колективізм.

Серед існуючих МСЕР за концептуальною основою виділяють індивідуалістську стратегію, яка полягає в тому, що виживає найсильніший, так як індивід-зм руйнує сусп-во та комунітаристську, де суб’єкти пов’язані 1 метою і ця мета виводить суп-во на 1 рівень, увесь світ має стати єдиним, потужні країни повинні допомагати слабким, руйнування системи колоніалізму.

Заперечуючи активне втручання держави в економічні процеси, представники класичної школи політекономії посилалися на закон особистої заінтересованості в економічних відносинах. Вони вважали, що індивідуалізм протидіє будь-якому втручанню держави в економічну сферу.

Західноєвропейський індивідуалізм виражається в тому, що людина самодостатня, прагне досягти успіху, а успіх богоподібний, зокрема комерційний.

119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.

В умовах здійснення діяльності в міжнародному економічному середовищі ТНК перебуває під дією конкурентних сил не лише національного ринку, а й конкурентних сил, що діють у глобальному економічному середовищі.

В умовах глобалізації економічної системи виникає глобальна конкуренція, відмінна від міжнародної, оскільки починає функціонувати глобальний ринок, який принципово відрізняється від звичайного набору самодостатніх ринків певних країн.

Глобальні стратегії формуються під впливом соціально-економічних умов у різних країнах та культурних особливостей, що існують на певних ринках.

Якщо ТНК здійснює свою діяльність у багатьох країнах, умови ведення бізнесу та характер конкуренції в яких значною мірою відмінні, то вона може обрати багатонаціональну стратегію.

Багатонаціональна стратегія базується на основних стратегіях конкуренції (найнижчих витрат, диференціації, фокусування), але має специфічну особливість: при її використанні ТНК вносить зміни до свого стратегічного підходу в різних країнах залежно від конкурентних умов і потреб споживачів у кожній з них. При цьому стратегічні дії компанії можуть бути неоднаковими в різних країнах, передусім з огляду на базу споживачів компанії.

ТНК стали головним суб'єктом економічної діяльності у світовому еко­номічному просторі, що модернізується. Відзначаючи цю тен­денцію, багато дослідників пишуть про «настання ери транс­національної економіки», чи нової «цивілізації транснаціональ­ного бізнесу». ТНК є, з одного боку, наслідком, а з іншого — причиною зростання міжнародної концентрації виробництва, а отже і роз­гортання процесу інтернаціоналізації. Будучи на сучасному етапі однією з найефективніших організаційних форм інтернаціоналізації господарського життя, вони перебувають у центрі істо­ричного процесу глобалізації світової економіки.

Транснаціоналізація являє собою процес посилення світової інтег­рації в результаті глобальних операцій ТНК. Цей об'єктивний про­цес, зумовлений міжнародним одиничним поділом праці, по­роджує транснаціональні форми кооперації. Деякі вчені вважають, що транснаціоналізація - якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транс­національного капіталу. Транснаціоналізація веде до небувало високого рівня взаємо­залежності між країнами. Як центри координації й рушії світового виробництва та обміну ТНК формують усередині своїх комплексів і між собою мережу відносин, які виходять за межі національних держав. Розвиваючись з одногалузевих елементів національних господарських систем, сучасні ТНК перетворилися на міжгалузеві внутрішньодиверсифіковані комплекси з інтернаціональним мас­штабом операцій, діалектично заперечуючи, таким чином, свою первинну основу.