- •1.Міжнародні економічні стратегії як категорія міжнародної економіки.
- •2.Міжнародні економічні інтереси і економічні стратегії розвитку.
- •3.Види, рівні, суб’єкти та об’єкти формування міжнародних економічних стратегій.
- •4.Економічне середовище, види й суб’єкти міжнародних економічних стратегій.
- •5.Передумови й фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.
- •6.Види й суб’єкти світових економічних стратегій.
- •7.Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях.
- •8.Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.
- •9.Стратегії економічного зростання і державне регулювання ринкової економіки.
- •10.Внутрішнє та зовнішнє середовище формування і реалізації міжнародних і національних економічних стратегій: мотивації та чинники.
- •11.Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.
- •12.Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.
- •13.Основні світові теоретичні моделі економічного розвитку і стратегії міжнародної економічної поведінки країн.
- •14.Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн (ввп, врп, піі, індикатори економічного добробуту) і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •15.Детермінанти формування міжнародних економічних стратегій розвитку.
- •17.Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку.
- •18.Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.
- •19.Світові економічні ресурси як база формування стратегій соціально-економічного розвитку.
- •20.Міжнародна мобільність факторів виробництва та проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки.
- •21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •22.Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).
- •23.Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на національні стратегії та стратегії світового економічного розвитку.
- •24.Стратегії тнк і їхній вплив на формування національних економічних стратегій та стратегій світового розвитку.
- •25.Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.
- •26.Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціально-економічного розвитку.
- •27.Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.
- •28.Стратегія відкритості: недоліки і переваги.
- •29.Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
- •30.Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.
- •31.Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.
- •32. Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку.
- •33. Глобалізація і механізми реалізації стратегій розвитку.
- •34. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: «геополітичні розломи».
- •35. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •36. Стратегія глобалізації: базові принципи формування.
- •37. Монодетермінізм сучасних глобалізаційних процесів.
- •38. Виміри переваг глобалізації.
- •39. Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні й соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •40. Економічний глобалізм і економічний антиглобалізм у геостратегічному контексті.
- •41. Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протистояння.
- •42. Країни як суб’єкти і об’єкти глобальних економічних стратегій домінуючих країн.
- •43. Вибір країнами оптимальних стратегій економічного розвитку в умовах глобалізації.
- •44. Економічний націоналізм — стратегія захисту національних економік в умовах глобалізації.
- •45. Варіативність політики автаркії: економічна самодостатність; структурна закритість; економічна закритість; автаркія експансії.
- •46. Специфіка стратегії автаркії домінуючих, транзитивних країн та країн, що розвиваються.
- •47. Національні економіки перехідного типу в глобальному середовищі: основи економічної політики.
- •48. Процеси глобалізації і економічний націоналізм.
- •49. Глобалізація як стратегія і як основа транснаціоналізації світової економіки.
- •50. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.
- •51. Геополітичні та геоекономічні інтереси і економічні стратегії.
- •52. Співвідношення національних, регіональних та глобальних стратегій економічного розвитку.
- •53. Країни як суб’єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації. Регіоналізація як реакція на виклики глобалізації.
- •54. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій.
- •55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.
- •56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.
- •57. Глобалізація і постіндустріальне суспільство (теорії та реальність).
- •58. Глобальні проблеми ххі століття (економічний аспект) і трансформація стратегій економічного розвитку.
- •59. Стратегії тнк як складова глобальних економічних стратегій розвитку.
- •60. Глобальні проблеми сучасності та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •61. Сучасні світові інноваційні економічні стратегії в умовах глобалізації та регіоналізації.
- •62. Глобалізація і економічне домінування: сучасні реалії.
- •63. Проблеми формування планетарної стратегії стійкого розвитку.
- •Стратегія стійкого розвитку як імператив і виклик.
- •Критерії стійкого розвитку країн у глобальному середовищі.
- •Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку країн.
- •Макроекономічні регулятори інноваційних процесів як основа стратегії стійкого розвитку.
- •Стратегії та механізми впливу на циклічність розвитку національних економік.
- •Національні переваги та національні пріоритети як основа міжнародних економічних стратегій стійкого розвитку.
- •Інноваційні, фінансово-економічні й соціальні основи забезпечення стійкого економічного розвитку.
- •Конкурентне середовище та національні (регіональні) конкурентні переваги як складові стійкого розвитку глобальної економіки.
- •Глобальні проблеми сучасності та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •Взаємозалежність глобальних і національних стратегій стійкого економічного розвитку.
- •Ринкова складова забезпечення стійкого розвитку світової економіки.
- •Міжнародні економічні стратегії і екологічна рівновага.
- •Міжнародні інтеграційні стратегії як основа формування умов стійкого розвитку.
- •Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.
- •Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •Регіоналізація як наслідок глобалізації: економічні та позаекономічні чинники.
- •Міжнародне конкурентне середовище, інтеграція та національні (регіональні) конкурентні переваги.
- •Регіональна інтеграція як основа формування регіональних об’єднань.
- •Світові фінансово-економічні кризи у контексті глобалізації і антикризові стратегії регіональних співтовариств.
- •Європейський Союз: геополітична мета, стратегія, принципи формування і проблеми розвитку.
- •Європейський Союз: етапи формування і еволюція стратегій.
- •Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти і національних держав.
- •Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі.
- •Інтеграційні стратегічні пріоритети країн цсє: мета і сучасні реалії.
- •Єеп: геополітична мета, стратегія і принципи формування.
- •Стратегії загальноамериканської інтеграції: nafta, ftaa.
- •Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-Тихоокеанському регіону: аспекти формування і розвитку.
- •Характер ринкових взаємин у світовому економічному просторі: проблема домінування та інтеграції.
- •Світові центри тяжіння і інтеграційні процеси: варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •Цивілізаційні аспекти формування міжнародних стратегій економічного розвитку.
- •Цивілізаційний контекст трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •Проблема вибору країнами оптимальних стратегій економічного розвитку, адекватних національному менталітету.
- •21.Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •27.Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.
- •30.Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.
- •96. Регіоналізація як цивілізаційне явище.
- •97. Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •98. Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій.
- •99. Економічні аспекти цивілізаційної поведінки: Схід—Захід.
- •100. Регулятори економічного розвитку в рамках окремих цивілізацій.
- •101. Цивілізаційний ренесанс як фактор диверсифікованості світових економічних стратегій.
- •102. Специфіка стратегій по лінії Схід—Захід.
- •103. Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
- •104. Цивілізаційна специфіка країн «конфуціанського поясу».
- •105. Цивілізаційна специфіка стратегій країн Ісламу.
- •106. Європейський союз у контексті цивілізаційної взаємодії.
- •107. Моделі та стратегії розвитку «незахідних» країн.
- •108. «Економічне диво» (цивілізаційний досвід країн Південно-Східної Азії).
- •109. Економічні системи країн Ісламу.
- •110. Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
- •111. Класифікація економічних стратегій країн за цивілізаційною приналежністю.
- •112. Основні цивілізаційні розбіжності у принципах економічної організації суспільств і цивілізаційна обумовленість економічних стратегій розвитку країн світу.
- •113. Синтез економічних стратегій у межах окремих цивілізацій: межі диверсифікації.
- •114. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •115. Глобалізація як західний проект.
- •116. Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •117. Цивілізаційна специфіка стратегій ринкових трансформацій у країнах Центральної та Східної Європи.
- •118. Комунітаризм і індивідуалізм у цивілізаційному контексті
- •119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.
- •119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.
- •120. Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •120.!!!! Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •121. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку країн із перехідною економікою.
- •122. Економічні системи високорозвинутих і перехідних економік: порівняльний аналіз.
- •123.(Я) Варіативність стратегій транзитивних країн.
- •124. Ринкові реформи у Центральній та Східній Європі: концепції та стратегії.
- •125. Стратегії економічних трансформацій на пострадянському просторі.
- •126. Проблема синтезу реформаторських моделей у транзитивних країнах.
- •127. Суб'єкти і умови застосування антикризових стратегій щодо перехідних економік.
- •129. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •131.(1) Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.
- •131.(2) Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.
- •132. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •133. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •134. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •135. Проблема формування Україною національної економічної внутрішньої та зовнішньої стратегій розвитку на основі урахування аспектів варіативних світових економічних стратегій.
- •136. Україна і наднаціональні регулюючі світові та регіональні економічні інституції: підсумки стратегічного партнерства.
- •137. Стратегії мвф. Мвф і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •138. Стратегії Світового банку, єбрр і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •Сот і Україна: підсумки переговорних процесів.
- •140. Ринкові трансформації в Україні у геостратегічному контексті.
- •141. Україна і стратегії регіоналізації
- •142. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій в Україні (???).
- •143. Україна у геостратегічному контексті.
- •144. Світові центри тяжіння: варіативність міжнародних економічних стратегій і вибір України.
- •145. Україна як об’єкт геополітичних стратегій.
- •146. Україна — єс у контексті міжнародних економічних стратегій.
- •147. Україна — єеп у контексті міжнародних економічних стратегій.
- •148 . Економічна політика України в контексті створення єеп
- •149. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •150. Україна і гуам: ефективність співробітництва.
- •151. Єс: етапи формування й еволюція стратегій. Україна і єс.
- •152 Україна і очес: мета і наслідки співробітництва.
- •153. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •154. Україна і Росія: порівняльний соціоекогенез.
- •155. Еволюція стратегій розвитку економіки України як транзитивної країни (???).
- •156. Економіки національних держав та регіонів у контексті інтересів України.
- •157. Національні переваги і національні пріоритети України як основа стратегічної моделі розвитку.
- •158. Мета і напрямки координуючого впливу наднаціональних інституцій і Україна.
Світові фінансово-економічні кризи у контексті глобалізації і антикризові стратегії регіональних співтовариств.
Екон криза, яку переживає світ, (8) за останніх сто років. Не зайве згадати сім попередніх. (1) Причиною першої кризи стала Перша світова війна (1914 – 1918 рр.). За підрахунками економістів, загальні витрати країн-учасниць становили близько 360 млрд. золотом. Цього було достатньо, щоб порушити наявний тоді світовий екон баланс. Екон підсумки війни: безробіття, інфляція, ріст податків, підвищення цін і зубожіння народів у всіх країнах, що воювали.
(2) Після Першої світової уряди докладали зусиль для повернення економік на довоєнний рівень. Однак не пройшло і двох років, як вибухнула нова криза (1920 – 1921 рр.). Причини: масова демобілізація й відсутність робочих місць, низька зарплата, занадто довгий робочий день. Усю Європу охопили страйки.
(3) Криза 1929 р. за глибиною й масштабами не має аналогів. Вона охопила найрозвинутіші країни, тривала 4 роки, але особливо вразила економіку США, одержавши назву Великої депресії. Війна перетворила США зі світового боржника в кредитора, а уся світова економіка стала залежати від добробуту американської. У 1929 – 1933 рр. збанкрутувало близько 130 тис. підприємств, з них 5760 банків – п’ята частина усіх банків США. Країни виходили з кризи по-своєму, але в усіх був загальний принцип: глибока реструктуризація економіки. І знову – Європа в страйках, виробництво на спаді.
(4) Після Другої світової війни США остаточно захопили світове економічне панування. Європа близько 30 років відновлювала економічний подих. Подальшому процвітанню найбільш розвинутих країн перешкодила напружена політична ситуація, що склалася на початку 1970-х років. Каменем спотикання став Ізраїль, що ввійшов у конфронтацію з арабським світом. Це призвело до підняття цін на нафту на 70% і глобальної енергетичної кризи.
(5) Чорний понеділок (19 жовтня 1987 р.) став початком нової глобальної кризи. В один день вартість акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі упала на 22,6%, індекс Dow Jones установив рекорд одноразового падіння на 508 пунктів. Загальні збитки по усьому світі в цей день становили трильйон доларів. Після цього для запобігання обвалів ринку було встановлено «правило переривання торгів», якщо Dow Jones падає більш ніж на 350 пунктів.
(6) Основним епіцентром нової кризи стали країни Південно-Східної Азії (1997 – 1998 рр.). Високі дисконтні ставки банківського кредиту й орієнтована на експорт споживчих товарів економіка залучили туди багато іноземних інвесторів. Велика частина вільних капіталів, що прибували, спрямовувалася на ринок нерухомості, що призвело до його обвалу. Відбувся крах: місцева валюта була знецінена, а по світовим фінансам були нанесені удари, особливо по Японії.
(7) Економічна криза 1998 р. в Росії (чи дефолт) була однією з найважчих в історії країни. Основні причини дефолту: величезний державний борг Росії, породжена обвалом азіатських економік криза ліквідності, низькі світові ціни на сировину, що становила основу експорту РФ, а також популістська економічна політика держави й будівництво піраміди ДКО (державні короткострокові зобов’язання). Його наслідки серйозно вплинули на розвиток економіки і країни в цілому як негативно, так і позитивно. Курс рубля щодо долара упав за півроку більш ніж утричі. Населення втратило значну частину своїх заощаджень, упав рівень життя. Проте девальвація рубля дозволила російській економіці стати більш конкурентоспроможною.
(8)Ек криза хар-ся показниками: падіння обсягів виробництва; падіння фондових індексів; ріст безробіття і масові звільнення; падіння обсягу споживання індивідуальними госп-ми. Суч глоб фін криза - глибока фін криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фін установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох євр банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Так, фін криза у США почалася з іпотечної кризи ще у 2006 року. Осн причинами сучасної фін кризи стали: 1)відкриття кред ліній (гарна кредитна історія в США): кредит повинен надаватися тільки в сфері вир-ва, а не для спож цілей. 2)зб обсягів неповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками 3) обвал на ринку житла 4)зниження прибутковості іпотечного бізнесу й підвищення ризиків іпотечних операцій. 5)відсутність власних коштів у кредиторів для покриття збитків 6)загострення проблеми кредитоспроможності домогосподарств. До чинників глоб фін кризи, окрім краху іпотечного ринку США, варто віднести надмірну складність деяких фінансових інструментів та продуктів: 1) активна секюритизація 2) інструменти страхування ризиків 3) пошуки способів управління ризиками призвели до появи нових інструментів, які прискорили розгортання світової фін кризи. Наслідками кризи є: 1)знецінення нац. валюти і боргових зобов’язань, 2) параліч системи міжн розрахунків 3) зменш обсягів міжн. торгівлі. Т.ч., суч фін криза, причиною якої була легковажність та безконтрольність надання кредитів американськими фінансовими інститутами в галузі нерухомості, довела до великих втрат і банкрутства банків спочатку в США, а потім в Європі та в Азії. Станом на 2010 за прогнозами МВФ збитки банківсько-фін сектору за період кризи складуть 2,28 трлн дол. Збитки США- $ 460 млрд. Отже, ця фін криза спричинила втрату довіри не тільки до менеджменту кредитно-фін інститутів, але теж і до держ установ, які не виконали своїх контрольно-наглядових обов’язків. Проте, кризові явища св. ек-ки і фін сфери приведуть до інтенсифікації інноваційного розвитку, якісного технологічного переоснащення виробництва. Ек-ка найбільш розвинутих країн світу, за прогнозами спеціалістів, вийде з кризи оновленою.
