61. Сучасні світові інноваційні економічні стратегії в умовах глобалізації та регіоналізації.

Після завершення ІІ світової війни протягом усього післявоєнного періоду пром розвинуті країни прагнули сприяти прискоренню науково-техніч прогресу і, в першу чергу, використанню його результатів у всіх областях екон і громадського життя. Як самостійний напрямок держ політики цілеспрямоване стимулювання нововведень, так звана інноваційна політика, остаточно сформувалася лише наприкінці 60-х – на початку 70-х років. Термін “інноваційна політика” (ІП) вперше був використаний у відомій “доповіді Charpie”, підготовленій Мін торгівлі США в 1967 р. Зміст поняття ІП з самого початку не був точно визначений, тому в різних країнах воно тлумачилось по-різному.

Поняття інноваційної моделі тісно пов’язане з поняттям інноваційної політики держави. Проте якщо інноваційна модель є певним зразком, ідеальним об`єктом, який держава прагне побудувати, то сучасна державна інноваційна політика – це сукупність заходів (науково-техніч, виробн, управл, фін-побутових), пов’язаних зі створенням нових чи вдосконаленням існуючих продуктів або технол процесів, застосуванням їх у вир-ві та комерційною реалізацією, з просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок збуту.

Сучасна світова інноваційна екон стратегія – це сукупність науково-техніч, виробн, управл, фін-побутових та ін заходів, пов’язаних з просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок збуту. Інноваційна політика, в широкому розумінні, поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво та управління. Вона торкається всього соц-екон середовища, включаючи вир-во, банки, науково-технічні кадри, рівень науково-техніч грамотності населення країни. В сучасній розвинутій, екон незалежній державі науково-техніx політика здобуває рис стратегії загального розвитку, підкоряючи собі структурну та інвестиційну політику, економічна політика орієнтується на формування інновац-інвест моделі розвитку, коли зростання ефективності сусп вир-ва досягається за рахунок зростання знань

Інновац політика є складним і не позбавленим ризику процесом, проходження якого визначається багатьма передумовами: техніч, фін, екон, соц. Вона заторкає все соц-екон середовище, включаючи вир-во, банки, науково-техніx кадри, рівень науково-техніч грамотності населення, і є, в принципі, сукупністю заходів, зв`язаних з просуванням нової, або покращеної продукції на ринки збуту всередині країни та за іі межами. Головна мета, цілі та стратегічні напрями руху до інновац економіки, що викладені нижче є лише концепцією реалізації держ політики щодо підтримки винахідницької діяльності та вир-ва конкурентоспроможної продукції. для того щоб здійснити потужний екон ривок в групу країн-лідерів, треба будувати таку економіку, що опирається, в першу чергу, на реалізацію наук досягнень та найновіші технології.

Безумовно, Україна має потенціал для такого ривка. Більш того, сьогодні цей ривок є не фантазією, а цілковитою реальністю, якщо зважити на останні роки екон розвитку країни. Але для цього нашій державі необхідно реалізувати комплекс заходів по розвитку підприємництва, всебічної підтримки інновац процесів, покращання інвестиційного клімату, децентралізації зовнішньоекон діяльності, зміні зовнішньоторг системи та багото іншого, що дозволить значно прискорити процес інтегрування у міжнар ринок.