49. Глобалізація як стратегія і як основа транснаціоналізації світової економіки.

Глобалізація - процес посилення взаємозв’язку нац ек-к країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні св ринку товарів і послуг, фінансів; стан-ні глоб інф-го простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за нац кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнар відносин і внутрішньопол життя народів нових і універсальних ліберально-демокр цінностей тощо. Глоб-я - процес зростаючого впливу на соц дійсність окремих країн з боку різноманітних факторів міжнар рівня: ек та пол зв’язків, культ та інформ обмінів тощо. Глобалізація має як позитивні наслідки, так і негативні.

Транснаціоналізація в підпр сфері реалізується в діяльності великих геоцентричних компаній, що функціонують як міжнар корпорації. Останні є міцною економічною силою, яка пов'язує нац госп-ва між собою і визначає екон розвиток окремих країн та світу в цілому. Такі корпорації дістали назву транснаціональних.

ТНК — це міжнар фірма, яка має свої госп підрозділи у двох або більше країнах і керує цими підрозділами з одного чи декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, який дозволяє проводити узгоджену політику й заг стратегію, розподіляючи ресурси, технології і відповідальність для досягнення найвищого результату — прибутку.

У світі нараховується близько 200 тис. ТНК, яким належить більш як 250 тис. філій за кордоном. Під безпосереднім контролем ТНК з різним ступенем інтеграції перебуває переважна більшість усіх виробничих активів світу й 80% нових технологій.

Міжнародні транснац екон сили мають високий ступінь концентрації. Про це свідчить той факт, що 1% материнських ТНК володіє 50% всього обсягу прямих закордонних інвестицій (загальних активів закордонних філій).

Визначальний вплив ТНК на світовий розвиток виявляється через систему їх міжнар науково-техніч зв'язків, з яких найбільш характерними є такі:

•зовнішня технол торгівля, включаючи торгівлю машинами, обладнанням, патентами, ліцензіями, ноу-хау тощо;

•експорт капіталу з метою здійснення великих науково-техніч проектів, інвестицій у наукомісткі галузі виробництва (електроніка, інформатика, біотехнологія, нові матеріали тощо), будівництва підприємств та інших об'єктів, геологорозвідувальних робіт;

•військова сфера, включаючи спільні науково-дослідні роботи й торгівлю зброєю;

•міжнар інжиніринг;

•міжнар лізинг;

•підготовка за кордоном науково-техніч кадрів;

•контроль за міжнар ринком інф послуг;

•безпосередня участь у розробці міжнар угод зі стандартизації та інших напрямів, що забезпечують узгодженість дій ТНК на світовій арені;

•науково-технічні зв'язки в рамках двосторонніх і багатосторонніх угод ТНК, включаючи їх стратегічні союзи.

Основний обсяг прямих закорд інвестицій і, відповідно, вироб та іншої діяльності ТНК сконцентровано всередині «тріади»: Європейський Союз (ЄС) — США — Японія, що зумовлено специфікою розвитку сучасного етапу науково-технічної революції і, у зв'язку із цим, структурною перебудовою нац госп-в. Про це свідчить і розміщення закордонних філій ТНК: 45% розміщено в промислово розвинених країнах, 41% — у країнах, що розвиваються, 13% — у країнах Східної Європи. ТНК посідають найвищі поверхи господарської структури. Так, 60% амер і японських ТНК діють у сфері обробної промисловості, 37% — у галузях обслуговування й тільки 3% — у первинному секторі (добувна промисловість).

ТНК посідають провідні позиції у світовому виробництві, зокрема в галузях електроніки, автомобілебудування, у хімічній і фармацевтичній промисловості.