46. Специфіка стратегії автаркії домінуючих, транзитивних країн та країн, що розвиваються.

Автаркія – це форма захисту НЕ, що забезпечує країні можливість побудови власної нац.екон. структури. Вона базується на ресурсному потенціалі та ідеології екон.експансії. Авторкія потрібна тому, що відкритість завжди вигідна розвинутим країнам. Фрідріх Ліст виділив 3 види автаркії: абсолютна, автаркія експансії, прихована автаркія. Абсолютна -це повна ізоляція країни,в цих обставинах вона не веде будь якої торгівлі з жодною країною світу. Це може бути наслідком політичного конфлікту чи санкцій в сучасному світі. В умовах народ. госп-ва це було можливим, але при товарному господарстві це є просто смішним та утопічним. Часткова - політика, спрямована на досягнення незалежності від зовнішніх поставок окремих товарів або послуг. Необхідність досягнення такої незалежності обґрунтовується, як правило, політичними і військовими аргументами. Перевагами є максимально можливе самозабезпечення й самоізоляції від небезпечних впливів процесів глобалізму, сподівання на власні сили й засоби. Недоліками є можливе невиправдане сподівання на надмірну самостійність, порушення стійких зв’язків.

Політика автаркії є економічною політикою держав, які готуються до війни, і характеризується консервацією економіки, її відокремленням від економіки континентальної та «замиканням» її саму на себе.

Повна автаркія неможлива навіть для великих і багатих ресурсами країн, тому, як правило,в літературі говорять про «автаркічні тенденції» в економічній політиці (Північної Кореї, Албанії). Історичний досвід показав, що такі тенденції завдають непоправної шкоди економіці країни, відкидаючи її назад в області науково-технічного прогресу, економічної ефективності суспільного виробництва і рівня добробуту народу. Рівень автаркії вимірюють за допомогою різних коефіцієнтів, зокрема, відношення зовнішньоторг обігу до ВВП країни, частки імпорту найважливіших ресурсів у їх загальному споживанні тощо.

Історичні приклади:

--Афганістан під талібами, з 1996-2001 років.

--Албанія стала майже автаркією в 1976 році, коли лідер Комуністичної партії Енвер Ходжа проводив політику, яку він назвав "опорою на власні сили". Обсяг торгівлі зріс після смерті Ходжі, в 1985 році, хоча вона і залишалася суворо обмеженою до 1991 року.

--Австро-Угорщина (1867-1918) була єдиним економічним і валютним союзом з населенням понад 50 мільйонів чоловік. І не залежала від світового ринку, таким чином, в ній панувала автаркія.

--Бірма дотримується політики автаркії, відомої як бірменський шлях до соціалізму під диктаторством У Не Він, що правив країною з 1962 по 1988 рік.

--Камбоджа під червоними кхмерами, в 1975-1979 роках.

--Індія проводила політику майже автаркії, яка почалася після створення її в якості незалежної держави близько 1950 року і закінчилася в 1991 році.

--В Італії, Беніто Муссоліні стверджував, що в країні має настати повна автаркія, особливо після вторгнення в 1935 році в Абіссінію і наступних торгових ембарго. Тим не менш, як і раніше проводилася торгівля з Німеччиною та іншими країнами осі.

--Японія частково мала автаркію в епоху відому як "період Едо", до її відкриття заходу, у 1850-ті роки, в рамках своєї політики sakoku. Існував помірний обсяг торгівлі з Китаєм і Кореєю, торгівля з іншими країнами була покладена на один порт на острові Дедзіма.

--Румунія в 1980 на чолі з Ніколає Чаушеску прагнула до такої мети, як оплата всієї зовнішньої заборгованності, збільшення кількості виробів, зроблених в країні і покращення їх якості. Мета цієї політики полягає в скороченні залежності від імпортної продукції, тому що відношення до Чаушеску, як на заході, так і в комуністичних країнах погіршувалось.

--Іспанія за диктатора Франциско Франко мала автаркію від 1939 року. Торгівля була дозволена знову в 1959 році, одночасно з початком "іспанського дива".

--Сполучені Штати Америки в момент виходу з американської революції і Великобританія, яка нарощувала економічну та військову силу, були близькі до повної автаркії в 1808 році, коли президент Джефферсон заявив добровільне ембарго на міжнародні перевезення. Блокада тривала з грудня 1807 до березня 1809 року.