64. Стратегії загальноамериканської інтеграції: nafta, ftaa.

Кроком до об'єднання континентальних масштабів була американсько-канадська угода про вільну торгівлю між двома державами, укладена в 1988 р. Пізніше починається переговорний процес між США і Мексикою з приводу подібної ж угоди, до якого згодом підключається і Канада. В результаті тривалого переговорного процесу у грудні 1992 р. була підписана тристороння угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі, НАФТА, згідно з якою із січня 1994 р. розпочато формування найбільшого у світі ринку на території в понад 21млн.кв.км, з населенням більше 370 млн.чол. - потенціальних споживачів і сумарним обсягом ВВП в 6,8 трлн.дол. Створення такого ринку передбачено завершити в 2009 р.

Мета NAFTA: створення не спільного ринку західноєвропейського зразка, а зони вільної торгівлі, що дала б можливість кожному з її учасників без перешкод і обмежень розвивати ек. стосунки з іншими державами і регіонами. Мова не йде про погодження торгово-ек. політики кожного із членів з будь-якими наднац. структурами. Більше того, створення подібних структур просто не передбачено. Згідно з угодою передбачено: поетапне (протягом 15 років) скасування мита, а також нетарифних обмежень у взаємній торгівлі; лібералізація інвестиційного режиму, включаючи надання фінансових послуг; забезпечення високого рівня захисту інтелектуальної власності, розробка спільної програми боротьби із забрудненням довкілля.

Цілі країн: США: -посилити могутність північноамериканського економічного «центру» і його вплив на світове господарство; -розширити безмитний ринок реалізації продукції власних товаровиробників; -закріпити позиції національного капіталу, ТНК в економіці Мексики і Канади, - збільшити доступ до мексиканських і канадських ек ресурсів; - через Мексику посилити вплив на всю Латинську Америку.

Канада: -позбавитися протекціоністських обмежень з боку законодавства США і підвищити конкурентоспроможність товарів своїх виробників на ринках США, -суттєво збільшити товарооборот з Мексикою; - через США і Мексику вийти на ринки країн латиноамериканського регіону, -через активізацію зв'язків в межах інтеграційного об'єднання пожвавити ек. в країні.

Мексика: -одержати доступ до досягнень науково-техн. прогресу для модернізації національної економіки; -вигідні умови експорту продукції національних виробників до США і Канади; -залученням додаткових інвестицій і новітніх технологій в національне виробництво, що має забезпечити значне збільшення кількості робочих місць, підвищення конкурентоспроможності національних товарів

64. Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-Тихоокеанському регіону: аспекти формування і розвитку.

Сучасний розвиток Азійсько-Тихоокеанського регіону характеризується інтенсифікацією інтеграційних процесів і продовженням змагання за лідерські позиції між найбільшими регіональними країнами.

Особливістю інтеграційних процесів в Азіатсько-тихоокеанському регіоні є формування субрегіональних об'єднань країн, ступінь інтегрованості всередині яких дуже відрізняється і має свою специфіку.

До особливостей даного регіону, які впливають на характер розвитку інтеграційних процесів, слід віднести:- значні територіальні розміри; -істотну диференціацію в рівнях соціально-економічного розвитку країн регіону; - високу чисельність і щільність населення (в країнах цього регіону мешкає 52,6% всього населення світу); -відмінності в політичній,соціокультурній сферах тощо.

Порівняно давно в Азії існує торговельно-економічне об'єднання – Асоціація країн Південно-східної Азії (ASEAN), яка була створена

в 1967 році з метою налагодження взаємних економічних, соціальних і культурних зв'язків, подолання економічного відставання, координації

програм економічного розвитку країн-членів Асоціації. До складу ASEAN входять: Бруней, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни,

В'єтнам, М’янма, Камбоджа і Лаос.

Слід зазначити, що в азіатських країнах домінують посилюючі настрої на користь азіатської солідарності, пошуку загальноазіатських цінностей. У зв'язку з цим в регіоні були розроблені три головні напрями регіональної інтеграційної стратегії на базі і в рамках ASEAN:

• згідно з першим напрямом (ринковим), перевага віддається зоні вільної торгівлі через поетапне зниження тарифів у взаємній торгівлі з тим, щоб у результаті, відповідно до теорії порівняльних переваг, і для найбільш ефективного використання ресурсів забезпечити повну свободу розміщення виробництва в країнах Асоціації.

• головною особливістю другого напряму є поєднання вибіркової торгівельної лібералізації з використанням деяких форм державного регулювання. Цей шлях відстоювався прихильниками «цілеспрямовано регульованої індустріалізації». Така стратегія спирається

на загальнорегіональну промислову співпрацю, узгодження планів розвитку країн ASEAN на міжнародному рівні, реалізацію спільних

проектів і підкріплюється адміністративними і політичними заходами.

• прихильники третього напряму пропонують реалізацію окремих проектів регіонального масштабу і виступають проти комплексних схем господарювання. Провідна роль в розвитку регіональної інтеграції відводиться приватному сектору, тому обґрунтовувалося створення

умов для сприятливого зростання крупних багатонаціональних компаній.