Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпоры МСЕР все 158 вопросов.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.36 Mб
Скачать

55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.

Зародження нового капіталізму починається у нетрях старого капіталізму. Перемога акціонерної форми власності означала економічну революцію у системі капіталістичного господарства-трансформацію приватної власності в колективну капіталістичну. Ми бачимо в цьому початок кінця ери імперіалізму та початок поступової трансформації капіталізму в народний капіталізм- зростання рівня благоустрою населення всіх розвинутих капіталістичних країн. У розвинених країнах стратегія трансформації органічно поєднується з державним регулюванням економіки, механізми якої забезпечують соціальну спрямованість розвитку економіки. Стратегією трансформації є глобальний і національний інтелектуальний ресурс.

Ознаками ефективної стратегії глобального капіталізму є:--адекватність стратегії (потребам середовища, ресурсам та цінностям організації та її основній меті);

--виконуваність стратегії (забезпеченість ресурсами, відповідність вимогам та інтересам суб’єктів, яким належить її втілювати, відповідність поточному історичному моменту);

--прийнятність стратегії (відповідність стратегічним суспільним потребам та інтересам, належна очікувана віддача, наявність синергетичного ефекту, прийнятний рівень ризиків реалізації стратегії).

Щоб бути ефективною, стратегія має розроблятися відповідно до певного комплексу умов, вимог та критеріїв, а її реалізація – відбуватися за забезпечення відповідних інституційних рамок. Загальними чинниками ефективності стратегії глобального капіталізму є:

--чітко сформульовані завдання, які можуть змінюватися навколо поставлених цілей;

--підтримка ініціативи виконавців, що підвищує свободу політичного маневру;

--концентрація зусиль, що дозволяє досягти максимального результату за мінімальних зусиль;

--гнучкість, що дає запас міцності для свободи маневру;

--скоординованість дій та відповідальність керівництва за результат;

--захист основних ресурсів та життєво важливих систем організації.

56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.

Глобалізація - процес посилення взаємозв’язку нац ек-к країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні св ринку товарів і послуг, фінансів; стан-ні глоб інф-го простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за нац кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнар відносин і внутрішньопол життя народів нових і універсальних ліберально-демокр цінностей тощо. Глоб-я - процес зростаючого впливу на соц дійсність окремих країн з боку різноманітних факторів міжнар рівня: ек та пол зв’язків, культ та інформ обмінів тощо. Глобалізація має як позитивні наслідки, так і негативні.

В новому індустріальному суспільстві виробництво набуває комп­лексного характеру, тобто охоплює усі підсистеми господарства. Таким чином, вона поширюється практично на всі країни світу, всі галузі виробничої та невиробничої сфер. Саме завдяки глобалізації здійснюються головні умови збалансованого еко­номічного розвитку: реалізація в матеріально-речовій та вартісній формах усіх частин валового національного продукту, піднесення якості людського розвитку тощо. Вузькість внутрішніх ринків, нестача ресурсів сировини, палива, засобів виробництва компен­суються широкою участю країн у світогосподарських процесах на основі розширення і поглиблення інтернаціоналізації виробниц­тва й обігу. Інтернаціоналізація об'єднує структурні елементи і суб'єкти світового господарства в єдине ціле. Тому вона є одним із системоутворювальних факторів світового господарства. З по­глибленням процесу інтернаціоналізації виробництва посилюється єдність світового господарства, зростає його органічна цілісність. Використовуються різні показники, що визначають якісні та кількісні аспекти інтернаціоналізації господарського життя. Серед них рівень міжнародної спеціалізації та кооперування вироб­ництва, обсяги міжнародної інвестиційної діяльності, обороту фі­нансового капіталу, спільної підприємницької діяльності, міграції робочої сили тощо.

Нове індустріальне суспільство потребує реіндустріалізації економіки в умовах промислової революції. Програма повинна орієнтуватись на світові ринки і стимулювати захист національного підприємництва, міжнародну конкуренцію і інтеграцію. Перспективою є: Модернізація промисловості має поєднувати в собі інструменти ефективного державного регулювання з ринковими механізмами саморегуляції, орієнтуватися на досягнення високого рівня зайнятості, максимальну реалізацію власних інвестиційних можливостей, а також на якомога ширше залучення іноземного капіталу та високих технологій