10.Внутрішнє та зовнішнє середовище формування і реалізації міжнародних і національних економічних стратегій: мотивації та чинники.

Екон. середовище – система умов і факторів існування міжнар. екон. зв’язків. Таке середовище можна розділити на внутрішнє і зовнішнє середовище. Види: внутрішнє ВС(внут.будова системи МЕВ разом з її внутр. законами існування, функціонування й розвитку); зовнішнє (це система зовн. умов, у яких розвиваються МЕВ, та система факторів, які впливають на поведінку суб'єктів МЕВ.) ВС системи МЕВ, може бути представлена як набір таких елементів: зовнішньоекон. діяльність країн та їхніх суб'єктів; управління міжнар. екон. процесами; регулювання МЕВ; внутрішні закони функціонування системи МЕВ. ЗС: 1. За сферами впливу: природно-географічне, політико-правове, економічне, соціально-культурне середовище. 2. За безпосередністю впливу дії: а) умови і фактори прямої (безпосередньої) дії – міжнародні організації, міжнародні правові норми, торговельні представництва, комунікаційні мережі— це все становить інфаструктуру МЕВ. б) умови і фактори непрямої(посередньої) дії.

11.Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.

Світове госп-во - це політико-економічна і економіко-географічна система, яка характеризується розвитком і територіальним розміщенням планетарного господарства, його галузей, а також окремих країн і великих регіонів.

Розвиток світового господарства можна умовно поділити на 4 етапи:1.етап -до середини ХІХ ст. Створюються передумови для формування СГ у вигляді світового ринку. Тому його можна назвати підготовчим. Він найтриваліший, бо охоплює період від першого великого сусп-го поділу праці до становлення великої машинної індустрії у вироб-ві. 2.етап-середина ХІХ ст. – початок 20 років ХХ ст. Завершився терит-ий поділ світу і почалося формування об’єднаної світової економіки на підприємницьких засадах. Країни поділилися на розвинені метрополії і колоніальні та залежні, економічно слабо розвинені . В перших переважали ринкові відносини у зв’язках між ними, в других майже відсутні економічні зв’язки, домінуючими є позаекономічні відносини у зв’язках між першими і другими.3.етап-початок 20 років ХХ ст. – початок 90-х років ХХ ст. Відбувся розпад світової підприємницької економіки, з’явилися країни з розвиненими ринковими взаємозв’язками і країни командно-адміністративної системи. В перших країнах зростає економічна ринкова цілісність між розвиненими і економічно слаборозвиненими, розрив у рівнях екон. розвитку, відбувається початкове формування регіональних економічних об’єднань. У країнах командно-адміністративної системи переважають поза-ринкові форми зв’язків, зростають об’єктивні обмеження розвитку продуктивних сил, відсутній економічний інтерес. 4.етап-з початку 90 років ХХ ст. На даному етапі відбулося становлення цілісності світової економіки на ринкових засадах.

12.Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.

Взагалі існують 2 ідеології розвитку НЕ. 1.Концепція комунітаризму (ООН). Суть: сусп-во розширює свої інтереси, а індивіди можуть розширювати після усього сусп-ва; суб’єкти пов’язані 1 метою і ця мета виводить все сусп-во на новий ринок;увесь світ має стати єдиним; потужні країни повинні допомагати слабким; руйнується система колоніалізму; підтримка концепції “сталого глобального розвитку”. Глоб.стратегія сталого збалансованого розвитку: на основі ств-ня сприятлевих умов для спіроб-ва без утисків і дискримінації забезпечити вирівнювання екон.розвитку в регіонах світу; завдяки техн. підтримці МО і країн-донорів створ. умови для техн розвитку, надаєтьс допомога переферійним країнам. Мінуси – чітко проглядаються інтереси країн лідерів (США зокрема) та риси концепції індивідуалізму. 2.Концепція індивідуалізму (А.Сміт). Суть: виживає найсильніший, тому індивід-м руйнує сусп-во.