64. Європейський Союз: етапи формування і еволюція стратегій.

ЄС - економічне й політичне об'єднання 27 європейських держав.Націлений на регіональну інтеграцію, Союз був юридично закріплений Маастрихтским договором в 1993 році на принципах Європейських співтовариств. З п'ятьмастами мільйонами жителів частка ЄС як цілого у світовому валовому внутрішньому продукті становила в 2009 році близько 28 % (16,4 трлн $) за номінальним значенням і близько 21 % (14,8 трлн $) - по паритету купівельної здатності.

ЗА допомогою стандартизованої системи законів, що діють у всіх країнах союзу, був створений загальний ринок, гарантуючий вільний рух людей, товарів, капіталу й послуг, включаючи скасування паспортного контролю між 22 країнами- членами Шенгенською угодою. Союз ухвалює закони (директиви, законодавчі акти й постанови) у сфері правосуддя й внутрішніх справ, а також виробляє загальну політику в області торгівлі,сільського господарства, рибальства і регіонального розвитку.Шістнадцять країн союзу ввели в обіг єдину валюту, євро, утворивши Єврозону.

Етапи формування:

Перший крок убік створення сучасного Євросоюзу був зроблений в 1951: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про установу Європейського об'єднання вугілля й стали (ЕОУСсоус, ECSC - European Coal and Steel Community), метою якого стало об'єднання європейських ресурсів по виробництві стали й вугілля, у силу даний договір вступив з липня 1952 року.

З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Загальний ринок) (EEC - European Economic Community) і Європейське співтовариство по атомній енергії (Євратом, Euratom - European Atomic Energy Community). Найважливішим і широким по сфері компетенції із цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС.

Процес розвитку й перетворення цих європейських співтовариств у сучасний Європейський союз відбувався шляхом, по-перше, передачі все більшого числа функцій керування на наднаціональний рівень і, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції.

1951 - Паризький договір і створення Європейського об'єднання вугілля й стали (ЕОУСсоус).

1957 - Римський договір і створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Євратому.

1965 - договір про злиття, у результаті якого була створена єдина Рада і єдина Комісія для трьох європейських співтовариств ЕОУС, ЄЕС і Євратому.

1973 - перше розширення ЄЕС (приєдналися Данія, Ірландія, Великобританія).

1978 - створення Європейської Валютної Системи.

1981 - друге розширення ЄЕС (приєдналася Греція).

1986 - третє розширення ЄЕС (приєдналися Іспанія й Португалія).

1995 - четверте розширення (приєднання Австрії, Фінляндії й Швеції).

1999 - уведення єдиної європейської валюти - євро (у наявному обігу з 2002).

2004 - п'яте розширення (приєднання Чехії, Угорщини, Польщі, Словаччини, Словенії, Естонії, Латвії, Литви, Кіпру, Мальти).

2007 - шосте розширення ЄС (приєднання Болгарії й Румунії).

1 грудня 2009 - набрання чинності Лісабонським договором, згідно з яким Євросоюз стає правосубъектным.

З моменту установи ЄС на території всіх держав- членів був створений єдиний ринок. На даний момент єдину валюту використовують 16 держав Союзу, утворюючи Єврозону. Союз, якщо розглядати його як єдину економіку, зробив в 2009 році валовий внутрішній продукт в обсязі 14,79 трильйонів міжнародних доларів у розрахунках по паритету купівельної здатності (16,45 трлн $ за номінальним значенням), що становить більш 21 % світового обсягу виробництва. Це ставить економіку Союзу на перше місце у світі за номінальним значенням ВВП і друге - за обсягом ВВП по ППС. Крім того, Союз - найбільший експортер і найбільший імпортер товарів і послуг, а також найважливіший торговельний партнер декількох великих країн, таких як, наприклад, Китай і Індія.

Головний офіс 161- й з пятиста найбільших по виторгу світових компаній (за рейтингом Fortune Global 500 в 2010- м) перебуває в ЄС.

Рівень безробіття у квітні 2010- го становив 9,7 %, у той час як рівень інвестицій становив 18,4 % від ВВП, інфляція - 1,5 %, дефіцит державного бюджету - -0,2 %. Рівень доходу на душу населення варіюється від держави до держави й перебуває в діапазоні від 7 до 78 тис $.

Мета ЄС

Створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта ECU, від 1999 року — Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.

Завдання та стратегічні цілі:

1)    Розвивати партнерство та практичне співробітництво між Європейським Союзом, його країнами-членами, сусідніми країнами-кандидатами на вступ до ЄС та Україною в галузі юстиції та внутрішніх справ;

2)    Розвивати разом з Україною принципи законності, доступу до правосуддя, незалежності судової влади та ефективної системи управління;

3)    Створити відповідну законодавчу базу для ефективного співробітництва в галузі юстиції та внутрішніх справ у відповідності до міжнародних стандартів та стандартів ЄС та працювати в напрямку забезпечення ефективної імплементації та застосування цих стандартів;

4)    Підвищити рівень обізнаності з правами людини та законністю та сприяти прозорості;

5)    Забезпечити ратифікацію та імплементацію найбільш важливих міжнародних документів, спрямованих на боротьбу з нелегальною міграцією, організованою злочинністю та корупцією;

6)    Підвищити рівень управління міграційними процесами та вжити належних заходів в галузі прикордонного контролю, реадміссії та візової політики з метою запобігання використанню території України для нелегальної міграції та транзиту нелегальних мігрантів на територію Європейського Союзу;

7)    Боротися з транскордонною організованою злочинністю, зокрема, торгівлею людьми, незаконним обігом наркотиків, торгівлею краденим автотранспортом, підакцизними товарами та ядерними матеріалами, а також відмиванням коштів;

8)    Всі зазначені механізми повинні використовуватись для відвернення загрози міжнародного тероризму;

9)    Підвищити координацію програм надання допомоги країнами-членами та ЄС для відображення пріоритетів в галузі співробітництва;

10)    Вивчити процес розширення ЄС та вплив цього процесу на регіон;

11)    Сусідні країни, що є кандидатами на вступ до ЄС, при необхідності, можуть бути залучені по відповідним аспектам діяльності.

12)    Перелік пріоритетів не є вичерпним