21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.

Макроекон. політика - це набір правил та регулювань, що призначені для впливу і контролю макроекономічних змінних. До цих змінних належать: національний дохід, рівень безробіття, ріст виробництва, загальний рівень заробітної плати, цін та процентних ставок. Макроекон. політика країни залежить від вибору країнею певної стратегії розвитку. На сьогодні існує цілий ряд макроекон. політик і стратегій,які оберають держави для свого подальшого розвитку.Завдяки цим стратегія ми маємо змогу розглядати цілий ряд господарської діяльності країн,порівняти рівень та динаміку розвитку,вивчити структуру та інфраструктуру фінансово-банківської системи,економічні цикли тощо. Види стратегій:стратегію сталого розвитку,яку використовують країни з добре розвиненою ринковою економікою; стратегія навздогоняючого типу,яку використовують країни з перехідною економікою та індустріальні країни; стратегія автаркії ,тобто забезпеченя захисту від зонішніх криз. Види макроекон. політик: 1.політика управл-ня попитом: полягає у непрямому впливі уряду на рівень і склад доходу та виробництва через контроль обороності грошей, пропозиції грошей та рівня процентних ставок. До складу політики управління попитом входить фіскальна (бюджетна), монетарна політика та політика управління державним боргом. 2.політика управління доходом/виробн-вом: полягає у прямій інтервенції уряду на ресурсний та товарний ринки для контролю над рівнем і складом доходу та виробництва. До даного класу входить національне економічне планування, державне виробництво (контроль через державну власність та управління засобами виробництва), політика доходів (основні інструменти застосовуються контроль за цінами та заробітною платою, індексація доходів) та регулятивна політика (різноманітні соціальні та екологічні регулювання, закони про права власності, закони про банкрутство, антимонопольні закони, протекціоністські тарифи, експортні субсидії та ряд інших, які впливають на ціноутворення, виробництво та доходність різноманітних товарів та послуг.). 3.політика управління пропозицією: політика базується на тому, що учасники економічної діяльності узгоджують свою поведінку та портфелі активів у відповідь на зміну відносних цін. Головними знаряддями здійснення цієї політики є структура податків та податкових ставок, склад урядових витрат, пропозиція грошей та процентні ставки, регулятивне середовище.

Макроекон.заходи закритості держави (Лекц.).

1.валютний контроль: підтримка курсу нац.валюти; підтримка рівноваги ПБ, який чутливий до зовн. і внутр. шоків; форм. податкових ресурсів; ізоляція країни задля запобігання зовн.впливу. 2 види механізмів ВК: 1.внутр.регламентація; 2.регул-ня взаємовідносин з іноз.країнами= Здійснюються через: монополію на закуп. і продаж валюти; чіткий порядок здійсн.вал.операцій; правила вікор-я валюти; взаєморозрах. між державами; держ.ліцензування; туристичні канали; держ.контроль.

2.фін-банк. кредитна сфера: держ.власність у цій сфері. Контроль для того щоб: запобігати фін.монополіям і маніпуляціям; запобігати спекул.операц-м; запобігати відтоку капіталів.

3.контрольована інфляція: якщо грошей більше ніж на 3% ніж товарів, то таким чином прискорюється процес інвестування; інфл-я не повинна сягати більше 3%, а зарплата не повинна збільшуватися на рік більше ніж на 2%.

4.контроль за ціноутв-ням: орієнтири на ціни встановлюються держ.секторм.