116. Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.

Цивілізації представляють собою величезне паракраїнне, наднаціональне світове утворення, для кожної з яких характер­ний специфічний прояв людини, своєрідність культури, традицій, менталітету, загальне сприйняття світу.

Сучасний період розвитку цивілізацій позначений розгор­танням глобалізаційних процесів.

Головною детермінантою зближення економічних форм держав є новітні ресурси, що модифікують організаційно-господарські способи функціонування економік різних країн.

Глибинною основою даного процесу виступають зміни у власності на засоби виробництва та глобалізація економічних процесів. У наш час відбувається всебічна соціалізація власності, з одного боку, з іншого - дематеріалізація на базі інформатизації, інтелектуа­лізації виробництва. І соціалізація, і дематеріалізація, хоч і різною мірою, охоплюють усі країни світу. Здійснюється також поступове структурне зближення національних господарств за найважли­вішими загальноекономічними пропорціями, адаптуються їхні га­лузеві та міжгалузеві структури. Відбувається процес вирівню­вання зайнятого населення за структурою його професійно-освітнього складу тощо. Водночас залишається доволі виразним поділ країн світу на центр та периферію.

Процес всебічного зближення у сферах виробництва, науково-технологічної діяльності та послуг зумовлений посиленням дії загальноцивілізаційних законів і закономірностей, що охоплюють також сферу політики, ідеології, культури. Глобальний синтез, який поширюється на всю планету, веде до утворення світової економічної спільності, цілісної міжнародної господарської струк­тури. Серед факторів, що формують економічну єдність світу, треба також відзначити інтернаціоналізацію виробництва й обігу, міжнародну господарську інтеграцію, науково-технічну револю­цію, необхідність спільного вирішення глобальних проблем люд­ства.

117. Цивілізаційна специфіка стратегій ринкових трансформацій у країнах Центральної та Східної Європи.

Важливим напрямком ринкової трансформації економіки країн регіону є подолання монополізму й розвиток конкуренції. На початку 90-х у Чехії 40% обсягу промислового виробництва вироблялось мінімальною кількістю виробників: від 1 до 4. У Польщі ця цифра досягла 70%.

Друге – лібералізація цінової політики шляхом шокової терапії (Польща) або шляхом відпуску цін протягом тривалого часу (Угорщина).

Третє – зміни в банківській системі, формування в більшості країн дворівневої банківської системи.

Інша характерна особливість – формування державного бюджету з дефіцитом. З метою подолання цього скорочувались дотації та субсидії, намагались збільшити прибутки, скоротити державні капіталовкладення. Найуспішнішими були Чехія,Польща, Угорщина.

Четверте – проведення податкових реформ, стимулювання на цій основі підприємництва, зближення податкових систем з системою ЄС з метою майбутнього вступу до цієї організації (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина).

П’яте – зміни в соціальній системі.

У 2011 році очікується зростання світової економіки на 4,8%. У країнах ОЕСР зростання економіки в 2010 році очікується в 2,8%, у 2022 році - 2,3%, а в 2012 році - 2,8%, прогнозують фахівці. На думку авторів доповіді, відновлення світової економіки носить нестійкий характер на тлі зниження ефективності тимчасових заходів стимулювання, а рівень безробіття продовжує залишатися високим. Агрегований показник безробіття з 33 країнах-членах ОЕСР за підсумками 2010 року може скласти 8,3%, а в 2011 році може знизитися до 8,1%. Безробіття в країнах ОЕСР, як очікується, знизиться до 7,25% до кінця 2012 року. Експерти ОЕСР вказують, що в якості головної загрози для відновлення світової економіки виступають дисбаланси поточних рахунків промислово розвинених і країн, що розвиваються. Щоб знизити можливі ризики, необхідно підвищити координацію в рамках "великої двадцятки".