50. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.

Глобалізація - процес посилення взаємозв’язку нац ек-к країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні св ринку товарів і послуг, фінансів; стан-ні глоб інф-го простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за нац кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнар відносин і внутрішньопол життя народів нових і універсальних ліберально-демокр цінностей тощо. Глоб-я - процес зростаючого впливу на соц дійсність окремих країн з боку різноманітних факторів міжнар рівня: ек та пол зв’язків, культ та інформ обмінів тощо. Глобалізація має як позитивні наслідки, так і негативні. До позитивних: поширення нових інформ технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя); перехід на ресурсозаощаджуючі технології; посилення уваги до важливих проблем людства та інші. Однак, глобалізація ек-ки – це не лише вигоди від зростанні участі країни в світових ек процесах, але й висока ймовірність втрат, зростання ризиків. Глоб-я передбач, що країни стають не просто взаємозалежними з причини форм-ня системи міжнар інтегрованого вир-ва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технолог нововведень тощо, але й більш вразливими щодо негат впливу світогосп зв’язків. Св практика доводить, що виграш від глоб-ї розподіляється далеко не рівномірно між країнами та суб’єктами ек дія-ті. Негат наслідків: посилення нерівномірності розвитку країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нерац структури госп-ва, пол та е залежності. Саме тому, глоб-я як суперечливий процес, потребує регулювання на нац та міждерж рівнях. Головне протиріччя глоб ек системи пов’язане з форм-ням в рамках провідних західних держав замкненої госп системи. Цей процес можна прослідкувати за такими напрямками: 1) концентрація в постінд світі більшої частини інтелект і технолог потенціалу людства; 2) зосередження осн торгов потоків в межах співдружності розвинених держав; 3) замикання інвестиційних потоків та 4) спрямованість міграційних потоків з країн “третього світу” в розвинені регіони планети.

Багато вчених повязують процес глобалізації із збільшенням впливу Західних промислово розвинутих країн на інші менш розвинуті країни. І це дійсно так, глобалізація приносить стирання кордонів між країнами та поступове забування культурних надбань слабших націй, які знаходяться під впливом сильніших країн…

51. Геополітичні та геоекономічні інтереси і економічні стратегії.

Національна економічна стратегія - обраний державою курс екон політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення крупномасштабних ек та соц завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення екон безпеки держави, збереження і примноження її екон потенціалу і нац багатства, підвищення народного добробуту. Роль держави у новій геопол ситуації має концентруватися на форм-ні стратегій оборонного і наступального хар-ру. Мета оборонної стратегії -протистояти негативному впливу процесів глоб-ції, забезп цілісність держави та ефект розвиток нац ек-ки, використовуючи для цього прогресивні форми світогосп зв'язків, досягнення св системи госп-ння і потенціал власної ек-ки. Така стратегія має форм на принципах пріоритетності нац інтересів у визначенні ступеня відкритості ек-ки, розумного протекціонізму стосовно підтримки вітчизняних товаровиробників. Тільки держава як єдиний пол і правовий об'єкт, який володіє всім спектром владних повноважень, повинна форм стратегію захисту вн ринків за умов наростання впливу глоб-ї забезп конкурентоспр вітч товарів і послуг на міжн ринках. За відкритості нац ек-и держава повинна контрол рух капіталів, сприяти тому, щоб інвестиції осідали в країні і викор-я для її розвитку, стримувати багатих громадян у їхньому бажанні вивозити капітали за кордон і там платити податки за вигідніших умов. Наступальна стратегія в ек політиці держави повинна мати довгостр хар-р, враховувати глоб зміни у св системі госп-ня, сприяти інтеграції нац ек-ки у св ек простір. Так, функції держави повинні якісно змінюватися в напрямі поглиблення аналізу і оцінки потоків інформації, які хар-ть реальні зміни у світогосп зв'язках та їхній вплив на розвиток нац ек-ки. Нові інформ технології дають можливість швидко і якісно форм потоки ек інф-ї, необх для прийняття управлінських рішень. Оскільки сьогодні жодна держава світу не може абстрагуватись від впливу процесів глоб-ї, ек політика має дедалі більше орієнтуватися на ті зміни, які відбув у св системі госп-ня, адаптуватися до зовнішньоек ситуації за макс забезп-ня незалежності, цілісності та суверенності.