64. Регіоналізація як наслідок глобалізації: економічні та позаекономічні чинники.

Суть регіоналізації як тенденції полягає у частковому об’єднанні макросуб’єктами галузей економіки та ринків різних країн, синхронізації деяких економічних процесів у міжнародному масштабі. Здійснення регіоналізації стає можливим лише за наявності узгодженого регулювання або втручання урядів відповідних країн у регіональні економічні процеси, оскільки цього потребує переплетення їх економік. Використання міждержавної торгівлі в процесі зближення ринків країн інтеграційного об’єднання породжує новий тип торговельних відносин, які стають невід’ємною складовою виробничого процесу в масштабах регіону, як наслідок, формується регіональна система господарювання. Це стає підґрунтям для посилення міжнародних позицій країн, що об’єдналися, а в межах угрупувань – до перерозподілу ринків, підпорядкування менш розвинених національних економічних структур більш розвиненим, проведення єдиної протекціоністської політики щодо третіх країн, збільшення обсягів виробництва, швидкого розвитку спеціалізації, посилення економічної взаємозалежності країн, взаємопроникнення їх господарських структур.

Розвиток таких взаємовідносин не є новим, але на сучасному етапі відкритість країни спрямована не лише в середину об’єднання, а й на сусідні країни. Політика, спрямована на лібералізацію внутрірегіональних економічних зв’язків, є спільною для всіх країн угрупування стосовно третіх країн, та характеризує сучасний стан розвитку регіональної інтеграції і називається “відкритий регіоналізм”. Передумови проведення такої політики створюють особливості сучасної дії тенденції до об’єднання національних ринків у спільний.

Окрім цього, інтеграція концентрує найбільші потоки товарів та капіталів, створює потужний ринок для діяльності ТНК, впливає на усі інші національні економіки, формує економічні зв’язки з превалюванням наднаціональних інтересів, що сприяє вирівнюванню основних характеристик міжнародних ринків та створює умови для розвитку конкуренції між окремими регіонами і континентами. Це сприяє утворенню єдиної глобальної системи.

Економічна регіоналізація, як одна з тенденцій утворення глобального економічного простору, сприяє формуванню економічних зв’язків із превалюванням наднаціональних інтересів, вирівнюванню основних характеристик міжнародних ринків, створенню умов для проведення реформ у рамках самого угруповання, взаємовідкритості економік країн-членів об’єднання. Отже, така фундаментальна категорія світоустрою, як держава, втрачає своє значення, навпаки, домінуючого значення набувають великі регіональні простори, які концентрують найбільш економічно розвинені та політично-впливові центри, на базі яких передбачається створення єдиного економічного та військово-політичного міжконтинентального блоку.

Економічна регіоналізація в умовах глобалізації стає важливим фактором для подальшого розвитку країн, причому у трансформаційній економіці України нагальним стає питання виконання послідовних заходів щодо приєднання до європейського інтеграційного об’єднання, що є основною стратегією зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) країни, та умовою реалізації її конкурентних переваг і пріоритетів шляхом встановлення балансу між цілями та показниками економічного і соціального розвитку. Це, зокрема призведе до того, що процес інтеграції в глобальний економічний простір буде виваженим та націленим на взаємопогоджене удосконалення економічного розвитку країн.