- •1.Міжнародні економічні стратегії як категорія міжнародної економіки.
- •2.Міжнародні економічні інтереси і економічні стратегії розвитку.
- •3.Види, рівні, суб’єкти та об’єкти формування міжнародних економічних стратегій.
- •4.Економічне середовище, види й суб’єкти міжнародних економічних стратегій.
- •5.Передумови й фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.
- •6.Види й суб’єкти світових економічних стратегій.
- •7.Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях.
- •8.Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.
- •9.Стратегії економічного зростання і державне регулювання ринкової економіки.
- •10.Внутрішнє та зовнішнє середовище формування і реалізації міжнародних і національних економічних стратегій: мотивації та чинники.
- •11.Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.
- •12.Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.
- •13.Основні світові теоретичні моделі економічного розвитку і стратегії міжнародної економічної поведінки країн.
- •14.Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн (ввп, врп, піі, індикатори економічного добробуту) і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •15.Детермінанти формування міжнародних економічних стратегій розвитку.
- •17.Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку.
- •18.Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.
- •19.Світові економічні ресурси як база формування стратегій соціально-економічного розвитку.
- •20.Міжнародна мобільність факторів виробництва та проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки.
- •21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •22.Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).
- •23.Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на національні стратегії та стратегії світового економічного розвитку.
- •24.Стратегії тнк і їхній вплив на формування національних економічних стратегій та стратегій світового розвитку.
- •25.Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.
- •26.Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціально-економічного розвитку.
- •27.Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.
- •28.Стратегія відкритості: недоліки і переваги.
- •29.Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
- •30.Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.
- •31.Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.
- •32. Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку.
- •33. Глобалізація і механізми реалізації стратегій розвитку.
- •34. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: «геополітичні розломи».
- •35. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •36. Стратегія глобалізації: базові принципи формування.
- •37. Монодетермінізм сучасних глобалізаційних процесів.
- •38. Виміри переваг глобалізації.
- •39. Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні й соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •40. Економічний глобалізм і економічний антиглобалізм у геостратегічному контексті.
- •41. Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протистояння.
- •42. Країни як суб’єкти і об’єкти глобальних економічних стратегій домінуючих країн.
- •43. Вибір країнами оптимальних стратегій економічного розвитку в умовах глобалізації.
- •44. Економічний націоналізм — стратегія захисту національних економік в умовах глобалізації.
- •45. Варіативність політики автаркії: економічна самодостатність; структурна закритість; економічна закритість; автаркія експансії.
- •46. Специфіка стратегії автаркії домінуючих, транзитивних країн та країн, що розвиваються.
- •47. Національні економіки перехідного типу в глобальному середовищі: основи економічної політики.
- •48. Процеси глобалізації і економічний націоналізм.
- •49. Глобалізація як стратегія і як основа транснаціоналізації світової економіки.
- •50. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.
- •51. Геополітичні та геоекономічні інтереси і економічні стратегії.
- •52. Співвідношення національних, регіональних та глобальних стратегій економічного розвитку.
- •53. Країни як суб’єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації. Регіоналізація як реакція на виклики глобалізації.
- •54. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій.
- •55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.
- •56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.
- •57. Глобалізація і постіндустріальне суспільство (теорії та реальність).
- •58. Глобальні проблеми ххі століття (економічний аспект) і трансформація стратегій економічного розвитку.
- •59. Стратегії тнк як складова глобальних економічних стратегій розвитку.
- •60. Глобальні проблеми сучасності та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •61. Сучасні світові інноваційні економічні стратегії в умовах глобалізації та регіоналізації.
- •62. Глобалізація і економічне домінування: сучасні реалії.
- •63. Проблеми формування планетарної стратегії стійкого розвитку.
- •Стратегія стійкого розвитку як імператив і виклик.
- •Критерії стійкого розвитку країн у глобальному середовищі.
- •Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку країн.
- •Макроекономічні регулятори інноваційних процесів як основа стратегії стійкого розвитку.
- •Стратегії та механізми впливу на циклічність розвитку національних економік.
- •Національні переваги та національні пріоритети як основа міжнародних економічних стратегій стійкого розвитку.
- •Інноваційні, фінансово-економічні й соціальні основи забезпечення стійкого економічного розвитку.
- •Конкурентне середовище та національні (регіональні) конкурентні переваги як складові стійкого розвитку глобальної економіки.
- •Глобальні проблеми сучасності та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •Взаємозалежність глобальних і національних стратегій стійкого економічного розвитку.
- •Ринкова складова забезпечення стійкого розвитку світової економіки.
- •Міжнародні економічні стратегії і екологічна рівновага.
- •Міжнародні інтеграційні стратегії як основа формування умов стійкого розвитку.
- •Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.
- •Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •Регіоналізація як наслідок глобалізації: економічні та позаекономічні чинники.
- •Міжнародне конкурентне середовище, інтеграція та національні (регіональні) конкурентні переваги.
- •Регіональна інтеграція як основа формування регіональних об’єднань.
- •Світові фінансово-економічні кризи у контексті глобалізації і антикризові стратегії регіональних співтовариств.
- •Європейський Союз: геополітична мета, стратегія, принципи формування і проблеми розвитку.
- •Європейський Союз: етапи формування і еволюція стратегій.
- •Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти і національних держав.
- •Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі.
- •Інтеграційні стратегічні пріоритети країн цсє: мета і сучасні реалії.
- •Єеп: геополітична мета, стратегія і принципи формування.
- •Стратегії загальноамериканської інтеграції: nafta, ftaa.
- •Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-Тихоокеанському регіону: аспекти формування і розвитку.
- •Характер ринкових взаємин у світовому економічному просторі: проблема домінування та інтеграції.
- •Світові центри тяжіння і інтеграційні процеси: варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •Цивілізаційні аспекти формування міжнародних стратегій економічного розвитку.
- •Цивілізаційний контекст трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •Проблема вибору країнами оптимальних стратегій економічного розвитку, адекватних національному менталітету.
- •21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •27.Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.
- •30.Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.
- •96. Регіоналізація як цивілізаційне явище.
- •97. Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •98. Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій.
- •99. Економічні аспекти цивілізаційної поведінки: Схід—Захід.
- •100. Регулятори економічного розвитку в рамках окремих цивілізацій.
- •101. Цивілізаційний ренесанс як фактор диверсифікованості світових економічних стратегій.
- •102. Специфіка стратегій по лінії Схід—Захід.
- •103. Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
- •104. Цивілізаційна специфіка країн «конфуціанського поясу».
- •105. Цивілізаційна специфіка стратегій країн Ісламу.
- •106. Європейський союз у контексті цивілізаційної взаємодії.
- •107. Моделі та стратегії розвитку «незахідних» країн.
- •108. «Економічне диво» (цивілізаційний досвід країн Південно-Східної Азії).
- •109. Економічні системи країн Ісламу.
- •110. Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
- •111. Класифікація економічних стратегій країн за цивілізаційною приналежністю.
- •112. Основні цивілізаційні розбіжності у принципах економічної організації суспільств і цивілізаційна обумовленість економічних стратегій розвитку країн світу.
- •113. Синтез економічних стратегій у межах окремих цивілізацій: межі диверсифікації.
- •114. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •115. Глобалізація як західний проект.
- •116. Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •117. Цивілізаційна специфіка стратегій ринкових трансформацій у країнах Центральної та Східної Європи.
- •118. Комунітаризм і індивідуалізм у цивілізаційному контексті
- •119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.
- •119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.
- •120. Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •120.!!!! Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •121. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку країн із перехідною економікою.
- •122. Економічні системи високорозвинутих і перехідних економік: порівняльний аналіз.
- •123.(Я) Варіативність стратегій транзитивних країн.
- •124. Ринкові реформи у Центральній та Східній Європі: концепції та стратегії.
- •125. Стратегії економічних трансформацій на пострадянському просторі.
- •126. Проблема синтезу реформаторських моделей у транзитивних країнах.
- •127. Суб'єкти і умови застосування антикризових стратегій щодо перехідних економік.
- •129. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •131.(1) Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.
- •131.(2) Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.
- •132. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •133. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •134. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •135. Проблема формування Україною національної економічної внутрішньої та зовнішньої стратегій розвитку на основі урахування аспектів варіативних світових економічних стратегій.
- •136. Україна і наднаціональні регулюючі світові та регіональні економічні інституції: підсумки стратегічного партнерства.
- •137. Стратегії мвф. Мвф і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •138. Стратегії Світового банку, єбрр і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •Сот і Україна: підсумки переговорних процесів.
- •140. Ринкові трансформації в Україні у геостратегічному контексті.
- •141. Україна і стратегії регіоналізації
- •142. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій в Україні (???).
- •143. Україна у геостратегічному контексті.
- •144. Світові центри тяжіння: варіативність міжнародних економічних стратегій і вибір України.
- •145. Україна як об’єкт геополітичних стратегій.
- •146. Україна — єс у контексті міжнародних економічних стратегій.
- •147. Україна — єеп у контексті міжнародних економічних стратегій.
- •148 . Економічна політика України в контексті створення єеп
- •149. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •150. Україна і гуам: ефективність співробітництва.
- •151. Єс: етапи формування й еволюція стратегій. Україна і єс.
- •152 Україна і очес: мета і наслідки співробітництва.
- •153. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •154. Україна і Росія: порівняльний соціоекогенез.
- •155. Еволюція стратегій розвитку економіки України як транзитивної країни (???).
- •156. Економіки національних держав та регіонів у контексті інтересів України.
- •157. Національні переваги і національні пріоритети України як основа стратегічної моделі розвитку.
- •158. Мета і напрямки координуючого впливу наднаціональних інституцій і Україна.
Європейський Союз: етапи формування і еволюція стратегій.
ЄС - економічне й політичне об'єднання 27 європейських держав.Націлений на регіональну інтеграцію, Союз був юридично закріплений Маастрихтским договором в 1993 році на принципах Європейських співтовариств. З п'ятьмастами мільйонами жителів частка ЄС як цілого у світовому валовому внутрішньому продукті становила в 2009 році близько 28 % (16,4 трлн $) за номінальним значенням і близько 21 % (14,8 трлн $) - по паритету купівельної здатності.
ЗА допомогою стандартизованої системи законів, що діють у всіх країнах союзу, був створений загальний ринок, гарантуючий вільний рух людей, товарів, капіталу й послуг, включаючи скасування паспортного контролю між 22 країнами- членами Шенгенською угодою. Союз ухвалює закони (директиви, законодавчі акти й постанови) у сфері правосуддя й внутрішніх справ, а також виробляє загальну політику в області торгівлі,сільського господарства, рибальства і регіонального розвитку.Шістнадцять країн союзу ввели в обіг єдину валюту, євро, утворивши Єврозону.
Етапи формування:
Перший крок убік створення сучасного Євросоюзу був зроблений в 1951: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про установу Європейського об'єднання вугілля й стали (ЕОУСсоус, ECSC - European Coal and Steel Community), метою якого стало об'єднання європейських ресурсів по виробництві стали й вугілля, у силу даний договір вступив з липня 1952 року.
З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Загальний ринок) (EEC - European Economic Community) і Європейське співтовариство по атомній енергії (Євратом, Euratom - European Atomic Energy Community). Найважливішим і широким по сфері компетенції із цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС.
Процес розвитку й перетворення цих європейських співтовариств у сучасний Європейський союз відбувався шляхом, по-перше, передачі все більшого числа функцій керування на наднаціональний рівень і, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції.
1951 - Паризький договір і створення Європейського об'єднання вугілля й стали (ЕОУСсоус).
1957 - Римський договір і створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Євратому.
1965 - договір про злиття, у результаті якого була створена єдина Рада і єдина Комісія для трьох європейських співтовариств ЕОУС, ЄЕС і Євратому.
1973 - перше розширення ЄЕС (приєдналися Данія, Ірландія, Великобританія).
1978 - створення Європейської Валютної Системи.
1981 - друге розширення ЄЕС (приєдналася Греція).
1986 - третє розширення ЄЕС (приєдналися Іспанія й Португалія).
1995 - четверте розширення (приєднання Австрії, Фінляндії й Швеції).
1999 - уведення єдиної європейської валюти - євро (у наявному обігу з 2002).
2004 - п'яте розширення (приєднання Чехії, Угорщини, Польщі, Словаччини, Словенії, Естонії, Латвії, Литви, Кіпру, Мальти).
2007 - шосте розширення ЄС (приєднання Болгарії й Румунії).
1 грудня 2009 - набрання чинності Лісабонським договором, згідно з яким Євросоюз стає правосубъектным.
З моменту установи ЄС на території всіх держав- членів був створений єдиний ринок. На даний момент єдину валюту використовують 16 держав Союзу, утворюючи Єврозону. Союз, якщо розглядати його як єдину економіку, зробив в 2009 році валовий внутрішній продукт в обсязі 14,79 трильйонів міжнародних доларів у розрахунках по паритету купівельної здатності (16,45 трлн $ за номінальним значенням), що становить більш 21 % світового обсягу виробництва. Це ставить економіку Союзу на перше місце у світі за номінальним значенням ВВП і друге - за обсягом ВВП по ППС. Крім того, Союз - найбільший експортер і найбільший імпортер товарів і послуг, а також найважливіший торговельний партнер декількох великих країн, таких як, наприклад, Китай і Індія.
Головний офіс 161- й з пятиста найбільших по виторгу світових компаній (за рейтингом Fortune Global 500 в 2010- м) перебуває в ЄС.
Рівень безробіття у квітні 2010- го становив 9,7 %, у той час як рівень інвестицій становив 18,4 % від ВВП, інфляція - 1,5 %, дефіцит державного бюджету - -0,2 %. Рівень доходу на душу населення варіюється від держави до держави й перебуває в діапазоні від 7 до 78 тис $.
Мета ЄС
Створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта ECU, від 1999 року — Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.
Завдання та стратегічні цілі:
1) Розвивати партнерство та практичне співробітництво між Європейським Союзом, його країнами-членами, сусідніми країнами-кандидатами на вступ до ЄС та Україною в галузі юстиції та внутрішніх справ;
2) Розвивати разом з Україною принципи законності, доступу до правосуддя, незалежності судової влади та ефективної системи управління;
3) Створити відповідну законодавчу базу для ефективного співробітництва в галузі юстиції та внутрішніх справ у відповідності до міжнародних стандартів та стандартів ЄС та працювати в напрямку забезпечення ефективної імплементації та застосування цих стандартів;
4) Підвищити рівень обізнаності з правами людини та законністю та сприяти прозорості;
5) Забезпечити ратифікацію та імплементацію найбільш важливих міжнародних документів, спрямованих на боротьбу з нелегальною міграцією, організованою злочинністю та корупцією;
6) Підвищити рівень управління міграційними процесами та вжити належних заходів в галузі прикордонного контролю, реадміссії та візової політики з метою запобігання використанню території України для нелегальної міграції та транзиту нелегальних мігрантів на територію Європейського Союзу;
7) Боротися з транскордонною організованою злочинністю, зокрема, торгівлею людьми, незаконним обігом наркотиків, торгівлею краденим автотранспортом, підакцизними товарами та ядерними матеріалами, а також відмиванням коштів;
8) Всі зазначені механізми повинні використовуватись для відвернення загрози міжнародного тероризму;
9) Підвищити координацію програм надання допомоги країнами-членами та ЄС для відображення пріоритетів в галузі співробітництва;
10) Вивчити процес розширення ЄС та вплив цього процесу на регіон;
11) Сусідні країни, що є кандидатами на вступ до ЄС, при необхідності, можуть бути залучені по відповідним аспектам діяльності.
12) Перелік пріоритетів не є вичерпним
