53. Країни як суб’єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації. Регіоналізація як реакція на виклики глобалізації.

Структура світової економіки стає складнішою. Її суб'єктами виступають вже не тільки окремі держави і їх фірми, але і їх інтеграційні угрупування з своїми наднаціональними структурами. Суб’єкти МЕВ-це учасники міжнар екон явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Держава є основним суб’єктом МЕВ. Вона здійснює безпосередні зносини з іншими Д, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності МО в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, ек , екологічній, інформаційній, технічній, культурній і спортивній сферах .Незалежно від того, хто є конкретним учасником МЕВ, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов'язання,— в усіх випадках єдиним суб'єктом цих відносин виступає держава.

Глобалізація і регіоналізація виступають як різноспрямовані паралельні процеси розвитку сучасних міжнародних відносин, причому передбачати домінування одного з них представляється невірним і неможливим. Обидва тренди співіснують в сучасній світовій політиці і мають бути враховані при вибудовуванні доцільної внутрішньої і зовнішньої політики. Глобалізація виявилася не в змозі впоратися з наростаючим валом екологічних проблем. Різке зростання споживання ресурсів в країнах, що перебувають у стадії вторинної модернізації, повністю нівелює всі екологічні зусилля старих розвинених країн. Конфлікт між потребою активізації економічного зростання і скороченням споживання ресурсів в умовах уповільнення темпів технологічного розвитку і відсутності можливості здійснити збалансовану колонізацію виявилося неможливо розв’язати в рамках глобалізації, незважаючи на всі зусилля. Регіоналізація з її орієнтацією на підвищення ефективності використання місцевих ресурсів, що відновляються, дозволить значно знизити екологічний тиск. Поступово дуже повільно відбуватиметься адаптація існуючого технологічного рівня. Додатково сприятиме цьому спочатку уповільнення темпів зростання населення, а потім його істотне скорочення, яке відбуватиметься набагато швидше, ніж прийнято вважати зараз. Таким чином, регіоналізація, що розпочинається, розв’яже більшість проблем глобалізації.

54. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій.

Глобалізація - процес посилення взаємозв’язку нац ек-к країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні св ринку товарів і послуг, фінансів; стан-ні глоб інф-го простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за нац кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнар відносин і внутрішньопол життя народів нових і універсальних ліберально-демокр цінностей тощо. Глоб-я - процес зростаючого впливу на соц дійсність окремих країн з боку різноманітних факторів міжнар рівня: ек та пол зв’язків, культ та інформ обмінів тощо. Глобалізація має як позитивні наслідки, так і негативні.

Зараз існує ряд доктрин та праць, які тим чи іншим чином відображають нові геостратегічні концепції в умовах глобалізації. (1) Доктрина С. Гантінґтона викладена автором у книзі “Зіткнення цивілізацій та межа світу” (1996 р.). Центральним, базовим постулатом цієї доктрини є те, що людство вступило у нову фазу розвитку і самоусвідомлення, де головними є не західні цінності (громадянське сусп-во, лібералізм, масова культура і т.п.), а консерватизм, нац, в т.ч. релігійні традиції, самобутність народів, їхній опір вестернізації тощо. На противагу зах цивілізації з її невпинною тенденцією до глобалізації шляхом екон, культ та інф імперіалізму тепер у Євразії формуються ще дві потужні цивілізаційні системи: азійська (у складі Китаю, Японії, Індії, Індонезії, Кореї, Таїланду, Бірми, Малайзії) і мусульманська з країнами Близького і Середнього Сходу, частково Кавказу і повністю колишньої радянської Середньої Азії. У цьому контексті Україна опинилася на стику трьох цивілізацій: західної, візантійської і мусульманської.

(2) Доктрина З. Бжезінського найбільш повно викладена у його книзі “Велика шахівниця: головні цілі амер політики”. “Велика шахівниця”, за З.Бжезінським, – це Євразійський континент із його держ-нац, історико-культ і реліг розмаїттям. З.Бжезінський базує свою геостратегічну позицію на світовому домінуванні США після розвалу комуністичної системи. На думку З.Бжезінського, Україна є новим і важливим простором на Євразійській шахівниці, є геополітичною віссю, тому що саме її існування як незалежної держави допомагає трансформувати і саму Росію

(3) Геостратег доктрина О. Дугіна, викладена ним у книзі “Основи геополитики. Геополитическое будущее России” (1996). Основні положення цієї доктрини такі: 1) Росія є і залишиться імперією, геостратег інтереси якої є протилежними до аналогічних інтересів атлантичних країн, зокрема США і Великобританії; 2) кінцевою геостратег метою Росії є утвердження її як імперії на всьому євразійському материкові; 3) російсько-євразійська імперія матиме ієрархічну побудову: геостратег центрами, що підкоряються Москві, мають бути Німеччина з її володінням над усією Західною Європою, Японія з володінням над усією півд-сх Азією та Індія з володінням над півднем Азії; 4) осн ворогами Росії на Євразійському материку є Китай, Туреччина та Україна; 5) для їхнього повного й остаточного підкорення необхідно кожну з них розчленити.