48. Процеси глобалізації і економічний націоналізм.

Глобалізація - процес посилення взаємозв’язку нац ек-к країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні св ринку товарів і послуг, фінансів; стан-ні глоб інф-го простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за нац кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнар відносин і внутрішньопол життя народів нових і універсальних ліберально-демокр цінностей тощо. Глоб-я - процес зростаючого впливу на соц дійсність окремих країн з боку різноманітних факторів міжнар рівня: ек та пол зв’язків, культ та інформ обмінів тощо. Глобалізація має як позитивні наслідки, так і негативні. До позитивних: поширення нових інформ технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя); перехід на ресурсозаощаджуючі технології; посилення уваги до важливих проблем людства та інші. Однак, глобалізація ек-ки – це не лише вигоди від зростанні участі країни в світових ек процесах, але й висока ймовірність втрат, зростання ризиків. Глоб-я передбач, що країни стають не просто взаємозалежними з причини форм-ня системи міжнар інтегрованого вир-ва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технолог нововведень тощо, але й більш вразливими щодо негат впливу світогосп зв’язків. Св практика доводить, що виграш від глоб-ї розподіляється далеко не рівномірно між країнами та суб’єктами ек дія-ті. Негат наслідків: посилення нерівномірності розвитку країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нерац структури госп-ва, пол та е залежності. Саме тому, глоб-я як суперечливий процес, потребує регулювання на нац та міждерж рівнях.

Економічний націоналізм (за Ф. Лістом) ‒ ідеологія, яка є актуальною для країн, що намагаються подолати економічні труднощі. Ідеєю екон націоналізму в процесі свого екон становлення скористались всі сучасні промислово розвинуті країни. Ідеологія екон націоналізму ‒ це ідеологія середнього классу, якому небайдужа доля нації. Багатство нації відображається експортом. Прикладом ефективної політики впровадження екон націоналізму є моноетнічна японська нація.

На думку Ліста, народи у своєму розвиткові проходять такі періоди: первинне варварство, скотарський, аграрний, аграрно-мануфактурний, аграрно-мануфактурно-комерційний. Останній період — це ідеал, до котрого прямує нація у своєму розвиткові. За Лістом:

Фінанси. Фінансова політика перебуває під контролем держави, регулюється її законами, але не підпорядковується держ установам. Збереження контролю нац капіталу над банківською системою.

Торгівля. Вільне існування внутр ринку. Державне управління торгівлі в міждерж угодах. Кожна держава захищає своїх виробників через політику протекціонізму з метою їх розвитку. Після підйому галузі промисловості - повернення до вільної торгівлі.

Промисловість. Державна підтримка власного виробника та стратегічно важливих галузей промисловості. Держ контроль над ними.

Сільське господарство. Опора с/г - це середнє фермерське госп-во. Їм надається право володіти засобами вир-ва та самостійно розпоряджатися результатами своєї праці. Їхня діяльність не має наносити шкоди нац госп-ву. Рівень та масштаби конкуренції зводяться до мінімуму кооперативними спілками.

Роль держави. Держава - основний інструмент для досягнення екон добробуту нації та народів, які проживають на її теренах. Через це держава є цінністю для її населення. Держава - окремий гравець у госп системі поруч з іншими її суб'єктами.

Основна економічна мета. Екон розвиток нації як частини світової спільноти. Класовість не заперечується, як у марксизмі, але і не допускається безконтрольна експлуатація робітників буржуазією (власниками капіталу). Добробут окремої людини прямо залежить від добробуту нації.

Приватна власність. Не є священною, але сприймається як необхідність. Приватна власність надається представникам нації з метою збільшення особистого та суспільного добробуту.