64. Міжнародне конкурентне середовище, інтеграція та національні (регіональні) конкурентні переваги.

На національному рівні включення у процес глобалізації виводить на перший план проблему конкурентноздатності. І не тільки у її економічному вимірі, а й гуманітарному, технологічному, політичному, тобто у її найширшому розумінні. Держава має стимулювати експорт своїх товарів та підтримувати вітчизняного виробника та розвивати та випускати наукомісткі, високотехнологічні товари, гарантувати єдині "правила гри" для всіх суб'єктів господарювання. Саме в цьому і заключається кореляційна функція нац . середовища і її перевага у регулюванні господарск. процесів. На регіональрому рівні кожна країна має свої конкурентні переваги: -розташування територіальне та природне; - ресурси; - виробничий потенціал; - розвинена інфраструктура; - наявність кваліфікованої і дешевої робочої сили. Нова стратегія економічного і соціального розвитку має спиратися на національні пріоритети, індикативне планування та прогнозування. Держава має попереджувати стихійні зміни ринкової кон'юнктури, забезпечувати достатній рівень своєї економічної безпеки, зокрема надійну стабільність грошово-фінансового середовища, регулювати базисні макроекономічні відтворювальні пропорції. Лише конкурентоспроможна на світових ринках держава повною мірою користується перевагами глобалізації, а, отже, гарантує гідні стандарти якості життя своїм громадянам., та повною мірою інтегруватися у міжнародне конкурентне середовище.

Поділ світового господарства на інтеграційні угрупування справ­ляє суперечливий вплив на процес інтернаціоналізації вироб­ництва. Утворення міжнародних економічних об'єднань і союзів сприяє розвиткові виробничих відносин між країнами-членами. Одночасно це створює перешкоди для економічних відносин між країнами, що належать до різноманітних угрупувань, призводить до концентрації товарних потоків усередині економічних об'єднань.

64. Регіональна інтеграція як основа формування регіональних об’єднань.

Регіональна інтеграція - це процес економічного і політичного взаємопроникнення країн, що відносяться до певного регіону. Процеси регіональної інтеграції спрямовані на створення єдиного господарського організму з метою усунення всіх перешкод на шляху вільного пересування товарів, послуг, капіталу і трудових ресурсів, а також для формування єдиної

зовнішньоекономічної політики .

Регіональна інтеграція країн, з одного боку, виступає як вища форма прояву глобалізацій них процесів (при якій міжнародні економіко-політичні взаємозв'язки стають настільки міцними, що відбувається глибоке переплетіння національних інтересів держав-учасниць), а, з іншого боку, є інструментом економічної і політичної безпеки країн-членів регіонального об’єднання. Необхідність регіональної інтеграції країн обумовлена проблемами розвитку окремих національних економік, які не можуть бути вирішені країнами самостійно, або на основі існуючих міжнародних зв’язків.

Дослідження показали, що до регіональних утворень, як правило, входять країни зі схожими умовами розвитку, які мають спільні кордони і значний досвід взаємного економічного співробітництва.

Характерними рисами регіональної інтеграції є наступні :

а) формування міжнародного господарського комплексу зі своєю

структурою та органами управління, що забезпечують однакові умови економічної діяльності всередині країни-члена співтовариства, на міждержавному та наддержавному рівнях;

б)об'єднання різноманітних видів ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних проблем;

в) основою інтеграційної діяльності є не зовнішньоторговельний

обмін, а взаємодія в галузі виробництва, науки, причому на пільгових порівняно з іншими країнами умовах;

г)інтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер.

Специфіка процесів регіональної інтеграції полягає у вирівнюванні соціально-економічних показників всіх країн-членів співдружності. Країни аутсайдери беруть на себе зобов'язання щодо перебудови своєї економіки і доведення соціально-економічних показників до певного встановленого рівня в регіональному об’єднанні, а країни-лідери надають їм фінансову та іншу допомогу. Тобто, наявність спільних соціально-економічних і політичних інтересів та розробка єдиної стратегії щодо їх досягнення, і є основною ознакою колективу інтегрованих держав. Основною ціллю, що ставлять перед собою країни, які пішли шляхом регіональної інтеграції, є досягнення сталого економічного розвитку з метою подальшого підвищення соціально- економічного та культурного добробуту всіх громадян країн-членів регіонального об’єднання, на основі формування єдиного соціально-економічного і політичного простору.

В процесі досягнення цієї мети країни-члени об’єднання вирішують наступні завдання.

1. Створення сприятливого зовнішньоекономічного і політичного середовища на основі зміцнення

взаєморозуміння і співпраці країн-членів економіко-політичних альянсів.

2. Прискорення темпів зростання національних економік на основі використання переваг

економіки масштабу, тобто на основі розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат,

збільшення притоку іноземного капіталу, більш раціонального використання фінансових, виробничих,

природних та людських ресурсів.

3. Формування єдиної валютної політики і спільних систем платіжного обліку.

4. Зміцнення позицій регіонального об’єднання в глобальному світі на основі зростання його

економічного і політичного потенціалу.